Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №381/5480/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/38/26

381/5480/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

за участю представника позивача Жовта А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відео конференції в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ

29.09.2025 року адвокат Зачепіло З.Я. звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів. В позові посилається на те, що 04 березня 2006 року між сторонами було укладено шлюб від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30.11.2015 року Фастівським міськрайонним судом Київської області винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду (10 листопада 2015) і до досягнення дітьми повноліття.

Подружнє життя між сторонами не склалося і рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2015 року шлюб розірвано. За домовленістю між сторонами місце проживання дітей визначено разом з матір`ю.

Разом з тим, з початку 2022 року син ОСОБА_3 та з середини червня 2024 року донька ОСОБА_4 , почали проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час діти проживають разом з батьком. Донька навчається в навчальному закладі м. Біла Церква. Відповідач фактично не утримує дітей. Позивач повністю фінансово забезпечує дітей усім необхідним, займається їх вихованням, купує одяг, взуття інші необхідні речі.

Просить припинити стягнення аліментів на користь відповідача на утримання сина та доньки, які стягуються згідно рішення суду.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

06.11.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2025 року клопотання представника позивача задоволено та забезпечено представнику позивача брати участь у судовому засіданні у справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

В судове засідання відповідач не з`явилася, клопотань щодо розгляду справи від відповідача не надходило, про час слухання справи повідомлена вчасно та належним чином.

У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши вступне слово представника позивача, свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 березня 2006 року та за рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року шлюб розірвано.

В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час розірвання шлюбу сторони досягли домовленості щодо визначення місця проживання дітей та за рішенням суду визнали місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2015 року № 381/4752/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду (10 листопада 2015 року) і до досягнення дітьми повноліття.

Процесуальними нормами ч. 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно із ч. 2 ст.273 СК України, суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 СК України за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

На обґрунтування своїх доводів щодо звільнення від сплати аліментів позивач посилався на те, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з початку 2022 року та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з середини червня 2024 року проживає з ним та перебувають на його утриманні. Відповідач участі у їх утриманні не приймає.

На обґрунтування своїх вимог до позовної заяви було додано Витяг з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади № 15.2-03/18128 від 08.08.2024 року де зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на 08.08.2024 року зареєстровано в тому числі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.12.2023 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 28.12.2023 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 3 ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При розгляді справи судом встановлено, що при розірванні шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовим рішенням за домовленістю сторін визначено місце проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_2 , при цьому без зазначення адреси місця проживання. За рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2015 року стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей. Разом з тим, суду не надано належних доказів про перебування на виконанні у відділі ДВС виконавчих документів, що позбавляє суд перевірити дійсність стягнення аліментів.

Також, станом на день подачі позову до суду та розгляду у Фастівському міськрайонному суді ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 досяг повноліття.

До показань свідка ОСОБА_5 суд відноситься критично, оскільки з її пояснень неможливо достовірно встановити факт постійного проживання дитини з позивачем, при цьому, вона зазначила, що позивач перебуває на службі, а дитина проживає з дружиною позивача.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов необґрунтований та на даний час безпідставний, і задоволенню не підлягає.

Керуючисьст.ст.4,12,13,76-81,83,89,265,73,268,280-284 ЦПК України, на підставі ст.187,197,273 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про припинення стягнення аліментів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення проголошено 27.01.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г.В. Соловей