Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №346/5109/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5109/25

Провадження № 22-ц/4808/165/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук Олени Анатоліївни, представника ОСОБА_2 - адвоката Юркевич Христини Михайлівни на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, сторони перебували у шлюбі, в якому народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 13.12.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, неповнолітню доньку ОСОБА_4 залишено проживати з матір?ю.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 13.07.2021 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 200 грн щомісячно. На даний час відповідач є працездатною особою, здійснює діяльність у сфері вирощування, перероблення та консервування малини під брендом «Малинова Фазенда». Відповідач є власником квартири в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на праві власності належать: земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0031 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0033 площею 0,448 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 ; житловий будинок в АДРЕСА_2 ; 1/4 частка квартири АДРЕСА_3 ; земельна ділянка кадастровий номер 2610600000:11:009:0118 площею 0,0795 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_4 .

Вказує, що на даний час матеріальний стан відповідача покращився, він має дохід від підприємницької діяльності, на праві власності йому належить нерухоме майно як в Україні, так і в Італії. Отже відповідач має змогу надавати доньці утримання в більшому розмірі, ніж 2200 грн. на місяць. Встановлений рішенням суду розмір аліментів в сумі 2200 грн не забезпечує потреби дитини у розвитку та реалізації своїх творчих здібностей. За таких обставин батько дитини як молода, здорова, працездатна, матеріально забезпечена людина має рівноцінний із матір`ю обов?язок утримання доньки.

Просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2 200 грн. до 4 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Змінено розмір стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі, у розмірі 3000 гривень, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Допущено до негайного виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Паламарчук О.А. безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року змінити та задовольнити позов в повному розмірі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду у частині відмовлених позовних вимог є необгрунтованим та таким, що ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права.

При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, тому стягнув аліменти в розмірі 3000 гривень, проте, такий висновок суду не грунтується ні на матеріалах та обставинах справи, ні на нормах чинного матеріального права.

В обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що у власності відповідача перебуває ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на яких здійснює діяльність із вирощування малини. А також у власності відповідача наявна нерухомість в Італії та Україні.

Вказує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень. Відповідно до ст. 7 Проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року планується встановлення прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років в розмірі 3512 гривень

Суд першої інстанції, задовольняючі частково позовні вимоги в розмірі 3000 грн на місяць, не навів вмотивованої оцінки свого рішення, не оцінив наявність у відповідача нерухомого майна, відсутність доказів неможливості виконання ним батьківських обов`язків, утримання ним інших осіб чи інших обставин, що мають значення для визначення аліментних зобов`язань щодо дитини

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвоката Юркевич Х. М. безпосередньо до апеляційного суду подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідача, не було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та дату проведення судового засідання, тому він був позбавлений можливості подати заперечення щодо позову.

Вважаю, що позивачем умисно не повідомила суд, , що донька, ОСОБА_3 половину часу проживає з відповідачем, що підтверджується витягом з протоколу №13 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 13.09.2021 року. Впродовж всього проживання доньки з ним, вона перебуває на його утриманні та забезпеченні. При цьому постійно сплачує аліменти на утримання доньки.

Факт проживання доньки половини часу разом з ним також підтверджується поясненнями ОСОБА_3 , які було надано при спілкуванні із психологом (висновок за результатами психологічного обстеження додається). 3 огляду на наведене, вважає, що позивачкою не подано достатньо доказів того, що вона несе витрати на утримання дитини за час що донька проживає із нею

Вказує, що наявність майна було відомо позивачці на момент подання позовної заяви у 2021 році, на підставі даної інформації було встановлено розмір аліментів, що підлягає оплаті на утримання доньки, тому, вважаю, що вказана інформація не може свідчити про покращення його майнового стану.

Після ухвалення судом рішення від 13.07.2021 року про стягнення аліментів ним було набуто право власності на дві земельні ділянки: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,4480 га, кадастровий номер 2623287201:01:005:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0, 795 із кадастровим номером 2610600000:11:009:0118, що розташована за адресо: АДРЕСА_4 . Земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства фактично знаходиться біля житлового будинку в якому він проживає та перебувала у його користуванні ще до 2020 року. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку належала на праві власності його матері, яка 23.09.2021 року, вирішила подарувати зазначену земельну ділянку (договір дарування земельної ділянки додав до апеляційної скарги).

Стороною позивача також вказано, що він здійснює діяльність у сфері вирощування, перероблення та консервування малини під брендом «Малинова Фазенда», проте, не надано доказів на підтвердження зазначеного. Станом на даний час відповідач вказує, що не здійснює підприємницьку діяльності, на підтвердження чого надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

3 01 жовтня 2025 року він займає посаду водія автотранспортних засобі у ПФ «Вікторка», де працює по даний час. Згідно довідки про доходи від 20.11.2025 року за жовтень 2025 року, заробітна плата становить 8 160, 00 грн, з якої стягується 2200 грн на утримання доньки, що є більше гарантованого законом мінімального розміру аліментів на утримання дитини віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць.

Вказує, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

16 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 адвоката Юркевич Х. М. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Паламарчук О.А., в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що майно, на наявність якого посилалась позивачка належало йому до ухвалення рішення Коломийським міськрайонним судом про стягнення аліментів від 13.07.2021 року. Про наявність такого майна було відомо позивачці на момент подання позовної заяви у 2021 році.

Після ухвалення судом рішення від 13.07.2021 року про стягнення аліментів ним справді було набуто право власності на дві земельні ділянки: 1. земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,4480 га, кадастровий номер 2623287201:01:005:0033, ( АДРЕСА_2 ). 2. земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 795 із кадастровим номером 2610600000:11:009:0118 ( АДРЕСА_4 ). Земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства фактично знаходиться біля житлового будинку в якому він проживає та перебувала у його користуванні ще до 2020 року. Проте, тільки у 2021 році він оформив право власності на вказану земельну ділянку. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку належала на праві власності його матері, ОСОБА_6 , яка подарувала йому зазначену земельну ділянку.

Вважає, що позивачкою у поданій позовній заяві не доведено поліпшення матеріального становища відповідача та не доведено погіршення матеріального становища позивачки.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 адвоката Паламарчук О.А. не надходив. Відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута справа про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.

Оскільки предметом даного позову є збільшення розміру аліментів на утримання дитини, тому справу може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.12.2018 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 11).

Згідно з копією рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 200 гривень щомісячно (а.с. 14-16).

Відповідно до копії Довідки № 1 від 10.07.2025 року, наданої позивачкою, ОСОБА_3 надані послуги з інших видів освіти, а саме послуги репетитора з техніки мови (англійської). За період з 01.09.2025 року по 30.06.2025 року вартість наданих послуг становила 6 300 грн. (а.с. 17).

Згідно з копією Довідки від 08.07.2025 року, виданої Дитячим центром «Радість», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує Дитячий центр «Радість», з 05.02.2020 року по сьогодні, гурток «Художня студія» і табір денного перебування. За період з 31.08.2024 року по 08.07.2025 року придбано абонементів на 11 500 грн. За увесь період придбано абонементів на суму – 37 860 грн. (а.с. 18)

Відповідно до копії перекладу відповіді на адвокатський запит, наданою Податковим управлінням Провінційного директорату Удіне, Італія, Відповідач є власником квартири в АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 435298860 від 14.07.2025 року, ОСОБА_2 , на праві власності належить:

-Земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0033 площею 0,448 га для ведення особистого селянського господарства, дата реєстрації 03.12.2021 року , на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 18.11.2021 року, видавник Коломийська міська рада. Це підтверджується також Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку: земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0033 площею 0,448 га призначена для ведення особистого селянського господарства, адреса АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , на праві власності (а.с. 24-25).

- Земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0031, дата реєстрації 06.05.2021 року , на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 22.04. 2021 року, видавник Коломийська міська рада, також це підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру: земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0031 площею 0,25 га призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса - АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 22-23).

-Квартира за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 54,5 м.кв., дата реєстрації 04.11.2020 року, підстава виникнення права: свідоцтво про право на спадщину, №1048 від 04.11.2020 року

- Житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 47,7 м.кв., дата реєстрації 04.11.2020 року, підстава виникнення свідоцтво про право на спадщину №1047 від 04.11.2020 .

-Земельна ділянка кадастровий номер 2610600000:11:009:0118 площею 0,0795 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_4 , дата реєстрації 23.09.2021 року, підстава виникнення договір дарування від 23.09.2021 року (а.с. 26-28)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягуючи аліменти в розмірі 3000 гривень на дитину, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є той факт, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю. Відповідач повинен утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд вважав, що аліменти з відповідача слід збільшити, оскільки змінився його матеріальний стан - набуті у власність земельні ділянки. При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %).

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалась на те, що у відповідача покращився майновий стан, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2025 р.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям, викладених в постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року, справа № 686/22677/23, від 10 жовтня 2023 року, справа № 682/2454/22-ц.

При збільшенні розміру аліментів, судом першої інстанції враховано інтереси дитини, яка має право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, факт покращення майнового стану платника аліментів, та обґрунтовано збільшено аліменти до 3 000 грн.

Суд відхиляє доводи апелянта позивача ОСОБА_1 про те, що суд не оцінив наявність у відповідача нерухомого майна, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 2623287201:01:005:0031 набута 06.05.2021 року, квартира за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 54,5 м.кв. набута 04.11.2020 року, житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 набуто 04.11.2020 року, тобто до ухвалення рішення про стягнення аліментів 13.07.2021 року. При цьому, після ухвалення рішення про стягнення аліментів від 13.07.2021 року відповідачем набутодві земельні ділянки: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,4480 га, кадастровий номер 2623287201:01:005:0033, ( АДРЕСА_2 ), земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 795 із кадастровим номером 2610600000:11:009:0118 ( АДРЕСА_4 ), що і враховано судом при збільшенні розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги є аналогічними обґрунтуванню позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку, з якою погодився апеляційний суд. Твердження позивача про те, що визначений судом розмір аліментів не відповідає принципу пропорційності участі батьків у матеріальному утриманні дитини, оскільки матір вочевидь несе витрати в більшому розмірі, не ґрунтується на будь-яких конкретних даних і доказах, пов`язаних із таким утриманням. Посилання позивача на те, що з 01 січня 202 року прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років дорівнює 3512 грн, не спростовує висновків суду, оскільки сума 3000 грн, стягнута судом, вочевидь перевищує 50% від актуального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не може погодитися і з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства фактично знаходиться біля житлового будинку, в якому він проживає, та перебувала у його користуванні ще до 2020 року, а земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку належала на праві власності його матері, яка 23.09.2021 року вирішила подарувати зазначену земельну ділянку, і це не свідчить про зміну його майнового стану, який може бути підставою для зміни розміру аліментів. Однак такі доводи не спростовують факту виникнення права власності на вказані ділянки у відповідача після ухвалення рішення про стягнення аліментів та зміну його майнового стану, що є визначеною законом підставою для збільшення розміру аліментів, то рішення суду є правильним і законним, незважаючи на зазначений відповідачем в апеляційній скарзі щомісячний дохід в розмірі 8160 грн, який він суду першої інстанції нічим не підтвердив.

Долучені представником ОСОБА_2 - адвокатом Юркевич Х.М. до апеляційної скарги висновок за результатами психологічного обстеження від 01.12.2025 року, виписка фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 від 25.01.2025 року, витяг з протоколу №13 засідання комісії з питань захисту дитини від 13.09.2021 року довідка про доходи ОСОБА_2 від 20 листопада 2025 року, довідка ПФ «Вікторка» від 20 листопада 2025 року, податкові декларації ОСОБА_2 за 2024 рік, 2025 рік, договір дарування земельної ділянки від 23 вересня 2021 року (а.с.80-97) не можуть бути прийняті апеляційним судом як докази, оскільки подані після прийняття оскарженого рішення, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, та представником не доведено підстав неможливості подання таких відомостей до суду першої інстанції з об`єктивних причин і не зазначено причин неподання суду першої інстанції.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки вставлено, що ОСОБА_2 направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, де повідомлено про призначення судового засідання на 03 листопада 2025 року, що підтверджується супровідним листом від 08.10 2025 року №346/5109/25/48505/2025(а.с.39).

В матеріалах справи міститься поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження від 08.10.2025 року, яке адресовано ОСОБА_2 з відомостями трекінгу №067016662523, повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.37).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки на адресу суду повернувся поштовий конверт з судовим повідомленням, причина повернення якого вказана працівниками пошти як адресат, що відсутній за вказаною адресою, апеляційний суд з урахуванням вимог статті 131 ЦПК України та враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про дату судового розгляду.

Відтак є неспроможними доводи апеляційної скарги, що судом не було дотримано обов`язок повідомити сторону про місце, дату та час розгляду справи, що порушило права відповідача на справедливий суд, оскільки спростовуються матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи та перевірці доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук О. А., представника ОСОБА_2 - адвоката Юркевич Х. М. не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженого рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Паламарчук Олени Анатоліївни, представника ОСОБА_2 адвоката Юркевич Христини Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М.Луганська