Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №761/27951/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/27951/22

номер провадження №22-ц/824/2947/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року /суддя Юзькова О.Л./

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, просила суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 175 699,76 грн. та моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріального збитку суму у розмірі 175 699 грн. 76 коп. та на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 756 грн. 99 коп. /а.с. 130-145/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення повністю і ухвалити нове рішення, відмовивши у позові.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що ухвалення рішення відбулося з невідповідністю до норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права. Зокрема, судом не встановлено: особу, відповідальну за відшкодування шкоди як власника транспортного засобу відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, де шкода відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо); обставини вступу в дію Договору добровільного страхування № 06/6761660/1012/19 від 07.03.2019 між ПрАТ «СК «Провідна» та позивачкою, який став підставою для страхової виплати; достовірність пошкоджень транспортного засобу позивачки, визначених без присутності відповідача; законність визнання транспортного засобу конструктивно знищеним всупереч Методиці товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, зареєстрованої в Мін`юсті 24.11.2003 за № 1074/8395; відсутність доказів отримання позивачкою страхового відшкодування на 654 118,50 грн. Також суд порушив процесуальні норми: необґрунтовано відмовив у витребуванні оригіналу Звіту №38-D/66/4 від 05.03.2020 з фото пошкоджень для призначення автотоварознавчої експертизи, порушивши право відповідача на ознайомлення з оригіналами (ч. 6 ст. 95 ЦПК України). Суд не застосував спеціальні норми ст. 1187 ЦК України щодо відповідальності власника транспортного засобу яке ТОВ «УЛФ «Фінанс» передало ТЗ ФОП ОСОБА_3 за договором лізингу, а відповідач лише керував ним. Посилання на рішення у справі №761/24974/21 необґрунтоване, оскільки воно не визнає відповідача відповідальним за шкоду як власника. Посилання на ч. 1 ст. 1194 ЦК України є необґрунтованим, оскільки відповідач не є страхувальником. Суд не дослідив фотографії пошкоджень та попередні дорожньо-транспортні пригоди автомобіля позивачки, що вплинуло на розрахунок збитків. Посилається на ст. 263, 264, 265 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення.

Позивачка та третя особа про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 22.02.2020 о 09 год. 10 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 на пл. Європейська в м. Києві, на регульованому перехресті з вул. Хрещатик при повороті ліворуч (зі смуги визначеної знаком 5.16 для руху прямо), не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.04.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340,00 грн.

Транспортний засіб «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності позивачці - ОСОБА_2 . Станом на 22.02.2020 року автомобіль «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6761660/1012/19, укладеного 07.03.2019 року з позивачкою.

28.02.2020 фахівцем ПрАТ «СК «Провідна» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивачки та складено відповідний акт огляду № 300324 автомобіля «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно зі Звіту № 38-D/66/4 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.03.2020, ринкова вартість КТЗ становить 829 818,26 грн.; вартість відновлювального ремонту - 659 282,67 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 659 282,67 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 22.02.2020 складає 659 282,67 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали).

ПрАТ «СК «Провідна» визнала випадок страховим, про що 08.04.2020 склало страховий Акт № 2300300324. Розмір страхового відшкодування сплаченого ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_2 склав 295 228,50 грн. (знос ТЗ 90 644,60 грн., франшиза - 39 500,00 грн.).

10.06.2020 залишки транспортного засобу «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 було продано з онлайн-аукціону ТОВ «Аудатекс Україна» за найвищою зобов`язуючою пропозицією в розмірі 358 890,00 грн., зазначені грошові кошти передані позивачці.

Загальний розмір відшкодування, який було сплачено ОСОБА_2 за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6761660/1012/19 від 07.03.2019 в результаті настання страхового випадку, внаслідок чого настала конструктивна загибель автомобіля позивачки становить 654 118,50 грн.

Не відшкодована сума збитку завданого позивачці внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 22.02.2020 становить 175 699,76 грн.

Шевченківським районним судом м. Києва 03.08.2022 ухвалено рішення у справі №761/24974/21 за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , де в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_2 не доведено, що саме внаслідок дій відповідача, як роботодавця третьої особи, було пошкоджено автомобіль, оскільки в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено, належних та допустимих доказів існування трудових відносин між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вірно керувався ст. 22 ЦК України про те, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; ст. 979 ЦК України про те, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору; ст. 1194 ЦК України про те, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); ст. 23 ЦК України про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; ст. 1167 ЦК України про те, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума у розмірі 175 699 грн. 76 коп. за матеріальну шкоду та 1 000 грн. 00 коп. за моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги, відхиляються колегією суддів, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції з таких підстав.

Щодо незастосування спеціальної норми ч. 2 ст. 1187 ЦК України та твердження, що належним відповідачем є власник транспортного засобу (ТОВ «УЛФ «Фінанс» або ФОП ОСОБА_3 ), а не водій:

Суд першої інстанції правильно застосував загальні норми деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України), оскільки винуватість саме ОСОБА_1 у скоєнні ДТП встановлена постановою про адміністративне правопорушення від 15.04.2020 (ст. 124 КУпАП), яка набрала законної сили та є обов`язковою для суду відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Водій, який безпосередньо керував джерелом підвищеної небезпеки та допустив порушення ПДР, що призвело до шкоди, є безпосереднім заподіювачем шкоди та несе відповідальність за заподіяну шкоду. Водій ОСОБА_1 керував автомобілем на законній підставі а тому саме він є безпосереднім заподіювачем шкоди.

Крім того, рішення у справі №761/24974/21, на яке посилався суд першої інстанції, встановило відсутність трудових відносин між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а отже, відсутність підстав для покладення відповідальності на ФОП як на роботодавця. Це рішення набрало законної сили та є преюдиціальним відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Щодо законності визнання ТЗ конструктивно знищеним та достовірності розрахунку збитків, апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки Звіту № 38-D/66/4 від 05.03.2020 або Акту огляду № 300324. Твердження про попередні пошкодження ТЗ не підтвердженими доказами та не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки апелянт не заявляв клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи в установленому порядку (ст. 102 ЦПК України).

Щодо тверджень про необхідність застосування ст. 1194 ЦК України лише до страхувальника: апелянт помилково вважає, що ця норма не застосовна до нього, оскільки він не є страхувальником. Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (тобто винний водій, чия відповідальність застрахована за ОСЦПВ), у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. У цій справі страховий випадок визнано, виплата становила 295 228,50 грн (з урахуванням зносу та франшизи), а також продано залишки ТЗ за 358 890,00 грн, що разом склало 654 118,50 грн, розмір невідшкодованої шкоди становить 175 699,76 грн.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Рішення суду першої інстанції переглядається в межах, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: