Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №588/2104/25 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/2104/25

Провадження № 1-кп/588/46/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2025 за № 12025200540000285, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Московський Бобрик Лебединського району Сумської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 11 листопада 2025 року близько 08 год. 30 хв. поблизу господарства розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 у ході конфлікту з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс потерпіломудерев`яною палицею один удар по правому передпліччю та один удар по лівій стороні ребер.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правого плеча, що по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я так як має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів, та закритого перелому 10 ребра зліва, що по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, так як спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну втрату працездатності менш як на одну третину.

Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та потерпілим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їхньої позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів що стосуються вирішення цивільного позову та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК України винуватим себе визнав повністю та погодився з його правовою кваліфікацією, не оспорив обставин, викладених в обвинувальному акті, і суду пояснив, що між ним та ОСОБА_5 існують неприязні відносини. Вони проживають по сусідству близько 30 років. 11.11.2025 о 08 год. 30 хв. він вийшов на подвір`я, було сильне задимлення. Через це він став сваритися із ОСОБА_5 . В ході конфлікту він узяв у дворі дерев`яну палицю та один раз ударив ОСОБА_5 цією палицею по правій руці та один раз ударив палицею по спині. У вчиненому щиро розкаюється. Цивільний позов визнає частково. Щодо визначення суми відшкодування потерпілому моральної шкоди за цивільним позовом покладається на розсуд суду.

Показання обвинуваченого щодо скоєння кримінального правопорушення не містять протиріч і підтверджують повністю обставини пред`явленого обвинувачення.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до нетяжких злочинів, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, який не працює, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд відповідно до статті 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність, а також його активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, оскільки він добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з`ясуванні тих обставин вчинення кримінального правопорушення, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує також вимоги ст. 65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі. Разом з тим, зважаючи на досудову доповідь органу пробації, в якій зазначено про середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік. При цьому на період дії іспитового строку необхідно покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпілим ОСОБА_5 у порядку передбаченому ст. 128 КПК України у справі заявлений цивільний позов у якому він просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Свої вимоги ОСОБА_5 мотивував тим, що внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень він зазнав тривалого болю, обмеження рухів, порушився звичний спосіб життя. Подія викликала у нього моральні переживання, відчуття небезпеки та приниження. Він був вимушений тривалий час відновлюватися та обмежувати звичайну активність.

У судовому засіданні ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Обвинувачений визнав цивільний позов частково, зокрема вказав, що згоден сплатити кошти на відшкодування моральної шкоди, однак вважає заявлений потерпілим розмір шкоди завищеним, покладається на розсуд суду при визначенні розміру моральної шкоди.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого суд враховує таке.

Судом установлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілий отримав легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я, а також тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

Відтак, враховуючи, що завдана потерпілому ОСОБА_5 моральна шкода безпосередньо пов`язана з отриманням тілесних ушкоджень, внаслідок чого він зазнав душевних страждань, що відобразилось на його психоемоційному стані та фізичному здоров`ї, отже розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Водночас, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди суд зважає на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

Аналізуючи суть самого порушення прав потерпілого, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої моральної шкоди у 15 000 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, негрошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак цивільний позов підлягає задоволенню частково.

Речові докази та процесуальні витрат відсутні.

Клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 349, 368-374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_2 ) кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілому.

Суддя ОСОБА_1