Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №212/10275/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/331/26 Справа № 212/10275/25 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника адвоката Гаркавого М.С., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір, -

в с т а н о в и л а :

постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 жовтня 2025 року неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 24.08.2025 року о 22:10 годин в м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Конституційна, 14, керував транспортним засобом ЗАЗ-Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою яка не має права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, що зафіксовано на бодікамери 475191,475204, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Гаркавий М.С., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити та застосувати до неповнолітнього більш м`який захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, або ст. 13 КУпАП попередження або передача під нагляд батьків.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що порушено право на захист неповнолітнього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 268-1 КУпАП участь законного представника є обов`язковою при розгляді справи щодо неповнолітнього. Однак під час розгляду справи законний представник участі у розгляді не приймав.

Зауважує, що при накладені стягнення суд першої інстанції безпідставно не врахував неповнолітній вік правопорушника, позитивну характеристику та відсутність повторних порушень. Також суд не оцінив особу неповнолітнього, його матеріальний стан, щире каяття, сприяння розслідуванню, добровільне повідомлення про правопорушення, вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або через складні життєві обставини, вчинення правопорушення вперше.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 на даний час є студентом, а тому його матеріальний стан залежить від мами, яка одна виховує його та молодшу сестру. Батько дітей участь у вихованні не приймає зовсім.

ОСОБА_1 , законний представник та його захисник адвокат Гаркавий М.С. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , законного представника, його захисника адвоката Гаркавого М.С. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Сторона захисту в апеляційній скарзі не оспорює доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення та кваліфікацію його дій, а посилається на призначення суворого адміністративного стягнення.

Місцевим судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, повторно протягом року, що відповідає правовій кваліфікації, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, та підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

На переконання апеляційного суду протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та за присутності законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 .

Обставин та даних, які б спростовували висновки суду першої інстанції і слугували підставою для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження в справі, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Вчинені дії ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

На думку апеляційного суду захід впливу у вигляді передачі неповнолітнього ОСОБА_1 під нагляд матері або надання попередження не буде дієвим та достатнім для його виправлення. ОСОБА_1 16.08.2025 року вже притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, однак належних висновків для себе не зробив, та майже через тиждень знову вчинив правопорушення у сфері транспорту, що свідчить про його стійку схильність до вчинення правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.

Більш того, порушуючи виконання накладеного на нього адміністративного стягнення 16.08.2025 року, вже 24.8.2025 року будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, управляв автомобілем та потрапив у ДТП, чим причинив тілесні ушкодження іншій неповнолітній особі.

Дослідивши матеріали справи та особу ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, призначаючи адміністративне стягнення, дотримався вимог ст. 33 КУпАП, належним чином врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, на думку апеляційного суду застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, як штраф в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобіганню вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обраного неповнолітньому ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Гаркавого М.С., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу захисника адвоката Гаркавого М.С., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 у справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА