Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 26 січня 2026 р.
Справа: №372/5245/25
Суддя: Болотов Євген Володимирович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 372/5245/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5081/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Рабчуна Р.О.,-
встановив:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати обґрунтований та деталізований розрахунок пені за прострочення сплати аліментів із зазначенням періодів нарахування, суми кожного простроченого платежу та способи їх обчислення.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана справарозглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 30 вересня 2025 року.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до абз. 1 ч. ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Вказані норми процесуального закону надають право кожному звернення до суду і встановлюють обов`язок позивача довести заявлені ним вимоги. Суд же зобов`язаний надати правову оцінку пред`явленим вимогам та встановити факт їх доведеності належними, достатніми і допустимими доказами.
Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду позову (заяви) та відкриття провадження у справі є неприпустимим.
В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим ст. ст. 175, 177 ЦПК України. В той час, як оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові №990/114/23 від 31 серпня 2023 року.
Так, звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за прострочення сплати аліментів у розмірі 232 708 грн 80 коп.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати обґрунтований та деталізований розрахунок пені за прострочення сплати аліментів із зазначенням періодів нарахування, суми кожного простроченого платежу та способи їх обчислення.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
Із змісту оскаржуваної ухвали установлено, що підставою повернення позовної заяви стало невиконання позивачем ухвали суду від 30 вересня 2025 року, а саме з підстав ненадання позивачем деталізованого розрахунку пені за прострочення сплати аліментів із зазначенням періодів нарахування, суми кожного простроченого платежу та способи їх обчислення.
Так, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 наведено у позовній заяві обґрунтування, обставини справи, визначено зміст позовних вимог та долучено усі наявні докази у необхідному для позивача обсязі.
Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без руху та подальшого повернення позовної заяви.
При цьому, у разі якщо суд буде вважати, що позовні вимоги є недоведеними та необгрунтованими належними доказами, він може відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, вирішивши спір по суті.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 19 листопада 2025 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2026 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua