Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №754/9938/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/3370/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026року місто Київ

справа № 754/9938/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути в межах вартості успадкованого майна з ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 суму у розмірі 1 025 526,80 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що 08 жовтня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит №1312_0185, відповідно до умов якого позивач надав, а позичальник отримав суму кредиту у розмірі 1 117 980 грн. на строк 84 місяці з терміном остаточного його повернення не пізніше 07 жовтня 2027 року.

Вказував, що 08 жовтня 2020 року з метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави майна №274.

Відповідно до п.2.4 договору застави, предметом застави за цим договором є рухоме майно, а саме: транспортний засіб, що має наступні характеристики: автомобіль марки Opel, модель Zafira, тип-легковий - загальний універсал -В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2020, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , колір - сірий, об`єм двигуна 1 997, придбаний за договором купівлі-продажу автомобіля із використанням банківського кредиту №218188-Y18186 від 06 жовтня 2020 року, укладеним між заставодавцем та продавцем транспортного засобу.

Зазначав, що у січні 2024 року банку стало відомо про смерть позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 січня 2024 року банком направлено на адресу Першої Бориспільської Державної Нотаріальної контори заяву від 23 січня 2024 року №55/5.1-06/8469/2024 про задоволення вимог кредитора (претензія кредитора).

Листом від 16 грудня 2024 року за №1720/02-14 Перша Бориспільська Державна Нотаріальна контора повідомила банку, що 16 грудня 2024 року за реєстровим №2-830 на ім`я малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки Opel, модель Zafira, 2020 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований ТСЦ 8046 07 жовтня 2020 року, який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ТСЦ 8046 07 жовтня 2020 року. Даний лист отримано банком 15 січня 2025 року.

Вказував, що після смерті боржника (позичальника та заставодавця) - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину в порядку ст.1265 ЦК України прийняв його онук - ОСОБА_1 .

Посилався на те, що кредиторські вимоги банку, спадкоємцем/законним представником виконанні не були.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та прийняти нове про закриття провадження у справі. Стягнути з ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» суму судового збору у розмірі 15382,90 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції розглядаючи справу по суті встановив, із позицій позивача та відповідача, що заборгованість відсутня внаслідок її сплати після пред`явлення позову та відкриття провадження судом у справі №754/9938/25.

Вказував, що суд першої інстанції, на підставі того, що жодних клопотань (зміна вимог, відмова від вимог, закриття провадження) щодо вимоги про стягнення заборгованості представником позивача заявлено не було, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову та про залишення за позивачем понесених ним судових витрат у справі.

Зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що фактичний зміст заяви №55/5.1-03/101142/2025 поданої позивачем до суду 05 серпня 2025 року свідчить про відсутність предмета спору у справі та про непідтримання прозивачем позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та про прохання до суду вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

ОСОБА_2 , який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит №1312_0185, відповідно до умов якого банк надав, а позичальник отримав суму кредиту у розмірі 1117980,00 грн., на строк 84 місяці з терміном остаточного його повернення не пізніше 07 жовтня 2027 року, зі сплатою процентів у розмірі 10,29 річних.

08 жовтня 2020 року з метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави майна №274.

Відповідно до п.2.4 договору застави, предметом застави за цим договором є рухоме майно, а саме: транспортний засіб, що має наступні характеристики: автомобіль марки Opel, модель Zafira, тип-легковий - загальний універсал -В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2020, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , колір - сірий, об`єм двигуна 1 997, придбаний за договором купівлі-продажу автомобіля із використанням банківського кредиту №218188-Y18186 від 06 жовтня 2020 року, укладеним між заставодавцем та продавцем транспортного засобу.

Відповідно до п.2.6 договору застави вартість предмета застави становить 1 242 200,00 грн.

Позивач вказував на те, що банк свої зобов`язання перед позичальником виконав у повному обсязі та надав останньому обумовлені кредитні кошти, однак, ОСОБА_3 порушив п.п.3.3.3, 4.3. кредитного договору, не дотримався встановлені терміни повернення наданого кредиту (основної суми та сплати відсотків за кредит), у зв`язку з чим станом на 22 травня 2025 року у позичальника загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 1 025 526,80 грн. та складався із: заборгованості за основним боргом (кредитом) - 868119,68 грн.; процентами за користування кредитом - 157407,12 грн.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданного Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04 грудня 2023 року, актовий запис №20776.

30 січня 2024 року банком направлено на адресу Першої Бориспільської Державної Нотаріальної контори заяву від 23 січня 2024 року №55/5.1-06/8469/2024 про задоволення вимог кредитора (претензія кредитора).

15 липня 2024 року банком направлено на адресу Першої Бориспільської Державної Нотаріальної контори заяву від 09 липня 2024 року №55-06/78340/2024 про надання інформації про розгляд заяви банку про задоволення вимог кредитора.

Листом від 16 грудня 2024 року за №1720/02-14 Перша Бориспільська Державна Нотаріальна контора повідомила банк, що 16 грудня 2024 року за реєстровим №2-830 на ім`я малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки Opel, модель Zafira, 2020 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований ТСЦ 8046 07 жовтня 2020 року, який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ТСЦ 8046 07 жовтня 2020 року. Даний лист отримано АТ «Універсал Банк» 15 січня 2025 року.

24 березня 2025 року від ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» надійшла заява, якою заявник просив надати довідку про стан заборгованості за договором про споживчий кредит №1312_0185 (для придбання транспортного засобу) від 08 жовтня 2020 року.

02 квітня 2025 року банком, на адресу ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_1 направлено наступні листи: лист-вимога (претензія кредитора) від 26 березня 2025 року №55/5.1-02/34928/2025; лист від 26 березня 2025 року №55/5.1-05/34927/2025, яким банк повідомив про розмір заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у повному обсязі сплачено заборгованість перед АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 1025526,80 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1959967060211 вiд 30 червня 2025 року на суму 399 000,00 грн., №1960784389211 вiд 01 липня 2025 року на суму 399 000,00 грн., №1960808843111 вiд 01 липня 2025 року на суму 70 119,68 грн., №1960808960811 вiд 01липня 2025 року а суму 157 407,12 грн. та виписками по рахунку № НОМЕР_5 (прострочений кредит) та по рахунку НОМЕР_6 (прострочені відсотки) з обліку заборгованості за договором про споживчий кредит №312_0185 від 08 жовтня 2020 року.

Даний факт про погашення заборгованості за договором про споживчий кредит (придбання транспортного засобу) №312_0185 від 08 жовтня 2020 року також підтверджується довідкою виданою АТ «Державний ощадний банк України» №0185-2942 від 07 липня 2025 року.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України, щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Тобто, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України, щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановивши, що спадкоємцем померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задоволено вимоги кредитора у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що фактичний зміст заяви №55/5.1-03/101142/2025 поданої позивачем до суду 05 серпня 2025 року свідчить про відсутність предмета спору у справі та про непідтримання позивачем позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та про прохання до суду вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі №462/8477/24, від 13 листопада 2025 року в справі №278/330/14-ц, від 17 грудня 2025 року в справі №526/2929/24.

У даній справі обставини, з якими позивач пов`язує закриття провадження, настали після подання позову та відкриття провадження у справі, що виключає закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

А відтак, вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову залишив без уваги посилання сторони позивача на необхідність вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем після звернення банку з даним позовом та відкриття провадження у справі повністю сплачено заборгованість, стягнення якої є предметом даної судової справи та позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а відтак відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені АТ «Державний ощадний банк України» судові витрати зі сплати судового збору.

Отже, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року в частині відмови у розподілі судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк» витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 15382,90 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року в частині відмови у розподілі судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, адреса: місто Київ, вул. Володимирська, 27) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 15382 грн. 90 коп.

В решті рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: