Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №420/25796/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25796/25

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.09.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУПФ в Дніпропетровській області,), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ в Одеській області) та просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Дніпропетровській області №156050015626 від 11.02.2025 про відмову у перерахунку їй пенсії;

- зобов`язати ГУПФ в Одеській області здійснити перерахунок її пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ “ОДЕСА-ЧАЙ” за період з 01.01.1989 по 31.12.1998 роки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 та перебуває на обліку в ГУПФ в Одеській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон №1058-IV), що не заперечується сторонами.

05.02.2025 позивачка звернулася до ГУПФ в Одеській області із заявою щодо перерахунку пенсії згідно ч.4 ст.42 Закону №1058-IV та зміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 року.

До заяви долучені видані ЗАТ “Одеса-ЧАЙ” довідки про заробітну плату №19/03 від 21.01.2004, №107/03 від 06.03.2005, №191/03 від 17.12.2004, №205/03 від 28.12.2004, №206/03 від 28.12.2004, №207/03 від 28.12.2005, №76/3 від 08.04.2005 та п`ять довідок без номеру та дати.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ в Дніпропетровській області, за результатом чого прийнято рішення №156050015626 від 11.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії в зв`язку із необхідністю здійснення перевірки достовірності інформації, викладеної в довідках про заробітну плату.

Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано частину заробітної плати за довідками, долученими до заяви від 05.02.2025 виключно з підстави необхідності проведення перевірки відповідності довідки первинним документам, що судом визнано протиправним. При цьому, суд не прийняв доводи відповідача, що ЗАТ “ОДЕСА-ЧАЙ” за юридичною адресою відсутнє, оскільки це не входить до мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV (далі Порядок №22-1).

Підпунктом 3 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 до 30.03.2021 року передбачалось, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, яка набрала законної сили 30.03.2021, у п.п.3 п.2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 змінено слова “додаток 1” на “додаток 5”.

За результатом аналізу додатків до Порядку №22-1, судом встановлено, що зміст довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не змінювався.

Позивачка, звертаючись до ГУПФ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії, долучила до заяви видані ЗАТ “Одеса-ЧАЙ” довідки про заробітну плату №19/03 від 21.01.2004, №107/03 від 06.03.2005, №191/03 від 17.12.2004, №205/03 від 28.12.2004, №206/03 від 28.12.2004, №207/03 від 28.12.2005, №76/3 від 08.04.2005 та п`ять довідок без номеру та дати за формою додатку 1 до Порядку №22-1.

Оскаржуване рішення ГУПФ в Дніпропетровській області №156050015626 від 11.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії прийнято з підстави необхідності перевірки достовірності інформації викладеної в довідках про заробітну плату.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правовий висновок, викладений у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17, згідно якої посилання на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставними. Оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача відсутні.

В подальшому Верховний Суд у постановах від 03.06.2021 у справі №127/8001/17, від 24.06.2021 по справі №233/179/17, від 14.07.2021 у справі №398/932/16-а та від 26.10.2022 по справі №808/1735/18 не знайшов підстав для відступу від правових висновків, викладених у по постанові від 12.04.2021 справі №219/4550/17.

Як вбачається з матеріалів справи, довідки №19/03 від 21.01.2004, №107/03 від 06.03.2005, №191/03 від 17.12.2004, №205/03 від 28.12.2004, №206/03 від 28.12.2004, №207/03 від 28.12.2005, №76/3 від 08.04.2005 та п`ять довідок без номеру та дати видані на підставі первинних документів - особистих рахунків. Вказані довідки містять інформацію про загальний розмір заробітної плати за період з 01.01.1989 по 31.12.1998 роки та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях та відповідає вимогам Порядку №22-1.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного та висновків, викладених у постановах Верховного Суду, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення №155350009146 від 20.06.2025 з мотивів його прийняття та відповідно, дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення №156050015626 від 11.02.2025.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не враховано частину заробітної плати за довідками, долученими до заяви від 05.02.2025 виключно з підстави необхідності проведення перевірки відповідності довідки первинним документам, що судом визнано протиправним. При цьому, суд не приймає доводи апелянта, що ЗАТ “ОДЕСА-ЧАЙ” за юридичною адресою відсутнє, оскільки не входить до мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням встановлених обставин, у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є - саме зобов`язання ГУПФ в Дніпропетровській області (суб`єкта владних повноважень, яким приймалось оскаржуване рішення) провести позивачці перерахунок та виплату пенсії за віком з 05.02.2025 року (дати звернення за перерахунком пенсії) з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1989 по 31.12.1998 роки згідно долучених до заяви від 05.02.2025 року довідок.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький