Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №363/4776/25 — Вишгородський районний суд Київської області

26.01.2026 Справа № 363/4776/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Баличевої М.Б.,

за участі секретаря – Гриб І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочку сплати аліментів за період з серпня 2024 року по травень 2025 року у загальному розмірі 133 359,18 грн.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому проваджені №76955303, боржником в якому є ОСОБА_2 , стягненню підлягають аліменти на дітей, відповідно до виконавчого листа №2/363/2053/24, виданого 23.12.2024 року Вишгородським районним судом Київської області. Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів сукупна заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.07.2025 становить 107 529,44 грн. До Відповідача не було застосовано заходів щодо накладення інших штрафів за несвоєчасну чи за неповну сплату аліментів. На підставі викладеного, у відповідності до ст. 196 СК України з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеню) за прострочку сплати аліментів за період з серпня 2024 року по травень 2025 року у загальному розмірі 133 359,18 грн., розрахунок якої наведено у позовній заяві.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.08.2025 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначеного підготовче судове засідання.

20.11.2025 року до суду від представника відповідача – адвоката Чевгуза М.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що відповідач не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків. Навпаки, як підтверджується наданою позивачем довідкою-розрахунком, він систематично здійснював платежі на утримання дітей у міру своїх фінансових можливостей: у серпні 2024 року сплачено 10 050 грн; за період з вересня 2024 року по січень 2025 року відповідач щомісяця сплачував по 10 000 грн; у березні 2025 року сплачено 24 000 грн; у квітні та травні 2025 року сплачено 16 909,80 грн та 17 115,80 грн відповідно, у червні 2025 року сплачено 49 745, 56 грн. Регулярність цих платежів свідчить про відсутність умислу на ухилення від сплати аліментів. Заборгованість виникла через об`єктивні обставини, а саме через те, що відповідач припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець та був звільнений з основного місця роботи - лав Збройних сил України. Позивач просить стягнути 133 359,18 грн пені, що перевищує саму суму основної заборгованості станом на 01.07.2025 року, яка складає 107 529,44 грн. Такий розмір неустойки є неспівмірним. Стягнення такої значної суми, враховуючи поточний майновий стан відповідача, призведе до надмірного фінансового тягаря та може унеможливити своєчасну сплату поточних аліментів на дітей у майбутньому, що суперечить інтересам дітей. Враховуючи викладене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (або суттєво зменшити розмір пені до мінімально можливого) та врахувати відсутність вини (умислу) відповідача у виникненні заборгованості.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

11.12.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що відзив складений без врахування аргументів наведених в позовній заяві, є спробою затягування розгляду справи по суті та зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами. Перший наведений аргумент у відзиві це нібито відсутність умисної вини, в аргументації є посилання на ст. 196 СК України. Позивач вважає, що дане посилання не є доречним, тому що вина може складатися як з дій, так і з бездіяльності. В даному конкретному випадку мова іде про бездіяльність, яка виражена в тому, що відповідач не здійснював належні відрахування. Відповідач мав відповідний дохід та мав відповідні пропорційні зобов`язання щодо сплати аліментів, проте свідомо, а може і навмисно не сплатив їх вчасно. Часткова сплата, на яку посилається Відповідач лише підтверджує той факт, що повністю своїх зобов`язань по сплаті аліментів ним виконано не було. Позивач вказує, що пеня була розрахована чітко на основі сталої судової практики та зазначених у ст. 196 СК України ставок пені. Дана сума не може порушувати вимоги розумності та справедливості, адже вона визначена Законом, більш того, ця сума базується на пропорційності до заборгованості Відповідача. В разі, якби Відповідач не допускав затримки в оплаті аліментів, то і сума пені не вважалася б йому несправедливою. Саме стягнення пені є засобом відновлення справедливості, тому що позивач весь цей час несла витрати на утримання трьох дітей недоотримуючи аліменти у належному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явилась, при цьому надала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, поважності причин неявки не повідомили, із заявами чи клопотаннями на адресу суду не звертались.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням, особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що з 09.11.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають трьох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.04.2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.11.2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1399 та змінено прізвище позивачки « ОСОБА_7 » на дошлюбне « ОСОБА_8 ».

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти по утриманню спільних дітей, а саме: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.08.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

З довідки-розрахунку заборгованості №74163 наданої державним виконавцем Вишгородського відділу ДВС Фроловою Ю. 01.07.2025 року вбачається, що станом 01.07.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з серпня 2024 року по червень 2025 року становить 107 529,44 грн. З вказаної довідки, також прослідковується часткова сплата ОСОБА_2 боргу, зокрема: у серпні 2024 року сплачено 10 050 грн., за період з вересня 2024 року по січень 2025 року відповідач щомісяця сплачував по 10 000 грн, у березні 2025 року сплачено 24 000 грн; у квітні та травні 2025 року сплачено 16 909,80 грн та 17 115,80 грн відповідно, у червні 2025 року сплачено 49 745, 56 грн.

До матеріалів справи, також долучено сформований позивачем розрахунок неустойки (пені) за період з серпня 2024 року по травень 2025 року, згідно якого розмір неустойки (пені) становить 133 359,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року N 2402-III «Про охорону дитинства», визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Цей припис підтверджує доводи про підвищений захист прав дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року судам роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Крім того, Законом України № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не було передбачено заборони нараховувати та стягувати пеню за прострочення сплати аліментів, що свідчить про продовження дії положень ст. 196 Сімейного кодексу України, під час воєнного стану в Україні.

Стороною позивача до позовної заяви надано розрахунок неустойки (пені) за період з серпня 2024 року по травень 2025 року, згідно якого розмір неустойки (пені) становить 133 359,18 грн.

Водночас суд не може погодитися з наданим позивачем розрахунком, оскільки він є арифметично неправильним, а розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, перевищує суму заборгованості зі сплати аліментів. З огляду на це зазначений розрахунок підлягає перерахунку судом.

При визначенні суми неустойки (пені) суд керується правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року №572/1762/15-ц щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст. 196 СК України. Зокрема, зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки місяцем, у якому не проводилося стягнення.

В постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) висловлена правова позиція, що оскільки пеня – змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

З наданої довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що станом на серпень заборгованість відповідача з урахуванням часткової сплати в розмірі 10 050 грн. становить 5 600,60 грн., за вересень 2024 року з урахуванням сплати 10 000 грн. становить 16 953,80 грн., за жовтень 2024 року з урахуванням сплати 10 000,00 грн. -16 953,80 грн., за листопад 2024 року з урахуванням сплати 10 000,00 грн. - 16 953,80 грн., за грудень 2024 року з урахуванням сплати 10 000,00 грн. - 16 953,80 грн., за січень 2025 року з урахуванням сплати 10 000,00 грн. - 16 953,80 грн., за лютий 2025 року 26 953,80 грн., за березень 2025 року з урахуванням сплати у розмірі 24 000,00 грн. – 2 953,80 грн., за квітень 2025 року з урахування сплати 16 909,80 грн. – 10 044,00 грн. та за травень 2025 року з урахуванням сплати у розмірі 17 115,80 грн. – 9 838 грн.

Розрахунок пені за прострочку сплати аліментів здійснюється за формулою: сума заборгованості *1% * кількість днів у розрахунковому місяці. Водночас, враховуючи, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2024 року початок стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 визначено 14.08.2024 року, то розрахунок пені за серпень 2024 року необхідно здійснювати починаючи з цієї дати.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за прострочку сплати аліментів у загальному розмірі 41 443,00 грн., виходячи з розрахунку: 5 600,60*1%*18 (серпень 2024 року) + 16 953,80 * 1%*30 (вересень 2024 року) + 16 953,80 * 1%*31 (жовтень 2024 року) + 16 953,80 * 1%*30 (листопад 2024 року) + 16 953,80 * 1%*31 (грудень 2024 року) + 16 953,80 * 1%*31 (січень 2025 року) + 26 953,80 * 1% * 28 (лютий 2025 року) + 2 953,80 * 1% * 31 (березень 2025 року) + 10 044 *1% * 30 + 9 838 * 1% *31.

В матеріалах справи відсутні відомості про наявність передбачених ст. 197 СК України умов для повного або часткового звільнення відповідача від відповідальності за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, на підставі ст. ст. 180, 181, 182, 184, 196 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2024 року по травень 2025 року у розмірі 41 443 (сорок одна тисяча чотириста сорок три) гривні 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Головуючий: М.Б. Баличева