Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №377/319/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/3380/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюадвоката Кравченка Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Славутицького міського суду Київської області у складі судді Теремецької Н. Ф.

від 16 вересня 2025 року

у цивільній справі № 377/319/25 Славутицького міського суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів, Славутицький відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2025 року позивач звернувся в суд з даним позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, визначених та стягнутих судовим наказом Славутицького міського суду Київської області від 17.12.2018 у справі № 377/893/18, встановити і стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини його усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили; зменшити розмір аліментів, визначених та стягнутих судовим наказом Славутицького міського суду Київської області від 15.07.2024 у справі № 377/525/24, встановивши і стягнувши з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини його усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Вказував, що наявні судові накази зобов`язують його сплачувати по 1/4 частині заробітку на кожну дитину, що сумарно становить 50% від усіх його доходів. Стверджував, що таке фінансове навантаження є надмірним і не відповідає його поточному матеріальному стану. Позивач звертав увагу на те, що після сплати аліментів у нього майже не залишається коштів на забезпечення власних життєвих потреб. Зауважував, що ситуація значно ускладнюється необхідністю винаймати житло, вартість якого складає 3 500 гривень щомісяця. Крім того, акцентував увагу на істотному погіршенні стану свого здоров`я та наявності тяжких хронічних захворювань, зокрема бронхіальної астми і хвороб судин. Повідомляв суду про понесення значних витрат на необхідне хірургічне лікування та придбання медичних матеріалів на суму 14 400 гривень. Наголошував, що сукупність наведених факторів ставить його у надзвичайно скрутне матеріальне становище, фактично на межу виживання. Пояснював, що зміна сімейного стану, а саме народження другої дитини у новому шлюбі, вимагає перегляду розміру стягнень для забезпечення рівності прав обох дітей. На переконання позивача, зменшення розміру аліментів до 1/6 частки доходу на кожну дитину дозволить збалансувати інтереси сторін. Просив врахувати ці обставини як підставу для задоволення позову.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 вересня 2025 року відмовлено у задоволені позову.

В апеляційній скарзі адвокат Кравченко В. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки зміні його сімейного стану, а саме народженню другої дитини ( ОСОБА_5 ) у новому шлюбі, на утримання якої також стягуються аліменти, що в сукупності з аліментами на першу дитину ( ОСОБА_4 ) становить 50 % його доходу, ставлячи його у скрутне матеріальне становище. Апелянт звертає увагу на те, що суд безпідставно відхилив докази погіршення його стану здоров`я (хронічні хвороби, проведені операції) та понесені витрати на лікування у сумі 14 400 грн, формально пославшись на те, що платником у квитанції зазначена інша особа ( ОСОБА_6 ), хоча кошти належали йому. Також апелянт стверджує, що суд помилково не врахував його витрати на оренду житла у розмірі 3 500 грн щомісяця, посилаючись на закінчення строку договору, хоча він був пролонгований автоматично. На думку апелянта, поточний розмір стягнень порушує принцип рівності дітей та позбавляє його засобів до існування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_7 заперечує проти доводів апелянта, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим. Відповідач звертає увагу на те, що після попередніх відмов у задоволенні позовів про зменшення аліментів (рішення від 19.03.2019 у справі № 377/83/19 та від 12.05.2022 у справі № 377/821/21) у позивача хоча і народилася друга дитина, проте наразі триває процес його розлучення з другою дружиною, що спростовує твердження про спільне скрутне становище сім`ї. Наголошує на тому, що майновий стан платника аліментів дозволяє йому не лише утримувати дітей, але й набувати коштовне майно (нерухомість, транспортні засоби), що підтверджується матеріалами справи. Стверджує, що доводи про значні витрати на оренду житла є неспроможними, оскільки термін дії наданого договору закінчився 05.12.2025, а фактичним платником комунальних послуг є третя особа ( ОСОБА_6 ). Акцентує увагу на реальних доходах апелянта, зазначаючи, що згідно з довідкою за перше півріччя 2025 року його чистий дохід після всіх відрахувань склав 150 901,66 грн, що спростовує тезу про перебування на межі виживання.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кушніренко Є. Ю. у відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити рішення суду без змін, посилаючись на практику Верховного Суду (постанови від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20). Представник зазначає, що саме по собі народження другої дитини не є підставою для зменшення забезпечення першої дитини, а батьки не повинні вирішувати матеріальні питання однієї дитини за рахунок іншої. Вказує на те, що майновий стан позивача фактично покращився у зв`язку з отриманням нової посади заступника начальника інженерного центру ДСП ЧАЕС та очікуваним подальшим підвищенням. Стверджує, що загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача відповідає вимогам частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» та не є надмірним. Окремо наголошує на недоведеності впливу стану здоров`я позивача на його платоспроможність, оскільки відсутні належні докази того, що захворювання призвели до неможливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, колегія суддів виходить з наступного.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 липня 2016 року. Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі судового наказу Славутицького міського суду Київської області від 17.12.2018 (справа № 377/893/18) з позивача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом також встановлено, що після розірвання шлюбу з відповідачкою, позивач зареєстрував новий шлюб, у якому народилася друга дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На утримання другої дитини з позивача також стягуються аліменти у розмірі частини заробітку на підставі судового наказу від 15.07.2024 (справа № 377/525/24).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на обох дітей (з до 1/6 частки на кожну дитину), ОСОБА_1 посилався на зміну свого сімейного стану (народження другої дитини), що призвело до збільшення відрахувань із його заробітної плати до 50%, а також на погіршення стану здоров`я та необхідність нести витрати на оренду житла, що, за його твердженням, ставить його у надзвичайно скрутне матеріальне становище.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт погіршення його майнового стану, який би унеможливлював сплату аліментів у визначеному розмірі. Встановивши, що позивач отримує стабільний та високий дохід (понад 150 000 грн за 6 місяців після відрахувань), набув у власність транспортні засоби та нерухомість під час дії аліментних зобов`язань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів. Суд зазначив, що сама по собі зміна сімейного стану (народження іншої дитини) та наявність захворювань без підтвердження значних витрат, які впливають на платоспроможність, не є достатньою підставою для задоволення позову. Також суд відхилив докази витрат на оренду та лікування, оскільки вони документально оформлені на третю особу або їх дія закінчилася.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтями 180, 182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що підставою для зміни розміру аліментів є зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів. При цьому, звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач повинен довести, що такі зміни є істотними і перешкоджають йому сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.

Судом першої інстанції на підставі довідки про доходи № 150 від 04.07.2025, виданої ДСП «Чорнобильська АЕС», встановлено, що позивач працює на керівній посаді - заступника начальника інженерного центру (зі зняття з експлуатації). Його сукупний дохід за період із січня 2025 року по червень 2025 року склав 391 797,42 грн. При цьому, чистий дохід, отриманий позивачем «на руки» після відрахування податків, зборів та аліментів на обох дітей, склав 150 901,66 грн за пів року (що в середньому становить понад 25 000 грн на місяць чистого доходу для особистих потреб). Зазначене повністю спростовує доводи апелянта про те, що після сплати аліментів він залишається без засобів до існування.

Крім того, суд першої інстанції дослідив інформацію Територіального сервісного центру МВС № 7441, згідно з якою у період дії аліментних зобов`язань позивач здійснював активні операції з рухомим майном, набуваючи у власність транспортні засоби, зокрема: Hyundai Tucson (2006 р.в.), Nissan Murano (2010 р.в.), Audi A6 (2000 р.в.). Суд першої інстанції обґрунтовано врахував ці обставини як такі, що свідчать про достатній рівень платоспроможності позивача та відсутність ознак скрутного матеріального становища.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичної оцінки доказів, якими позивач обґрунтовував свої витрати на лікування та житло. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивач надав квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 25.07.2024 на суму 14 400 грн за придбання набору металоконструкцій для остеосинтезу. Однак суд першої інстанції вірно встановив, що платником у даній квитанції зазначена третя особа - ОСОБА_6 , а не позивач. За відсутності належних доказів того, що ці кошти належали саме позивачу, суд обґрунтовано не взяв цей доказ до уваги як підтвердження погіршення майнового стану саме апелянта.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що сама по собі наявність хронічних захворювань у платника аліментів, без належного підтвердження того, що ці захворювання тягнуть за собою значні витрати, які критично впливають на бюджет платника та унеможливлюють утримання дітей на попередньому рівні, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц).

Також позивач посилався на договір оренди квартири від 05.11.2024, укладений із ОСОБА_6 , з орендною платою 3 500 грн. Суд першої інстанції правильно зазначив, що термін дії цього договору закінчився 05.05.2025. Жодних додаткових угод про пролонгацію договору суду надано не було. Крім того, позивач має зареєстроване місце проживання та частку у праві власності на інше житлове приміщення (квартиру), що ставить під сумнів необхідність винайму житла. Докази сплати комунальних послуг за орендованою квартирою також містять відомості про платника ОСОБА_6 , що унеможливлює віднесення цих витрат на рахунок позивача.

Відповідно до ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема зміни матеріального або сімейного стану.

Верховний Суд у своїх постановах від 16.09.2024 у справі № 591/6388/22 та від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23 сформував сталу правову позицію: народження другої дитини у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення аліментів на дитину від попереднього шлюбу, якщо не доведено, що майновий стан платника настільки погіршився, що він об`єктивно не може утримувати дітей на попередньому рівні.

У даній справі суд першої інстанції на підставі всебічного аналізу доказів (довідок про доходи, відомостей про майно, платіжних документів) достеменно встановив, що: майновий стан позивача є стабільним та дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини доходу на кожну дитину; сплата аліментів у загальному розмірі 50% від заробітку не є порушенням закону (ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» допускає стягнення до 70%) і не ставить позивача у скрутне становище, оскільки залишок його доходу є значним. Наявність хронічних захворювань сама по собі не є підставою для зменшення аліментів, оскільки позивач не довів, що витрати на лікування є критичними для його бюджету.

Апелянт посилається на необхідність вирівнювання розміру аліментів, згадуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 691/926/20 від 21.07.2021.

Колегія суддів відхиляє ці доводи як нерелевантні до обставин даної справи. У справі № 691/926/20 Верховний Суд розглядав ситуацію, коли на одну дитину стягувалося 1/4 частки, а на інших - 1/6, що створювало диспропорцію. У справі, що переглядається, на обох дітей ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) стягується однаковий розмір аліментів - по 1/4 частки доходу. Таким чином, принцип рівності прав дітей, закріплений у ст. 141 СК України, наразі дотриманий. Зменшення розміру аліментів на обох дітей до 1/6 частки виключно в інтересах платника аліментів, за відсутності об`єктивної необхідності, суперечитиме інтересам дітей.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 27 Конвенції про права дитини, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України, для зменшення розміру аліментів. Позивач має стабільний дохід та майновий стан, який дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному судовими наказами розмірі без надмірного тягаря, забезпечуючи при цьому належний рівень утримання обох своїх дітей.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявності підстав, передбачених ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів. Зменшення розміру утримання дітей виключно з підстав народження іншої дитини, за наявності у батька високого доходу та майна, суперечило б інтересам дітей та принципу відповідального батьківства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Кравченка Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 січня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов