Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №554/9020/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9020/25 Номер провадження 22-ц/814/754/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 серпня 2025 року, постановлене суддею Чувановою А.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

18.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №402181339 від 02.06.2021 у розмірі 43 034,94 грн., із яких: 20 019,92 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 23 015,02 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та правничих витрат, які склали 7 000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 02.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №402181339у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Передували укладенню такого договору наступні дії позичальника. Останній за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео» (www.moneyveo.ua) та ознайомився із актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно, без примусу чи тиску заявив про бажання отримати кошти, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, вказавши свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

Після вчинення відповідачем відповідних дій, 02.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 20 020,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, указану останнім у заявці при укладенні договору.

Позичальник, будучи обізнаним з істотними умовами кредитування, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 43 034,94 грн, заявлена до стягнення позивачем, як правонаступником кредитора.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 26.08.2025 позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишено без задоволення.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. Крім того, судом першої інстанції враховано відсутність доказів щодо надання та отримання відповідачем кредитних коштів, а також розрахунку заборгованості, який підтверджує період нарахування відсотків, розмір нарахувань за кожен місяць прострочення.

Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 056,00 грн.

Зазначає, що за правилами частини першої статті 1046 ЦК України обов`язок позичальника повернути кредит виникає не під час підписання договору, а після фактичного отримання кредитних коштів.

Вважає, що позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також, що кошти в розмірі 20020,00 грн перераховано на його карту.

На підтвердження викладеного, позивач надав платіжне доручення №8f63457e-a469-40bd-b4d4-6ff0fde2fc26 від 02.06.2021 та ініціював клопотання про витребування доказів у банку-емітента АТ «Універсал банк», який є незацікавленою особою по справі. Відповідне клопотання районний суд залишив без належного реагування, тоді як у позасудовому порядку на запит адвоката у наданні відомостей щодо транзакцій було відмовлено.

Зазначає, що усупереч вимогам статті 81 ЦПК України, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на їх спростування, зокрема, не спростовано, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, указаний ним у договорі, або доказів того, що такий картковий рахунок йому не належить.

Наголошує, що договір №28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор)є рамковою угодою, який підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: за період із 28.11.2018 по 31.12.2024. Предметом такого договору є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також право вимоги, які виникнуть у майбутньому. При цьому, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.

21.09.2021 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №152 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39 911,82 грн.

Доводить, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. При цьому підписання реєстру є актом виконання сторонами своїх зобов`язань за договором факторингу. Якщо фактор отримав реєстр і не заявляв заперечень, він тим самим визнав перехід права вимоги.

Зазначає, що поза увагою районного суду залишився той факт, що відповідний Реєстр прав вимог №152 підписано сторонами 21.09.2021, тобто після укладення кредитного договору (02.06.2021).

ТОВ «Таліон Плюс», набувши право розпоряджатися правом на свій власний розсуд, відступило його на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», про що 05.08.2020 укладено договір факторингу №05/0820-01 строком дії до 04.08.2021, який у подальшому неодноразово продовжувався, зокрема, до 30.12.2024 (включно). Предметом такого договору є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах, тоді як фактор (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати його на користь третіх осіб.

30.05.2023 складено та підписано Витяг з реєстру прав вимоги №9 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 43034,94 грн.

У подальшому, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 відповідно до умов якого на користь останнього відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Таким чином підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Проте при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку, який суперечить позиції судів апеляційної інстанції, що на момент укладення договору факторингу в 2018 році ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником, тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 20.10.2025.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2018 між ТОВ Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01.

У розумінні п.1.3. цього договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошової вимоги до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги (п.4.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п.8.2)./а.с.38-40/

28.11.2019 між ТОВ Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за якою строк дії цього договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором./а.с.41/

05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору).

Згідно із п.2.2 цього договору сторони розуміють та погоджується, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язанням клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язанням боржників разом із правом вимоги до фактора переходять всіх інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним Додатком та не змінює попередній.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку (п.4.1.).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п.8.2)./а.с.29-31/

31.12.2020 між ТОВ Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за якою, серед іншого, строк дії цього договору закінчується 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п.8.2.)./а.с.41/

02.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (www.moneyveo.ua) із заявкою на отримання грошових коштів у кредит, указавши у такій заяві свої персональні дані, зокрема, електронну адресу, номер картки НОМЕР_1 ./а.с.20/

02.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №402181339, підписаний останнім одноразовим ідентифікатором MNV5Q3H4, відправлено 02.06.2021 15:31:52.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 20 020,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. договору).

Кредит надається строком на 98 днів (п.1.2. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85% річних, що становить 0,69% удень від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка) (п.1.4. договору).

Згідно із п.1.5. договору на умовах викладених у п.1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30% у день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка).

Умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу (п.1.6. договору).

Згідно із п.1.6.1 договору за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою: загальні витрати за кредитом складають 15246,98 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 35266,98 грн./а.с.22-24/

Передувало укладенню такого договору підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту продукту «Комфорт» по договору №402181339 від 02.06.2021, де визначено загальні умови кредитування./а.с.22/

02.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 кошти у розмірі 20020,00 грн згідно із договором №402181339 від 02.06.2021, без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer./а.с.12/

16.06.2021 та 30.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 укладено додаткові угоди, за яких сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати наступного чергового платежу на 14 днів./а.с.24/

03.08.2021 строк дії договору факторингу №05/0820-01 продовжено до 31.12.2022 включно, про що укладено додаткову угоду №2; а додатковою угодою №3 від 30.12.2022 строк дії зобов`язання продовжено до 30.12.2024 включно./а.с.32/

21.09.2021 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №152 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39 911,82 грн./а.с.32/

31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між ТОВ Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткові угоди №27, №31, №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за якими, серед іншого, строк дії цього договору закінчується 31.12.2024, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором./а.с.43-44/

05.06.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» складено довідку щодо дій позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зокрема: наведено істотні умови кредитування; персональні дані позичальника; відомості про акцепт оферти позичальником: одноразовий ідентифікатор MNV5Q3H4; відправлено: 02.06.2021 15:31:52; номер телефону: НОМЕР_2 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству: 02.06.2021 15:34:28; перерахування грошових коштів позичальнику: 02.06.2021 15:35:14./а.с.25/

29.05.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого на користь фактора відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №402181339 від 02.06.2021. За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту./а.с.33-37/.

До позовної заяви позивачем додано: алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів; Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукт «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору/а.с.12-15, 17-19/

Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором №402181339 від 02.06.2021 позичальника ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості за період із 21.09.2021 по 30.05.2023: заборгованість за простроченим тілом склала 20 019,92 грн; прострочені відсотки 23015,02 грн, а всього 43 034,94 грн./а.с.26-28/

Представництво інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС» в суді першої інстанції забезпечувалося Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 та додаткової угоди до нього від 30.05.2025./а.с.25-26/

Додатком №1 до договору є протокол погодження вартості послуг, за яким: усна консультація - 500,00 грн./год.; підготовка адвокатського запита - 500,00 грн./год.; вивчення матеріалів справи - 500,00 грн./год.; аналіз судової практики - 500,00 грн./год.; складання позовної заяви - 2500,00 грн./год.; участь у судовому засіданні - 1200,00 грн./год.; участь у відеоконференції - 700,00 грн./год.; підготовка та подача клопотань/заяв та інших процесуальних документів до суду - 500,00 грн./год.; складання апеляційної скарги - 3000,00 грн./год.; складання касаційної скарги - 4000,00 грн./год.; підготовка та укладення мирової угоди - 3000,00 грн./год.; відзив на позовну заяву/відповідь на відзив - 700,00 грн./год.; заперечення/додаткові пояснення - 700,00 грн./год.; відзив на апеляційну скаргу/відповідь на відзив на апеляційну скарг - 1000,00 грн./год./а.с.26/

05.06.2025 між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» складено акт прийому-передачі наданих послуг, а саме: 1) складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №402181339 від 02.06.2021 – 2 години вартістю послуги 5 000,00 грн.; 2) вивчення матеріалів справи – 2 година вартістю послуги 1000,00 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 година вартістю 500,00 грн; 4) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 година вартістю 500,00 грн, усього 7000,00 грн./а.с.16/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що ТОВ «ФК «Ейс» не надано доказів на підтвердження набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, а також його фактичного виконання первинним кредитором та порушення умов зобов`язання за цим договором позичальником.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (справа №10/5026/995/2012) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як убачається із матеріалів справи, укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, який є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід`ємними додатками до договорів факторингу є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу, в межах строку дії якого передавалися права вимоги за кредитними договорами на підставі Реєстрів прав вимоги.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що положення статті 1078 ЦК України визначають, що предметом договору факторингу може виступати право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 указаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Із наведеного та з урахуванням встановленого у межах даної цивільної справи, апеляційний суд робить висновок, що укладання договорів факторингу до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про неможливість передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними, якими передбачено факт передачі права вимоги до боржника на підставі Реєстру прав вимоги. Більш того, діючими договорами факторингу було передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Таким чином, право вимоги до боржника від кредитора до фактора здійснюється виключно на підставі Реєстру прав вимог, а такий реєстр є невід`ємним додатковим до договору у відповідності до чинного договору факторингу на момент підписання такого реєстру, та в такому реєстрі прав вимоги сторони погоджують права вимоги до боржників із зазначенням: прізвища, імені та по-батькові боржника, РНОКПП боржника, номеру та дати кредитного договору, заборгованість та її складові частини, а також суму фінансування.

Аналогічні умови зазначено в усіх укладених договорах факторингу: між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем.

Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, а умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри прав вимоги у межах зазначеної справи були підписані під час строку дії договорів факторингу.

Із огляду на викладені норми матеріального права апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів належного виконання правонаступником своїх зобов`язань, зокрема платіжних документів на підтвердження сплати ціни договорів факторингу, оскільки норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.

Стосовно підставності стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів ураховує наступне

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи убачається, що 02.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір №402181339, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір кредитної лінії, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Доказів, що указані в договорі та паспорті споживчого кредиту одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Отже, підписавши указаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник, будучи попередньо ознайомленим із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, мав можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористався та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставив під сумнів умови кредитування, зокрема, розмір відсотків, у контексті їх несправедливості.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновка, що позичальник, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодив істотні умови зобов`язання та допустив порушення його виконання. Доводів на спростування викладеного відповідачем не надано, як і заперечень щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів отримання відповідачем кредитних коштів, а також належного розрахунку заборгованості на підтвердження періоду нарахування відсотків, розміру нарахувань за кожен місяць прострочення, колегія судді визнає помилковими, оскільки у справі наявні платіжне доручення №8f63457e-a469-40bd-b4d4-6ff0fde2fc26 від 02.06.2021 та детальний розрахунок заборгованості, який включає у себе, серед іншого, відомості про відсутність вчинених позичальником платежів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Із огляду на викладені норми права, ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2422,40 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 серпня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №402181339 від 02 червня 2021 року в розмірі 43 034,94 грн, судовий збір у розмірі 6056,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., а всього 54090,94 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак