Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №203/5914/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2595/26 Справа № 203/5914/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

21 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що мешканцям житлового будинку АДРЕСА_1 він регулярно надає послуги з водопостачання та водовідведення. У квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку мешкає відповідач, який не оплачує ці послуги, у результаті чого за період від 01.10.2014 по 30.09.2024 утворилася заборгованість в сумі 27 025,37 грн. У добровільному порядку відповідач заборгованість не повертає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього вказаної заборгованості з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних збитків загальною сумою 30 821,38 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року позов комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код – 03341305; 49101, Україна, місто Дніпро, вулиця Троїцька, 21А) до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 27 091,85 гривень (основна заборгованість – 23 691,15 гривень, три проценти річних – 412,53 гривень, інфляційні втрати – 2 988,17 гривень), компенсацію судових витрат у сумі 3 028,00 гривень, разом – 30 119, 85 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

01.12.2025 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що нарахування боргу є незаконним, оскільки з 2016 року або раніше відповідач та його сім`я тривалий час не проживали за адресою. Цей факт підтверджується медичними документами та витягом із наказу про звільнення.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

29.12.2025 року від комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 30821,38 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 18).

Позивач регулярно надає відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення, проте останній плату за користування вказаними послугами вносить неналежно, у зв`язку з чим за період від 01.10.2014 по 30.09.2024 утворилася заборгованість в сумі 27 025,37 грн (а.с.а.с. 8 – 10).

Судом встановлено, що за спірними правовідносинами у період від 01.10.2014 по 30.04.2017 позовна давність закінчилася.

02 квітня 2020 року набрали законної сили зміни до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК на час дії карантину, а після початку військової агресії російської федерації 24.02.2022 – на час дії воєнного стану.

З огляду на викладене позивач не втратив право на стягнення заборгованості за період від 01.05.2017 по 30.09.2024.

Відтак, оскільки відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, а позивач подав позов з частковим порушенням вказаного строку, суд, керуючись приписами частини 4 статті 267 ЦК, вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості, що виникла до 01.05.2017.

Суд не знаходить підстав для поновлення позивачеві строку позовної давності, оскільки про поважність причин його порушення останній не повідомив.

Відтак, ураховуючи той факт, що відповідач порушує зобов`язання з оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, суд вважає вимогу позивача про стягнення з нього заборгованості за період від 01.05.2017 по 30.09.2014 у сумі 23 691,15 грн такою, що підлягає задоволенню.

27 025,37 – 3 334,22 = 23 691,15, де:

-27 025,37 – заборгованість, задекларована позивачем;

-3 334,22 – заборгованість, по якій спливла позовна давність.

Матеріали справи не містять відомостей про встановлений між сторонами інший розмір процентів за несвоєчасне виконання зобов`язання, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат обґрунтована й підлягає задоволенню.

Три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період від 01.07.2018 по 31.01.2022 становить 412,53 грн, а інфляційні втрати за той же період – 2 988,17 грн (з урахуванням зменшення суми заборгованості).

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважає за необхідне заявлений позов у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних та відшкодування інфляційних втрат задовольнити частково.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки нарахування за послуги водопостачання та водовідведення нараховувались згідно діючих норм та тарифів по кількості зареєстрованих осіб.

Крім цього, ОСОБА_1 значиться уповноваженим власником квартири за адресою АДРЕСА_5 , що підтверджується наданою, самим відповідачем, довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 01.09.2025, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: