Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №184/284/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/230/26 Справа № 184/284/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луцик Маргарита Володимирівна, на заочне рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року у цивільній справі номер 184/284/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона разом з відповідачем ОСОБА_1 , проживали сумісно в цивільному шлюбі з 2005 року по 2018 рік, офіційно шлюб не реєстрували. Під час сумісного проживання з відповідачем у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є її батьком, однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про батьківство. Відповідно запис про батька був зроблений відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, в свідоцтві про народження дитини в графі – батько зазначено ОСОБА_4 , тобто прізвище позивачка вказала своє, ім`я по батькові - відповідача. Фактично стосунки між позивачкою та відповідачем, припинились у 2018 році.

Відповідач веде аморальний спосіб життя, регулярно випиває, з дитиною не спілкується та не приділяє будь-якої уваги, життям дитини також не цікавиться, матеріально не допомагає. Наведене стало підставою для звернення до суду.

Позивачка просила суд:

визнати відповідача ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис №15, відділ реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області;

стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на користь позивачки ОСОБА_2 в розмірі 2500,00 грн на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис №15, відділ реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів - задоволено.

Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис №15 відділ реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 24/17 аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2500,00 грн, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви, тобто з 09.02.2023 року до досягнення донькою повноліття. Зазначено про негайне виконання рішення в у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Луцик М.В., про перегляд заочного рішення - відмовлено.

Із вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луцик М.В., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у порядку загального позовного провадження.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Матеріали справи, незважаючи на надіслану представником заяву від 10.04.2025 року про ознайомлення, відповідачу не надавались, однак, у зв`язку з тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, жодних повідомлень щодо відкриття провадження не отримував, можна стверджувати й те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач подавав заяву про направлення повісток SMS-повідомленнями.

За таких обставин відповідач не був присутнім у судових засіданнях, зокрема, при ухваленні оскаржуваного заочного рішення, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно нього порушені через непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила залишити скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідачем не доведено поважності причин неявки на судові засідання, які виявляються в неповазі до суду, як того вимагає стаття 223 Цивільно-процесуального кодексу України. Заяв і клопотань від нього не надходило. Про те, що розгляд справи триває і необхідна його присутність на судових засіданнях, позивачка неодноразово повідомляла відповідача, але він відповідав, що йому це не цікаво.

Відповідач на момент відкриття виконавчого провадження №73694586 – 02.01.2024 року - не перебував на військовій службі (там він знаходиться з 21.09.2024 року) — і міг самостійно (або через свого представника) звернутися до суду, до виконавчої служби і використати свої процесуальні права та інтереси, але не робив цього, так як працював неофіційно.

Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без задоволення на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 27 червня 2023 року.

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Луцик М.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 173, 185, 202).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивачки.

Заслухавши суддю – доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , матір`ю якої є позивачка ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним актовим записом №15, винесеним відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Запис про батька був зроблений відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто в свідоцтві про народження дитини в графі - батько, стоїть ОСОБА_4 (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Апеляційний суд не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки при його прийнятті було порушено норми процесуального права.

Положеннями частин 2, 4, 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Апеляційним судом встановлено, поштовий конверт від 28.02.2023 року направлений ОСОБА_1 повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 16-17).

З довідок про доставку повідомлення у додаток Viber вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 направлялись судові повістки на 03.04.2023 року, 21.04.2023 року, 31.05.2023 року, 27.06.2023 року (а.с. 22, 25, 33, 37).

Проте, направлення судової повістки-повідомлення через безкоштовний мобільний додаток «Viber» не вважається належним повідомленням учасника справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №753/16685/19.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, N 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, апеляційний суд вважає, що цей довід апеляційної скарги є обґрунтованим і судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення

учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , матір`ю якої є позивачка ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним актовим записом №15 внесеним відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Запис про батька був зроблений відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України.

Збіг імені та прізвища ОСОБА_4 , який записаний батьком дитини та відповідача ОСОБА_1 не можуть свідчити про те, що відповідач є батьком ОСОБА_3 .

Інших доказів з цього питання матеріали справи не містять.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання відповідача ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки матеріали справи не містять належних, достовірних та достатніх доказів на їх підтвердження. Крім того, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 , в розмірі 2500,00 грн на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про визнання батьківства, які визнані судом необґрунтованими.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луцик Маргарита Володимирівна, задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.

Суддя: