Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №754/2315/16-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/2315/16-ц Головуючий у суді І інстанції: Панченко О.М.

провадження №22-ц/824/3718/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2025 року скаржник ОСОБА_1 через «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Бойченко С.В. із такими вимогами:

визнати бездіяльність державного виконавця - головного державного виконавця Бойченко Світлани Віталіївни - протиправною;

зобов`язати головного державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Світлану Бойченко зупинити виконавчі дії у ВП № НОМЕР_2, на підставі п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження»;

направити судові запити до: Державної податкової служби України щодо сплати податків ОСОБА_2 в Україні, Державної міграційної служби України щодо перетину кордону ОСОБА_2 у період з 2022 року до сьогодні.

Вимоги скарги обґрунтовував тим, що старшим державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 754/2315/16-ц про стягнення аліментів на користь громадянки рф ОСОБА_2 . 08.02.2025 року скаржник відправив через Укрпошту, до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві заяву про зупинення виконавчого провадження, оскільки стягувач постійно проживає в російській федерації, веде господарську діяльність в рф, сплачує податки в рф, не перетинала державний кордон України з 2022 року і фактично є особою, пов`язаною з державою-агресором. 25.02.2025 року скаржник отримав через Укрпошту відповідь №54915978/9 від 12.02.2025 року від головного державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Світлани Бойченко, в якій зазначено, що у державного виконавця відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження. Вважає таку відмову протиправною. Норми права, які порушено Пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає обов`язкове зупинення виконавчих дій у справах, де стягувачем є громадянин рф. Частина 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», яка зобов`язує сторони виконавчого провадження негайно повідомити виконавця про обставини, що обумовлюють обов`язкове зупинення провадження. Таким чином, державний виконавець проігнорував вимоги закону і продовжує виконання судового рішення всупереч нормам спеціального законодавства. Докази того що правовий зв`язок ОСОБА_2 з Україною є формальним, а її юридичний статус - громадянка рф. Постійне місце проживання та реєстрації ОСОБА_2 у росії підтверджується штампом у паспорті. Це АДРЕСА_1 , від 28 червня 2002 року. З відкритих джерел відомо чім ОСОБА_2 займається у росії: торгівля роздрібна поштою або через інформаційно-комунікаційну мережу Інтернет (46.15); діяльність агентів з оптової торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними, ножовими та іншими металевими виробами (46.15); діяльність агентів з оптової торгівлі текстильними виробами, одягом, взуттям, виробами зі шкіри та хутра (46.16); діяльність агентів з оптової торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (46.17), і так далі - загалом 24 види діяльності відповідачка ОСОБА_2 також прописана в АДРЕСА_2 . Скаржник є співвласником 1/2 частини цієї квартири. Фактично заявник проживає в цій квартирі і заявляє, що в цій квартирі відповідачка не перебувала з 2022 року донині. У відкритих джерелах відсутня інформація про трудову діяльність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Україні. Таким чином ОСОБА_2 постійно проживає в рф і не підтримує реального зв`язку з Україною. Веде підприємницьку діяльність на території рф та сплачує податки до бюджету країни-агресора.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження». Він поширюється на всі провадження, у яких будь-яка зі сторін є громадянином рф. Суд першої інстанції безпідставно звузив зміст норми.

Суд першої інстанції ототожнив поняття «зупинення виконавчих дій» та «припинення звернення стягнення», що є різними за змістом правовими категоріями.

Суд першої інстанції не оцінив подані докази громадянства рф стягувачки, порушивши ст. 90 КАС України.

Суд першої інстанції не дослідив бездіяльності виконавця щодо клопотань ОСОБА_1 від 08.08.2025 року, порушивши ст. 9, 10, 77 КАС України.

Суд першої інстанції не застосував принцип пропорційності та верховенства права, закріплений у ст. 2, 6 КАС України.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів (той з батьків з ким проживає дитина), не витрачає отримувані аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів. При цьому обов`язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється. Оскільки в даному випадку виконується рішення суду про стягнення аліментів, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що у державного виконавця відсутні підстави щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення аліментів.

Відмовляючи у задоволенні вимоги скаржника про направлення судових запитів до Державної податкової служби України щодо сплати податків ОСОБА_2 в Україні та Державної міграційної служби України щодо перетину кордону ОСОБА_2 у період з 2022 року до сьогодні (день подання скарги), суд першої інстанції керувався положенням статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та обгрунтовував свої висновки тим, що у відповіді від 12.09.2025 року державний виконавець надав відповідь ОСОБА_1 , що перевірка майнового стану стосується боржника, а не стягувача, тому виконавець може проводити таку перевірку, лише з метою виявлення майна боржника для виконання рішення суду.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";

8) застосування господарським судом у межах процедури превентивної реструктуризації заходів захисту боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача розповсюджується дія таких заходів;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

12 - 1 ) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов`язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2 - 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств";

15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;

17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Законом України №2129-ІХ від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділ доповнено пунктом 10-2 наступного змісту: До набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи: громадяни російської федерації.

Пунктом 10-2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Встановлено, що у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на виконані перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 754/2315/16-1 виданого 29.09.2017 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.02.2016 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

08.02.2025 року скаржник звернувся до державного виконавця Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойченко С. про зупинення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що стягувачка ОСОБА_2 є громадянкою рф, постійно проживає на території рф, з 2022 року державний кордон України не перетинала, донька також є громадянкою рф та проживає на території рф разом із стягувачкою.

12.02.2025 року Кім В.А отримав відповідь від державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойченко С. про неможливість зупинення виконавчого провадження.

Також, 08.08.2025 року скаржник звертався до державного виконавця Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойченко С. із клопотаннями про зобов`язання стягувача надати докази відсутності сплати податків у рф, зупинення виконавчого провадження, а також вчинення певних дій в межах виконавчого провадження №54915978.

12.09.2025 року від державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойченко С. надійшли відповіді на звернення скаржника від 08.08.2025 року, в яких повідомляється про неможливість зупинення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю підстав передбаченого законодавством України, а також щодо перевірки майнового стану стягувача, то виконавець не може її здійснювати, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» перевірка майнового стану стосується боржника, а не стягувача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця, оскільки положеннями ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено чітким перелік відповідно до якого виконавець зупиняє виконавче провадження, однак ті обставини які були зазначені скаржником не є підставою для зупинення виконавчого провадження. Тому державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував пункт 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» та не оцінив подані докази громадянство російської федерації стягувачки, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки базуються на помилковому тлумаченні боржником норм матеріального права та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив бездіяльності виконавця щодо клопотань скаржника від 08.08.2025 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься відповідь Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.09.2025 року на зазначені клопотання скаржника датоване від 08.08.2025 року, в яких скаржнику ОСОБА_1 виконавчою службою повідомлено зокрема про те, що у державного виконавця відсутні підстави щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення аліментів, а також те, що перевірка майнового стану стосується боржника, а не стягувача (а.с. 80-83, 84-85 том 1). Вказані відповіді ВДВС були враховані судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній скаржником ухвалі суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «26» січня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко