Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №727/16124/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/16124/25

Провадження № 3/727/35/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м.Чернівців Дубець О.С., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Чернівців з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Чернівецької області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до складеного протоколу від 29 листопада 2025 року серія ЕПР1 № 539263, ОСОБА_1 12.12.2025 о 23:03:16 год. в м.Чернівцях по вулиці Воробкевича 3, керував транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою drager ARBH 0668, тест номер 1469, результат 0,88, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Його дії кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В клопотанні вказує, що в матеріалах справи наявний диск відеозапису з нагрудної камери, який є не безперервним та переривається, а тому даний диск фіксації не можна вважати належним та допустимим доказом по даній справі, оскільки наведені обставини позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейськими під час складання даного протоколу дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.

Крім того, з переглянутого відеозапису вбачається, що він чіткої згоди з результатами огляду з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» не озвучив, направлення на проходження в медичному закладі не видавалося, хоча воно наявне в матеріалах справи.

Також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази відсторонення його від керування автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі.

З урахуванням наведеного вважає, що складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому справа підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.

Згідно із статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі є будь-які дані, на основі яких орган (посадова особа) встановила наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, тощо, а також іншими документами, яким необхідно дати юридичну оцінку, яка має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі статтею 252 КУпАП України оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, у такій формі: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт даного адміністративного проступку – спеціальний, зокрема, водії транспортних засобів, інші особи, що керували транспортними засобами – частини 1-4 цієї статті.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, як вбачається з приписів Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 № 1026, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно (п. 3.5 Розділу III Інструкції). Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Зазначене кореспондує із позицією наведеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.

З вище наведеного слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку виявлення адміністративного правопорушення, контакту з особою і до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо цієї особи.

Однак, як вбачається із наявного в матеріалах справи відеозапису з боді-камер поліцейських, запис є не безперервним та переривається. Зокрема, запис починається з того, як патрульний автомобіль слідує за транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , потім запис переривається, а далі слідує спілкування поліцейських із ОСОБА_1 . Встановити однозначно факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з даного відео не можливо.

Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення.

Крім наведеного, суд також звертає увагу на те, що порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858.

Слід зазначити, що лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.

Разом з тим, відповідно до наявного в справі відео вбачається, що ОСОБА_1 не виявив чіткої згоди чи незгоди з результатами огляду з використанням спеціального технічного засобу «Драгер». Крім того, під час огляду на стан сп`яніння працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, натомість в матеріалах справи наявне направлення на проходження в медичному закладі, яке ОСОБА_1 просто підписав, не ознайомившись із ним.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, такий акт відсутній в матеріалах справи, що дає підстави суду сумніватись у тому, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Так, за змістом диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій).

Положеннями пункту 1.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Отже, факт керування особою транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а тому для висновку про наявність складу правопорушення такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами. Сам по собі факт складання протоколу щодо ОСОБА_1 та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння за умови, що останній не є суб`єктом цього правопорушення, виключає адміністративну відповідальність.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи відео з боді-камер поліцейських, однозначно встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 не можливо, оскільки з даного відео можливо встановити тільки процес проведення перевірки документів у ОСОБА_1 , процес проходження останнім перевірки на стан сп`яніння та складання протоколу.

Наведене вище виключає факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 130, 247, 251, 283-285, 287-291, 294 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців.

Суддя Дубець О.С.