Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №358/2040/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2040/25 Провадження № 2/358/195/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Годжаєвої З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

28.10.2025 до Богуславського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) у якій позивач просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 19.07.2023 Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 99.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2023 між сторонами було укладено та зареєстровано шлюб Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 99. Від шлюбу спільних дітей не мають. Спільне життя між сторонами не склалося: почуття любові, поваги, взаєморозуміння та підтримки зникли. Позивачка та відповідач проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Таким чином, шлюб фактично існує лише формально і його подальше збереження є неможливим.

З огляду на викладене позивач просив суд не надавати час на примирення та розірвати шлюб.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.10.2025 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І.

30.10.2025 суддя у відповідності до ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернулася до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 (а.с. 9). Станом на 28.11.2025 відповідь на запит суду не надано.

28.11.2025 суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформація щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачки.

Згідно з відповіддю № 2062946 від 28.11.2025 року, наданою Єдиним державним демографічним реєстром, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Ухвалою судді від 28.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив розглядати справу без його участі, а у разі неявки відповідачки просив постановити заочне рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 12.12.2025 надіслала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі. Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище – ОСОБА_3 .

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в шлюбі, зареєстрованому 19.07.2023 Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 99, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 19.07.2023 Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). (а.с.7).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

За приписами статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає вимогам статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням її до шлюбу та збереження шлюбних відносин, що не допускається відповідно до частини першої статті 24, частини четвертої статті 56 СК України та порушує принцип добровільності шлюбу.

На підставі частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.

Згідно статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

За нормою статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, або інтересам дитини, що мають істотне значення.

Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений законом строк суду не надав, клопотань про надання строку на примирення не заявляв.

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, якій кореспондує п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

V. Висновки суду.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивач не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони з відповідачкою не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, шлюб існує формально.

Суд вважає, що оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази та виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що шлюб, укладений між сторонами підлягає розірванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу відповідачці ОСОБА_2 необхідно залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно частини першої статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позивач у позовній заяві не заявляв вимоги про стягнення на його користь судових витрат, суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про їх розподіл.

Керуючись статтями 21, 24, 56, 105, 112-114 СК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 19 липня 2023 року Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 99.

Після розірвання шлюбу відповідачці залишити прізвище – ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К. І. Буравова