Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №308/15491/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15491/25

2-а/308/240/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до

ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , та

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Керецман Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначила, що 17 жовтня 2025 року позивач через застосунок «Дія» отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 79355824 від 15.10.2025, з якої дізнався, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 1094-1 від 21.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 21 травня 2025 року близько 10 год. 41 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, що він не має при собі військово-облікового документа військовозобов`язаного та, відповідно, не може пред`явити його на вимогу уповноваженої особи, про що він особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що електронний кабінет військовозобов`язаного у ОСОБА_1 відсутній.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з таких підстав.

Зокрема, представник позивача вказує, що після доставлення в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач неодноразово повідомляв його представникам про те, що він з 04.07.2003 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, відповідно до п. 5 «г» ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вказане підтверджується записом про виключення з військового обліку у графах 13 та 14 «Відмітки про військовий облік» Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 13.05.2024. Згідно з відомостями з додатку "Резерв+", станом на 25.04.2025 ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним та виключений з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений у відсутності позивача, про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення його повідомлено не було, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, йому роз`яснені не були, його право на професійну правничу допомогу та на ознайомлення з матеріалами справи порушено. Оскаржувана постанова позивачу не вручалася особисто та не надходила поштою за місцем його проживання.

Також представник позивача вказує, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення особою, яка виносила оскаржувану постанову, не було додержано вимоги ст. 63 Конституції України, відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

На підставі наведеного представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову № 1094-1, винесену 21.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Четвертого грудня 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , як відповідач, не визнає позовні вимоги позивача і просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. З оскаржуваної постанови вбачається, що 21.05.2025 позивач не виконав вимогу посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 пред`явити свій військово-обліковий документ. Начальником групи соціальної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 21.05.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній порушує ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якою у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі на пунктах пропуску через державний кордон України. Наявна відмітка про відмову від підписання та отримання копії протоколу особою, що притягається до відповідальності. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову за порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію при вказаних в протоколі обставинах, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Наявна відмітка про відмову від отримання копії постанови особою, що притягається до відповідальності. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був проінформований про те, що розгляд справи буде здійснюватися у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 21.05.2025 о 21 год. 50 хв., а також йому роз`яснено права й обов`язки, передбачені ст. 286 КУпАП, що підтверджується відміткою про відмову особи, що притягається до адміністративної відповідальності, від отримання постанови. Окрім цього з оскаржуваної постанови видно, що позивач був присутній на розгляді матеріалів. З вказаного слідує, що позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем був пропущений строк на оскарження постанови 31.05.2025, а причини пропуску, вказані позивачем у позовній заяві, не є поважними. На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак, представник позивача подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, у зв`язку з чим суд розглянув справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1094-1 від 21.05.2025, ОСОБА_1 21.05.2025 року о 10 год. 41 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній не має при собі військово-облікового документа військовозобов`язаного та, відповідно, не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимогу, передбачену абзацом 3 пункту 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами та доповненнями). Електронний кабінет військовозобов`язаного у громадянина ОСОБА_1 відсутній.

У зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 , як військовозобов`язаним, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час особливого періоду, на нього накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень. Постанова містить відмітку про відмову від її отримання.

Як вбачається з Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований у запас призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 23 червня 2003 року за ст. 18 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Згідно з відомостями наданої позивачем паперової копії електронного військово-облікового документу мобільного додатку "Резерв+", станом на 25.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є військовозобов`язаним та виключений з військового обліку. Дані уточнено вчасно.

Відповідно до Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, такий неодноразово продовжено.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

В оскаржуваній постанові відповідач вказав, що електронний кабінет військовозобов`язаного у громадянина ОСОБА_1 відсутній.

Водночас приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

В оскаржуваній постанові відсутнє покликання на те, що відповідач з поважних причин не міг отримати необхідні дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 235 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, який включає, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Положеннями статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У постанові зазначається: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Розділом 2 пункту 4 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 визначено, що під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Всупереч цим вимогам у винесеній постанові відсутні будь-які відмітки, які б підтверджували роз`яснення особі, яка притягається до відповідальності, змісту статті 63 Конституції України та права і обов`язки, передбачені статтею 268 КупАП.

Водночас, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає про обізнаність позивача щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, про те, що позивачу було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені КУпАП, та про час та дату розгляду справи, а також про те, що позивач від отримання оскаржуваної постанови відмовився.

Однак, суд критично оцінює такі доводи представника відповідача, позаяк, ним не надано жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

Суд звертає увагу на те, що Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532 затверджено Інструкцію із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації.

З урахування положень даної інструкції, у відповідача наявний обов`язок під час перевірки документів здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також можливість використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Всупереч зазначеним вимогам, до матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодного відеозапису не долучено, відомості про проведення такого відеозапису відсутні. Водночас, саме відеозапис міг би підтвердити чи спростувати обставини події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Щодо доводів представника відповідача щодо пропущення позивачем строку на оскарження постанови суд зазначає, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оскаржувана постанова ним отримана не була.

Так, відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

У позовній заяві позивач зазначає, що про оскаржувану постанову дізнався 17 жовтня 2025 року, коли через застосунок «Дія» отримав постанову про відкриття відносно нього виконавчого провадження № 79355824 від 15.10.2025, на підтвердження чого надав витяг із застосунку «Дія», з якого вбачається повідомлення про відкриття виконавчого провадження від 15 жовтня 2025 року о 10 год. 26 хвилин.

Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана постанова йому не вручалася особисто та не надходила поштою за місцем його проживання.

З метою встановлення обставин направлення ІНФОРМАЦІЯ_7 оскаржуваної постанови та отримання її позивачем засобами поштового зв`язку, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2025 було витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про направлення засобами поштового зв`язку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На виконання вищевказаної ухвали представник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив суд про неможливість долучення до матеріалів справи витребовуваних відомостей та повідомив, що ОСОБА_1 від отримання оскаржуваної постанови відмовився.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак, не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Аналузуючи все викладене, слід констатувати, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не надано.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позаяк відповідачем не надано доказів неможливості отримання таких даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, а отже, підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відсутні.

Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідач не врахував, не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги викладені вище норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, оскаржувану постанову № 1094-1 від 21.05.2025 за ч. 3 ст. 210-1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, на підставі чого з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 10, 11, 242, 245, 286 КАС України, ст.ст. 152, 219, 251, 280, 283, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити.

Постанову № 1094-1 від 21.05.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, - скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,40 грн (тисяча двісті одинадцять грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева