Постанова від 17 грудня 2025 р. у справі №761/38323/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 761/38323/25

Номер апеляційного провадження 33/824/5657/2025

Суддя суду першої інстанції О. П. Хардіна

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

18 грудня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина

України, адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 грн.

Судом встановлено, що 18.08.2025 о 00.15 год у місті Києві по бульв. Т.Шевченка, 8/26, ОСОБА_1 керував електросамокатом «JET» номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» 7510. Проба позитивна 0,56 % проміле алкоголю у крові ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суддя під час розгляду справи не дослідив відеозаписи, додані до протоколу. Не врахував, що відеоматеріали не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 керував самокатом, що працює двигун самоката, та зазначене є підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 будь - якими транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння не керував. Працівники поліції ОСОБА_1 в установленому законом порядку не зупиняли та не затримували. У зв`язку з недослідженням обставин, відображених на відеозаписах, які мають істотне значення для справи, підтверджуючи, що ОСОБА_1 будь - якими транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував, було ухвалено необгрунтоване судове рішення про винуватість ОСОБА_1 . Зокрема електросамокат не є транспортним засобом, а тому ОСОБА_1 не міг бути водієм у розумінні закону. Відтак до ОСОБА_1 не може бути застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Також зазначив, що висновки судді щодо винуватості ОСОБА_1 не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки документ «Пояснення» та документи, що підтверджують огляд на стан сп`яніння є недопустимими і недостовірними документами, які не можуть бути визнані доказами.

Крім того, у судовому засіданні не здійснювалося повне фіксуваня технічними засобами, та не було секретаря судового засідання.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 18.12.2025 ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, не з`явився. Від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Також ОСОБА_2 подав додаткові пояснення, які просив апеляційний суд врахувати під час перегляду справи за поданою ним апеляційною скаргою.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу («Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Ураховуючи оголошення по справі перерви 27.11.2025 за клопотанням ОСОБА_1 , строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення, положення ч. 6 ст. 294 КУпАП та заяву особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе переглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`янінн.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 725245 від 18.08.2025, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом - електросамокатом «JET» номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» 7510, проба позитивна 0,56 % проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів; письмові пояснення свідка, довідку від 19.08.2025, складеною інспектором поліції; відеозаписом з бодікамери інспектора поліції, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.

Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційни суд вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 електросамокатом, з огляду на наступне.

Із наявного в матеріалах справи відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається згода ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager на місці зупинки, результат огляду становить 0,56 % проміле. Із вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, будь - якої незгоди не проявляв. На питання працівника поліції ОСОБА_1 повідомив, що вживав пиво, про відповідальність та наслідки, передбачені ст. 130 КУпАП йому відомо.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Апеляційний суд дослідив відеозапис з бодікамери поліцейського та вирішив, що суддя суду першої інстанції надав обґрунтовані висновки наявним у матеріалах справи доказам. Відеозапис з бодікамери поліцейського є належним та допустимим доказом, якому судом першої інстанції надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами, які доводать вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.

Так, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Особа відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення підписала його, зазначивши про надання пояснень у суді. Згідно протоколу ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо некерування ним транспортним засобом - електросамокатом, обставин правопорушення вказаних у протоколі, не зазначив в останньому.

На відеозаписі з бодікамери працівника поліції зафіксовано як ОСОБА_1 , відповідаючи на питання працівника поліції, стверджує про керування ним транспортним засобом - електросамокатом, зазначаючи вулицю по якій він рухався на електросамокаті.

Протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з приводу незгоди з його змістом або з результатом приладу Drager, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо недовіри ОСОБА_1 працівникам поліції є надуманими. ОСОБА_1 не звертався у встановленому законом порядку до відповідних органів із скаргою на дії працівників поліції, зокрема не оскаржував таких дій у судовому порядку.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.

Переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.

Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги у тому, що електросамокат не є транспортним засобом у розумінні закону, а тому до ОСОБА_1 не можу бути застосвано санцію статті 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.

Так, згідно зіст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-II від 05.04.2001електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів»№ 2956-IXвід 24.02.2023, електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 ПДРвизначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, електросамокат віднесено до транспортних засобів, а отже на осіб, які керують цим транспортним засобом поширюється діястатті 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що електросамокат можливо прирівняти до категорії транспортних засобів лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт, суд відхиляє, оскільки ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух»передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбаченийп.2.5 ПДРщодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9 а) ПДР щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в розділі ІІ ПДР, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким особою з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.

Відтак, доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію апелянта слід розцінювати, як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що не було безпосередньо зафіксовано рух транспортного засобу, спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 підтвердив той факт, що керував електричним самокатом.

Реалізувавши своє право керувати електросамокатом, ОСОБА_1 тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Отже, його вина у порушенні п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за обставин, викладених у постанові судді, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами зазначеними вище.

Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду справи.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи про адмінстравине правопорушення суддею без участі секретаря судового засідання, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені статтею 130 цього кодексу розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено фіксування судового засідання технічними засобами. При цьому, у разі виявлення бажання фіксування судового засідання технічними засобами ОСОБА_1 відповіданого клопотання судді суду першої інстанції не подав.

Суддя суду першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, про що заявляються вимоги апелянтами в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.

Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що повністю підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянтів із прийнятою суддею постановою та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач