Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №202/6102/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2344/26 Справа № 202/6102/24 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання і водовідведення,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Індустріального районного суду м. Дніправід 15 травня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

10.05.2024 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовом, в якому зазначає, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 .

На ім?я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідачі своєчасно не здійснювали оплату за надані послуги, через що за період з січня 1999 року по січень 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 41 725 грн. 20 коп.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦПК України відповідачам нараховано до сплати інфляційне збільшення в розмірі 8 433 грн. 30 коп. та три проценти річних у розмірі 1083 грн. 48 коп. за період з липня 2018 року по січень 2022 року.

За цих підстав позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму боргу в загальному розмірі 51 241 грн. 98 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніправід 15 травня 2025 року позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання і водовідведення задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуги водопостачання і водовідведення за період з 02.04.2017 по 31.01.2024 в розмірі 23 544 грн. 73 коп., а також за період з липня 2018 року по січень 2022 року інфляційне збільшення в розмірі 8 433 грн. 30 коп. та три проценти річних у розмірі 1083 грн. 48 коп., а всього 33 061 (тридцять три тисячі шістдесят одна) грн. 51 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 976 (дев`ятсот сімдесят шість) грн. 83 коп. з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

20.11.2025 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніправід 15 травня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано надані квитанції про фактичну оплату, неправильно застосовано строк позовної давності та до участі у справі залучено померлу особу.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30.12.2025 року від Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 51241,98 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

На ім`я відповідача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Отже, відповідачі є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, які надаються Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради.

В даному випадку між сторонами склалися цивільно-правові відносини, а саме Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає відповідачам послуги водопостачання та водовідведення, а відповідачі, в свою чергу, мають оплачувати вартість отриманих послуг відповідно до встановлених тарифів.

Відповідачі свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг водопостачання та водовідведення належним чином не виконують.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, за період з січня 1999 року по січень 2024 року включно за адресою: АДРЕСА_1 нарахована заборгованість у розмірі 41 725 грн. 20 коп.

Крім того, за період з липня 2018 року по січень 2022 року відповідачам нараховано інфляційне збільшення в розмірі 8 433 грн. 30 коп. та три проценти річних у розмірі 1083 грн. 48 коп.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг водопостачання і водовідведення за період з січня 1999 року по січень 2024 року.

Отже, позивачем пропущений строк позовної давності про стягнення заборгованості за період з січня 1999 року по 02.04.2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність до позовних вимог КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради по стягнення заборгованості за період з січня 1999 року по січень 2021 року, а також штрафних санкцій за період з липня 2018 року по січень 2022 року.

Тому її заява підлягає частковому задоволенню та в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання і водовідведення за період з січня 1999 року по 02.04.2017 у розмірі 18180,47 грн. необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.

Разом із тим, враховуючи, що відповідачі свої зобов`язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення належним чином не виконують, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування вказаної заборгованості та необґрунтованості позовних вимог за період з квітня 2017 по січень 2024 року не надали, суд першої інстанції вважає, що позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради необхідно задовольнити частково, стягнувши солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті послуг водопостачання і водовідведення за період з 02.04.2017 по 31.01.2024 в розмірі 23 544 грн. 73 коп. (41725,20 – 18180,47), а також нараховані за період з липня 2018 року по січень 2022 року інфляційне збільшення в розмірі 8 433 грн. 30 коп. та три проценти річних у розмірі 1083 грн. 48 коп., а всього 33 061 грн. 51 коп.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції чітко визначено методику вирахування остаточної суми заборгованості враховуючи позовну давність з квітня 2017 року.

Крім цього, нарахування за послуги водопостачання та водовідведення нараховувались згідно діючих норм та тарифів по кількості зареєстрованих осіб.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніправід 15 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: