Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №172/608/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/375/26 Справа № 172/608/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року у цивільній справі номер 172/608/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року до Васильківського районного суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103716809. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано грошові кошти в сумі 10000,00 грн.

29.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 05Т, згідно з умовами якого останнє набуло права грошової вимоги за кредитним договором.

24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанси» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу №1/15, згідно з умовами якого останнє набуло права грошової вимоги за кредитним договором.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором становить 41500,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 31500,00 грн – заборгованість за процентами.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 41500,00 грн., яка складається з: 10000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 31500,00 грн – заборгованість за процентами.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», яке змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 року у справі №172/608/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції та апеляційної інстанції.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, не обґрунтованим, ухвалене без з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позивач категорично не погоджується із застосуванням судом 1-ї інстанції наслідків спливу позовної давності до позовних вимог у цивільній справі №172/608/25, оскільки, починаючи з березня 2020 року, строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на час подання апеляційної скарги. З урахуванням наведених вище правових норм, строк позовної давності позивачем не пропущено — звернення до суду за захистом своїх прав відбулося в межах установленого законом строку. У зв`язку з цим висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є необґрунтованими та помилковими.

Стороною відповідача не оспорювалося під час її розгляду у суді першої інстанції, такі обставини:

- факт укладення (підписання) договору про споживчий кредит №100560058 від 09.03.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН»;

- факт отримання фінансових послуг від ТОВ «МІЛОАН» у вигляді надання кредитних коштів за зазначеним кредитним договором у сумі 15000,00 грн;

- здійсненого первісним кредитором – ТОВ «МІЛОАН» розрахунку заборгованості за кредитним договором;

- невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредитних коштів.

Судові витрати апелянта складаються зі сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Апелянтом повідомлено, що 01.07.2025 року було проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи з ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лащенко В.А., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року в цивільній справі №172/608/25 – без змін.

Судом чітко, на підставі доданих позивачем документів, встановлено те, що позивач пропустив строк позовної давності на стягнення з відповідача вказаного боргу. Останнім днем погашення зазначеної позики є 07.05.2021 року – через 15 днів з дня отримання кредиту, тобто це день, з якого позивач (або позичальник) мав право звернутись до суду, а з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 18.03.2025 року.

Неповернення позичальником кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2.1 договору (сплати комісій за продовження дії договору), є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 15-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, який підлягає стягненню з відповідача на його думку складає 1500,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що до матеріалів справи долучено анкету-заяву на кредит №103716809 від 22.04.2021 року на ім`я ОСОБА_1 , в якій зазначено, що погоджені наступні умови кредитування по заяві 103716809: погоджена сума: 10000,00 грн; погоджений строк - 15 днів; комісія за надання - 0,00% одноразово; ставка процентів: 1,00% за кожен день користування (а.с. 10-10зв).

22.04.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103716809, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 15 днів з 22.04.2021 року; термін (дата) повернення кредиту і слати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) – 07.05.2021 року; комісія за надання кредиту становить 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором – фіксована (а.с. 19-20зв).

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту №103716809 від 22.04.2021 року (а.с. 21-21зв).

З платіжного доручення №2678188 від 22.04.2021 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» здійснило переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн, призначення платежу кошти згідно з договором 103716809 (а.с. 25).

З розрахунку заборгованості за договором №103716809 від 22.04.2021 року вбачається, що за період з 22.04.2021 року по 06.07.2021 року включно загальна сума заборгованості становить 41500,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн – тіло кредиту; 31500,00 грн – відсотки за користування кредитом (а.с. 12-12зв).

29.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №05Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Здійснено оплату за договором (а.с. 15-18зв, 29-29зв).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 року до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №103716809 від 22.04.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму 41500,00 грн (а.с. 8зв).

24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» як фактором було укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 22-23зв).

З листа директора ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка М.Е. №1/15 від 13.11.2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» виконано повний розрахунок за договором факторингу №1/15 (а.с. 30).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №103716809 від 22.04.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму 41500,00 грн (а.с. 9).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лащенко В.А. заявив клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 46-48).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з пропуску позовної давності.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків позовної давності як підставою для відмови у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц виклала правовий висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103716809. Строк договору 15 днів (до 07.05.2021 року).

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 18.03.2025 року.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки строки позовної давності у цій справі почали свій відлік з 08.05.2021 року, тобто у період дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а згодом були продовжені на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, на підставі Закону України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, а в подальшому, зупинені у зв`язку з набранням чинності 30 січня 2024 року Закону України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ, тому звернення позивача з позовом 18.03.2025 року не свідчить про пропущення ним строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги з цього питання є такими, що заслуговують на увагу.

Розглядаючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційний суд керується наступним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи містять долучену позивачем анкету-заяву на кредит №103716809 від 22.04.2021 року на ім`я ОСОБА_1 , в якій зазначено, що погоджені наступні умови кредитування по заяві 103716809: погоджена сума: 10000,00 грн; погоджений строк 15 днів; комісія за надання: 0,00% одноразово; ставка процентів:1,00% за кожен день користування.

22.04.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103716809, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 15 днів з 22.04.2021 року; термін (дата) повернення кредиту і слати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) – 07.05.2021 року; комісія за надання кредиту становить 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором – фіксована.

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту №103716809 від 22.04.2021 року.

З платіжного доручення №2678188 від 22.04.2021 року вбачається, що ТОВ «ФК«Мілоан» здійснило переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн, призначення платежу кошти згідно договору 103716809.

З розрахунку заборгованості за договором №103716809 від 22.04.2021 року вбачається, що за період з 22.04.2021 року по 06.07.2021 року включно загальна сума заборгованості становить 41500,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн – тіло кредиту; 31500,00 грн – відсотки за користування кредитом.

Таким чином, встановлено, що відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10000,00 грн від ТОВ «ФК«Мілоан» на виконання договору №103716809.

Відповідачем не надано доказів на спростування отримання зазначених коштів від ТОВ «ФК«Мілоан».

Проте, надані позивачем анкета-заява на кредит №103716809, договір про споживчий кредит №103716809 та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, а за відсутності підпису відповідача, не можна стверджувати про досягнення згоди щодо істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо відсотків.

Відтак, нарахована ТОВ «Мілоан» заборгованість за відсотками є необґрунтованою.

29.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №05Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Здійснено оплату за договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 року до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №103716809 від 22.04.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму 41500,00 грн.

24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» як фактором було укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 22-23зв).

З листа директора ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка М.Е. №1/15 від 13.11.2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» виконано повний розрахунок за договором факторингу №1/15.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №103716809 від 22.04.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму 41500,00 грн.

Отже, на підставі зазначених доказів, встановлено, що ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», яке змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс», набуло права вимоги грошової до відповідача.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача, як набувача права грошової вимоги, має бути стягнута заборгованість за фактично отриманими коштами за договором №103716809 у розмірі 10000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги з цього питання є такими, що частково заслуговують на увагу.

Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Солвентіс» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 7зв), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 583,71 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грн (а.с. 68), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 875,57 грн.

Щодо заявлених позивачем ТОВ «ФК «Солвентіс» у позовній заяви та апеляційній скарзі вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції надано:

договір про надання правничої допомоги №43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року укладений між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М. (а.с. 14-14зв);

додаткова угода №103716809 до договору про надання правничої допомоги №43657029 (а.с. 24);

детальний опис робіт (наданих послуг) за договором №43657029, відповідно до якого надано послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) на загальну суму 6000,00 грн (а.с. 13);

акт №103716809 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 03 березня 2025 року на суму 6000,00 грн (а.с. 9зв);

детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.06.2025 року за договором №43657029, відповідно до якого надано адвокатом послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документі; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»; складання апеляційної скарги на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 року у справі №172/608/25 на суму 3000,00 грн (а.с. 66);

акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 16.06.2025 року на суму 3000,00 грн (а.с. 67).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою – п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Виходячи з наведеного, враховуючи складність справи, яка на думку апеляційного суду не є складною, та часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню та мають бути стягнуті пропорційно до задоволених позовних вимог, отже є обґрунтованими у загальному розмірі 2100,00 грн, з яких 1400,00 грн - у першій інстанції та 700,00 грн - в апеляційній інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року - скасувати.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, грошові кошти за договором №103716809 від 22 квітня 2021 року у розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 583,71 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 875,57 грн, а всього 1459,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 2100,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: