Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №752/1829/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/1829/25 Головуючий у суді І інстанції: Слободянюк А.В.

провадження №22-ц/824/4073/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Васюка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року про залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента» про визначення діяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник позивача звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, за надані йому послуги з правничої допомоги, що становлять 10 000,00 грн.

Заявник посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента» про визначення діяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Однак, як зазначає заявник, при ухваленні вказаного рішення суду у даній справі, судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема пов`язаних з наданням правової допомоги позивачу.

Повідомляє, у позовній заяві ОСОБА_1 попереджала суд, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу складає 10 000,00 грн. Остаточний розмір витрат буде визначений з урахуванням вчинених процесуальних дій.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги, ОСОБА_1 надала наступні документи:

1) договір № 134 про надання правової допомоги від 10.02.2022 року;

2) додаток № 1 від 30.12.2024 року до Договору № 134 про надання правової допомоги від 10.02.2022 року;

3) акт наданих послуг від 11.08.2025 року згідно Договору № 134 про надання правової допомоги від 10.02.2022 року;

4) звіт про обсяг наданих послуг від 11.08.2025 року згідно Договору № 134 про надання правової допомоги від 10.02.2022 року.

У зв`язку із наведеним представник позивача просив суд першої інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Васюк М.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта посилався на положення ст. 141 ЦПК України, якою зокрема визначено, що докази понесених стороною витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, з цього приводу представник апелянта звернув увагу, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які планує понести у зв`язку з розглядом справи, складається з суми судового збору - 1211 грн 20 коп.. Разом з тим, позивач очікує також понести витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді, орієнтовно 10 000 грн. А остаточний розмір витрат буде визначений з урахування вчинених процесуальних дій.

Таким чином, скаржник повідомляла суд про те, що останньою буде подано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі, а саме було посилання на ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Тому, на думку представника апелянта, підстави для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення були відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ані зміст позовної заяви, ані зміст будь-яких інших заяв сторони позивача з процесуальних питань - не містять жодних клопотань сторони позивача про те, що докази розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (щодо професійно-правничої допомоги) будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Позивач не надав суду відповідних доказів на підтвердження понесення ним судових витрат та не зробив про це відповідну заяву, у строки визначені нормами ст. 141 ч. 8 ЦПК України. З огляду на положення зазначеної статті, сторона має здійснити відповідну заяву, саме про подання нею доказів понесення судових витрат, у термін визначений законом, а не про намір стягнути такі кошти на свою користь. А тому враховуючи зазначене, за відсутності відповідної заяви про подання у подальшому позивачем доказів щодо понесення ним судових витрат за надані йому послуги з професійно-правничої допомоги, суд не прийняв до уваги доводи представника позивача про те, що у змісті даного позову ним було заявлено вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача.

Крім того, суд першої інстанції зазначав, що за час перебування даної справи у провадженні суду, сторона позивача не була позбавлена можливості подати відповідні докази понесення нею судових витрат до моменту ухвалення судового рішення, або у разі уточнення розміру таких витрат, подати суду відповідну заяву, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про те, що такі докази понесення нею витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду, протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті справи.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що звертаючись з позовною заявою представником позивача було зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що складається із суми судового збору у розмірі 1211,20 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу. Вказав, що докази понесення судових витрат будуть подані у межах строків, визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Просив судові витрати покласти на відповідача (а.с. 1-7).

З матеріалів справи вбачається, що до ухвалення судового рішення у матеріалах справи були наявні лише копії документів на підтвердження повноважень представника позивача, а саме копії ордера та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 9, 10).

Справа судом розглянута 06 серпня 2025 року ухваленням рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2025 року (а.с. 67-72).

11 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, а саме стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (а.с. 74-85).

До заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача додав: копії ордера (а.с. 78), копію договору про надання правової допомоги № 134 від 10 лютого 2022 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс» (а.с. 79-81), Додаток № 1 до Договору № 134 від 30 грудня 2024 року (а.с. 82), акт наданих послуг від 11 серпня 2025 року (а.с. 83) та Звіт про обсяг наданих послуг від 11 серпня 2025 року (а.с. 84), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 85).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 Верховний Суд виснував, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 18 січня 2024 року у справі № 901/459/21 та у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 наведено наступна правова позиція : «розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду».

Тобто, з вказаних норм слідує, що підставою для залишення без розгляду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, є неподання доказів понесення цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, на що не звернув увагу суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу.

Встановлено, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу були подані його представником через систему «Електронний суд»11 серпня 2025 року, тобто в межах строків, визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки і правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21, в якій йдеться про те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Враховуючи те, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу були понесені у межах визначених. 8 ст. 141 ЦПК України строків, тому відсутні правові підстави для залишення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україниапеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Васюка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «26» січня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко