Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №278/6431/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/6431/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження № 12025060610000124 від 29.03.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, громадянина України, не одруженого, який на вихованні неповнолітніх дітей не має, працюючий комплектувальником проводів виробничого відділу ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, одруженого, який на утриманні має 1 малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 (перебуває на посаді навідника 5 мінометного відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону, ВОС-143281Д), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11.11.2025 року між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025060610000124 від 29 березня 2025 року.

Крім того, 11.11.2025 року між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025060610000124 від 29 березня 2025 року.

З укладених угод вбачається, що 29.03.2025 близько 10 год 25 хв ОСОБА_9 прийшов у приміщення літнього майданчика, яке розташоване біля магазину «Теремок», що за адресою: вулиця Миру, 2 у с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, куди в цей же день близько 10 год 30 хв на автомобілі марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2 приїхали ОСОБА_5 з ОСОБА_6 .

У зазначеному місці, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з одного боку, та ОСОБА_9 , з іншого, виникла словесна суперечка з приводу проходження останнім військової служби, а також його ставлення до матері та брата. У ході цієї суперечки у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел, спрямований на умисне завдання побоїв ОСОБА_9 .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, у той же день та місці, у період часу з 10 год 33 хв по 11 год 40 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільну небезпечність вчинюваного діяння та бажаючи настання його суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, наніс ОСОБА_9 шість ударів кулаком правої руки по голові та обличчю та один удар ногою по лівій нозі останнього.

В свою чергу ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в це же день та місці, усвідомлюючи суспільну небезпечність вчинюваного діяння та бажаючи настання його суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, о 10 год 33 хв та о 11 год 00 хв умисно наніс один удар кулаком по лівій руці ОСОБА_9 та один удар правою ногою по тулубу останнього.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи узгоджено та умисно, нанесли ОСОБА_9 побої, які завдали йому фізичний біль, але не спричинили тілесних ушкоджень.

У подальшому, в цей же день, тобто 29.03.2025 та місці, близько 11 год 41 хв ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та інша особа, яка з 10 год 20 хв перебувала у приміщенні вищевказаного літнього майданчику, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де вживала алкогольні напої, та спостерігала за спричиненням побоїв ОСОБА_9 , почали висловлювати останньому погрози щодо намірів продовження завдання йому побоїв, з причин проходження військової служби та поганого відношення до матері і брата, після чого у останніх виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 , а також на вчинення умисного діяння (катування), спрямованого на заподіяння останньому сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити його вчинити дії, що суперечать його волі та покарати ОСОБА_9 за дії, вчинені ним.

Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 , у вищевказаний день, час та місці, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з іншою особою, яка також перебувала у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, а також загальновизнані принципи і норми міжнародного права (ст.ст. 3 ч.1, 28 ч.1 Конституції України, ст.ст. 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР), з метою покарання потерпілого ОСОБА_9 під вигаданим мотивом, поганого відношення до своїх рідних та неналежного проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, застосовуючи фізичну силу, силоміць схопили за одяг ОСОБА_9 , та підвели до лівих задніх дверцят автомобіля марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2 , та, застосовуючи фізичну силу, намагалися посадити ОСОБА_9 у салон автомобіля.

У цей час ОСОБА_9 , вирвавшись від останніх, почав втікати, однак був зупинений ОСОБА_5 та іншою особою, які його наздогнали, та утримуючи його за одяг, примусово відвели до зазначеного автомобіля, де інша особа, застосовуючи фізичну силу, посадив ОСОБА_9 на заднє ліве сидіння, а ОСОБА_5 умисно наніс один удар по тулубу ОСОБА_9 .

У свою чергу і у цей же час, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми руками продовжив здійснювати дії щодо поміщення ОСОБА_9 до вищевказаного автомобіля, та таким чином, коли останній вже перебував на задньому сидінні автомобіля, замкнувши дверцята, вищевказані особи позбавили ОСОБА_9 волі, а саме фізичної свободи, особистої недоторканості, а також вільного вибору місця знаходження, можливості вільно пересуватися на власний розсуд, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, чим порушили основні права, свободи та загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина, у тому числі закріплені статтею 33 Конституції України, якою гарантується свобода пересування.

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, 29.03.2025 близько 11 год 55 хв ОСОБА_5 разом з іншою особою та ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, незаконно утримуючи ОСОБА_9 у салоні автомобіля марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2 , та продовжуючи наносити останньому тілесні ушкодження, прибули на ділянку місцевості, що розташована на відстані близько 2,5 км від с. Озерянка, Житомирського району Житомирської області, де ОСОБА_5 наказав ОСОБА_9 вийти із салону вищевказаного автомобіля та підійти до вказаного ним дерева. Потім ОСОБА_5 із багажного відділення автомобіля дістав трос для буксирування транспортних засобів, дроти з клемами та підійшовши до ОСОБА_9 , висловлюючи погрози подальшого застосування фізичного насильства, прив`язав останнього до дерева. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заподіяння фізичного та морального страждання потерпілому ОСОБА_9 , шляхом вчинення насильницьких дій, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з іншою особою та ОСОБА_6 , з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме зізнатися у вчиненні протиправних дій щодо своєї матері та брата та вибачитися за це, усвідомлюючи суспільну небезпечність вчинюваного діяння та бажаючи настання його суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно та за попередньою змовою, заподіяли ОСОБА_9 фізичного та морального страждання шляхом тривалого нанесення побоїв, а саме в період часу близько з 11 год по 55 хв по 13 год 29.03.2025 нанесли не менше десяти ударів руками та ногами по голові та тілу ОСОБА_9 .

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 разом із іншою особою та ОСОБА_6 , діючи незаконно та узгоджено, під загрозою застосування фізичної сили примусили ОСОБА_9 бігти один кілометр попереду автомобіля марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , у напрямку села Озерянка Житомирського району Житомирської області.

Надалі, перед в`їздом до села Озерянка Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_5 зупинив зазначений транспортний засіб, вийшов із салону та, утримуючи ОСОБА_9 за одяг, силоміць заштовхнув його до багажного відділення автомобіля, чим повторно позбавив його волі.

Після цього ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом автомобіля, спільно з іншою особою та ОСОБА_6 , переслідуючи мету подальшого фізичного та морального знущання над потерпілим, доставили ОСОБА_9 до ділянки місцевості поза межами населеного пункту с. Ружки Житомирського району, де надавши останньому клапанну кришку від двигуна, примусили його копати яму, що той і виконував під тиском погроз фізичної розправи.

Вищевказані злочинні дії тривали близько трьох годин без розриву у часі, та були припинені близько 15 год 29.03.2025, коли потерпілий ОСОБА_9 почав скаржитися ОСОБА_5 , іншій особі та ОСОБА_6 на критичний стан свого здоров`я, погане самопочуття та неможливість продовжувати виконувати дії, які від нього вимагають, у зв`язку з чим останні припинили свої протиправні дії.

У результаті вказаних умисних дій, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інша особа спричинили ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій навколоорбітальній ділянці, двох саден у тім`яній ділянці праворуч, синця в лівій передвушній ділянці, синця в завушній ділянці ліворуч, п`яти синців у задньо-зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відтак, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 2 ст. 126 КК України, тобто в умисному заподіянні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб;

-ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань;

-ч. 2 ст. 127 КК України, тобто в умисному діянні спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, покарати її за дії, вчинені нею, за попередньою змовою групою осіб, тобто у катуванні.

У той же час, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 2 ст. 126 КК України, тобто в умисному заподіянні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб;

-ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань;

-ч. 2 ст. 127 КК України, тобто в умисному діянні спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, покарати її за дії, вчинені нею, за попередньою змовою групою осіб, тобто у катуванні.

Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_6 : за ч.2 ст.126 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі; за ч.2 ст.146 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.127 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за ч.2 ст.126, ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.58 КК України, замість 2 (двох) років позбавлення волі, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком - 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків грошового забезпечення останнього.

Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_5 : за ч.2 ст.126 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст.146 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст.127 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за ч.2 ст.126, ч.2 ст.146, ч.2 ст.127 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку, тривалість якого визначає суд та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, перелік яких встановлює суд.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що при укладенні даних угод дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив ці угоди затвердити і призначити обвинуваченим узгоджену в угодах міру покарання. Просив врахувати, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щиро каялись у вчиненому, просили вибачення у потерпілого, відшкодували понесену йому шкоду, під час події перебували у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_6 є учасником бойових дій. Просив стягнути з обвинувачених витрати пропорційно з трьох обвинувачених, вирішити питання щодо речових доказів та скасувати арешти, накладені у справі.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні також просили угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання, зобов`язався виконувати покладені судом обов`язки.

Крім того, захисник ОСОБА_7 наголосив, що ОСОБА_6 не перешкоджав ходу досудового розслідування, відшкодував збитки потерпілому, є військовослужбовцем, має позитивну характеристику з місця проживання та служби, раніше не судимий; просив стягнути витрати пропорційно з обвинувачених та скасувати накладені арешти. Також висловив позицію щодо речових доказів: телефон «Самсунг» повернути власнику, долю інших доказів просив вирішити на розсуд суду. Крім того, просив повернути внесену заставу ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні також просили угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнав себе винним у вчиненні у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання, зобов`язався виконувати покладені судом обов`язки.

Крім того, захисник ОСОБА_7 наголосив, що ОСОБА_5 мав зразкову поведінку під час досудового розслідування, у повному обсязі відшкодував шкоду потерпілому, працює офіційно, має позитивну характеристику з місця проживання та роботи, раніше не судимий. Просив повернути мобільний телефон «Iphone XR» та транспортний засіб «ВАЗ 21011» - власнику, долю інших доказів - на розсуд суду. Також попросили повернути внесену за ОСОБА_5 , заставу.

На підтвердження вказаних доводів захисником ОСОБА_7 було долучено відповідні характеризуючі матеріали.

Потерпілий надав письмову згоду на укладення угод про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки останні відшкодували йому спричинену матеріальну та моральну шкоду; претензій до них не має; не заперечував проти узгодженої між прокурором та обвинуваченими міри покарання.

Розглядаючи в порядку ч. 3 ст. 474 КПК України, тобто якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди, питання про можливість затвердження даних угод про визнання винуватості, суд, дослідивши такі, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачені беззастережно визнали себе винуватими, згідно зі ст. 12 КК України є нетяжкими та тяжкими злочинами.

Відповідно до ст. 474 КПК України судом встановлена добровільність сторін при укладанні угод, тобто їх дії не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно із ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлено обставин, за яких суд відмовляє у затверджені угоди.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачені повністю усвідомлюють зміст укладених з прокурором угод про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо яких визнають себе винуватими, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даних угод, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

За таких обставин, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_6 вчинив умисне заподіяння побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб; незаконне позбавлення волі особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань; умисні діянні спрямовані на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, покарати її за дії, вчинені нею, за попередньою змовою групою осіб, тобто катування. Водночас, ОСОБА_5 вчинив умисне заподіяння побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб; незаконне позбавлення волі особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань; умисні діянні спрямовані на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, покарати її за дії, вчинені нею, за попередньою змовою групою осіб, тобто катування.

Враховуючи, що умови угод про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для затвердження даних угод, за якими призначити обвинуваченим, узгоджену сторонами угод про визнання винуватості, міру покарання.

Арешти, накладені на речові докази по справі, на підставі ст. 174 КПК, підлягають скасуванню.

Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у ході проведення досудового розслідування не заявлявся.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Відповідно до ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів, які складають 4457 гривень, підлягають солідарному стягненню з обвинувачених на користь держави.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01.04.2025 ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави. У зв`язку із внесенням застави 02.04.2025, на останнього були покладені відповідні обов`язки.

Відтак, суд вважає за доцільне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 01.04.2025 по день звільнення у зв`язку із внесенням застави - 03.04.2025, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01.04.2025 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 22.05.2025 ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, дія якого була продовжена ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17.07.2025. У зв`язку із внесенням застави 17.07.2025, на останнього були покладені відповідні обов`язки.

Відтак, суд вважає за доцільне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 01.04.2025 по день звільнення у зв`язку із внесенням застави - 18.07.2025, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Водночас, суд вирішує питання щодо повернення застави при ухвалені вироку.

Так, ОСОБА_11 17.07.2025 внесена застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сумі 181680 грн.

У свою чергу ОСОБА_10 02.04.2025 внесена застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у сумі 242240 грн.

Відтак, порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 передбачений і порядок її повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу; при цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу у виді застави припинена, тому суд вважає необхідним на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України повернути заставу заставодавцям.

Керуючись ст.182, 314, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11.11.2025 року, укладену між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025060610000124 від 29 березня 2025 року.

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11.11.2025 року, укладену між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025060610000124 від 29 березня 2025 року.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.126 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч.2 ст.146 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст.127 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 01.04.2025 по день звільнення у зв`язку із внесенням застави - 03.04.2025, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за ч.2 ст.126, ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.58 КК України, замість 2 (двох) років позбавлення волі, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком - 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків грошового забезпечення останнього.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.126 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.146 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.127 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підстав ч.1 ст.70 КК України, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за ч.2 ст.126, ч.2 ст.146, ч.2 ст.127 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 01.04.2025 по день звільнення у зв`язку із внесенням застави - 18.07.2025, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сил не застосовувати.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Богунського районного суду міста Житомира у справах №295/4488/25 від 01.04.2025, №295/4490/25 від 01.04.2025, №295/4489/25 від 07.04.2025 - скасувати.

Речові докази, а саме:

-кросівки чорного кольору «Адідас», пачку з двома цигарками «Parlament» з двома цигарками, буксирувальний трос, що з обох кінців оснащений металевими фіксаторами (гак карабін) світло-зеленого кольору з чорними полосками з обох країв, металеву частину, схожу на кришку до деталі автомобіля, на поверхні якої залишки ґрунту, електричні провода в ізоляції чорного та салатового кольору, змив речовини бурого кольору зі стелі автомобіля зі сторони пасажирського сидіння, змиви з внутрішньої частини задніх і передніх дверей автомобіля, подголівник правого пасажирського сидіння з двома плямами невідомого походження, змиви з обох передніх дверцят, лівий задній коврик, правий задній коврик, лівий водійський коврик, правий передній коврик, штани спортивні чорного кольору, куртку чорного кольору з білими принтами - знищити;

-мобільний телефон марки «Iphone XR», IMEI НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 - повернути власнику (користувачу) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-транспортний засіб марки «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_5 - повернути власнику (користувачу) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-мобільний телефон марки «Самсунг», IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» № НОМЕР_8 - повернути власнику (користувачу) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1485,67 грн процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1485,67 грн процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні судової експертизи.

Повернути ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 , суму застави у розмірі 181680,00 гривень, внесену 17.07.2025 року за ОСОБА_5 на рахунок ТУ ДСА України в Житомирській області на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1821, на виконання ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 22.05.2025 року у справі №295/4471/25 та ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 17.07.2025 у справі №278/2578/25.

Повернути ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 , суму застави у розмірі 242240,00 гривень, внесену 02.04.2025 року за ОСОБА_6 на рахунок ТУ ДСА України в Житомирській області на підставі квитанції до платіжної інструкції №49479766, на виконання ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 01.04.2025 року у справі №295/4474/25.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. При цьому вирок може бути оскаржений лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Захисник та потерпілий мають право отримати копію вироку в суді.

Головуюча суддя ОСОБА_1