Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №712/9528/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/142/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 712/9528/25 Категорія: 304090000 Волкова Н.С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Карпенко О.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 809942109 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Договором встановлено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в сумі 12000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12000,00 грн на її банківську картку.

Позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021 становить 50 479,20 грн, яка складається з: 12000,00 грн – заборгованість по кредиту; 38479,20 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, та судовий збір.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06.10.2025 позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021 у розмірі 50479,20 грн, яка складається з: 12000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 38479,20 грн – заборгованість за простроченими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06.10.2025, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та прийняте нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що умовами кредитного договору визначено строк кредитування, що становить 28 днів.

Позивач звернувся до суду лише у липні 2025 року, тобто через майже чотири роки після виникнення права вимоги щодо повернення всієї суми кредиту, пені та штрафних санкцій.

Отже, відповідач вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, скаржниця зазначає, що позивачем у встановленому порядку не доведено факту відступлення права грошової вимоги до неї за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», та відповідно від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 50479,20 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.

Щодо розгляду справи по суті спору.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору № 809942109 від 17.09.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит в розмірі 12000,00 грн на умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 Договору) (т. 1 а.с. 36-39).

Кредитна лінія надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 15.10.2021 (п. 1.7 Договору).

У п. 1.8 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (п. 1.9 Договору): - виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,47 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (536,55 процентів річних) (пп. 1.9.1); - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах, п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 1,49 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (543,87 процентів річних) (пп. 1.9.2); - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (722,70 процентів річних) (пп. 1.9.3).

Відповідно до п. 1.12 Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на таких умовах: - зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пп. 1.12.1); - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти за ставкою 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (1087,70 процентів річних) (п.п. 1.12.2).

Проценти в розмірі, визначеному п.п. 1.9 або 1.12.2 Договору нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13).

У п. 4.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору, визначено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідачка ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV784QH, 17.09.2021 (а.с. 39).

Отримання відповідачем кредитних коштів за Договором підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 97) та випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за період 17.09.2021-22.09.2021 (а.с. 125-126).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 (а.с. 77-80). Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020 (а.с. 82 на звор.). Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021 (а.с. 83-86). Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022 (а.с. 88).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 30096,00 грн (а.с. 75).

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1) (а.с. 68-70).

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Пізніше ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 72 на звор., а.с. 73).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38479,20 грн (а.с. 66).

04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 06/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021 (а.с. 59-62).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 50479,20 грн (а.с. 57).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021, виданої ТОВ «Юніт Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 50479,20 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 12000,00 грн, заборгованості по відсоткам – 38479,20 грн (а.с. 47).

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину.

Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 12000,00 грн.

У п. 4.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору.

Пунктом 1.7 Договору визначено, що кредит надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), тобто до 15.10.2021 включно.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем станом на 15.10.2021 було сплачено проценти за користування кредитними коштами за 28 днів з моменту його отримання, враховуючи вимоги п. 1.8 кредитного договору, суд доходить висновку, що строк дисконтного періоду закінчився саме 15.10.2021.

При цьому, нарахування процентів за користування кредитом за дисконтний період здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,47 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відтак, за період з 17.09.2021 до 15.10.2021 розмір процентів за користування кредитними коштами складає 4939,20 грн з розрахунку: 12000,00 грн * 1,47 % * 28 днів.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, згідно з умовами договору, який відповідачем продовжено не було, нараховував останньому відсотки за користування кредитними коштами, враховуючи процентну ставку 2,98 % за кожен день користування, що дорівнює 357,00 грн в день.

При цьому, відповідно до умов кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. Зазначені обставини підтверджуються позивачем і у відзиві на апеляційну скаргу.

Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 17.09.2021 до 15.10.2021, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 12000,00 грн та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування, – 28 днів, на підставі процентної ставки 1,47 %, що становить 4939,20 грн.

Щодо відступлення прав вимог за кредитним договором.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Колегія суддів зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткові угоди, витяги з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Щодо тверджень скаржника про те, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021, так як договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договори факторингу, колегія суддів зазначає, що надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.

Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося.

Відтак, ТОВ «Юніт Капітал» підтвердив свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021.

Щодо застосування строків позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що позивач звернувся до суду лише у липні 2025 року, тобто через майже чотири роки після виникнення права вимоги щодо повернення всієї суми кредиту, пені та штрафних санкцій.

Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає, що згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами КабМіну до 30.06.2023.

Отже, строк позовної давності у зв`язку з дією карантину було призупинено з 02.04.2020 по 30.06.2023.

Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі – Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.

Відтак, переглядаючи обставини даної справи, колегія суддів зазначає, що облік строку позовної давності розпочався з дня наступного за днем закінчення строку кредитування (16.10.2021) за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021, незалежно від наявності факту відступлення прав вимог до боржника новому кредитору. Такий строк, з урахування його продовження та зупинення у зв`язку з дією карантинну та введення воєнного стану, позивачем, при подачі позовної заяви 11.07.2025, пропущений не був.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ «Юніт Капітал» – адвокат Тараненко А.І. у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» в суді першої інстанції здійснював адвокат Тараненко Артем Ігорович, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, додатковою угодою № 25770535146 до договору про надання правничої допомоги№ 05/06/25-01 від 05.06.2025, довіреністю від 05.06.2025, актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025.

Аналізуючи надані адвокатом Тараненком А.І. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що позовна заява була подана до суду першої інстанції і зареєстрована 11.07.2025, при цьому, акт прийому-передачі наданих послуг складений 25.06.2025.

У вказаному акті адвокатом наведено перелік наданих правових та юридичних послуг, серед яких: складання позовної заяви (2 год) – 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 год) – 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту (1 год) – 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника (1 год) – 500 грн.

В акті прийому-передачі наданих послуг сторони підтвердили, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.

Таким чином, враховуючи, що станом на дату складання акта прийому-передачі наданих послуг така послуга, як складання позовної заяви, надана ще не була, колегія суддів вважає, що відшкодуванню може підлягати лише надання таких послуг, як вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника, що в загальному розмірі складає 2000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 16939,20 грн, що складає 33,55 % від заявлених позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволеним позовним вимогам, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 671,00 грн (2000,00*33,55%/100%).

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ТОВ «Юніт Капітал» було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року, в якому був поданий позов, складав 3028 грн.

Отже, враховуючи ціну позову, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3028 грн.

Таким чином, позивач повинен доплатити на користь держави 605,60 грн судового збору за подання позовної заяви.

Під час подачі апеляційної скарги відповідачкою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 4542,00 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог на суму 16939,20 грн, тобто на 33,55 %, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 1015,9 грн (3028*33,55%/100%).

За подачу апеляційної скарги, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 3018,16 грн (4542*66,45%/100%).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 809942109 від 17.09.2021 в сумі 16 939,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 605,60 грн

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, які складаються з судового збору в сумі 1015,9 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 671,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, які складаються з судового збору в сумі 3018,16 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Т.Л. Фетісова