Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №340/4067/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4067/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (суддя Притула К.М.) в справі №340/4067/25 за позовом фермерського господарства «Неофіти» до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Неофіти» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Укртрансбезпека), відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ107207 від 22 травня 2025 року в розмірі 17000,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №ПШ107207 від 22.05.2025 року в розмірі 17000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зауважує, що тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що перевірка дотримання режиму праці та відпочинку проводиться щодо конкретного водія, який керує транспортним засобом, а не транспортного засобу.

Форма бланку підтвердження діяльності водія (п. 6.4. Порядку №340) передбачає інформування автомобільним перевізником контролюючого органу щодо діяльності водія за період, коли ним не здійснювались перевезення. Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку, коли ним не здійснювались рейси.

Тобто, у випадку якщо водій транспортного засобу протягом попередніх 28 днів керував також іншими транспортними засобами, виконував іншу роботу, не пов`язану з керуванням, він повинен надати посадовим особам Укртрансбезпеки інформацію за 28 днів (тахокарти/роздруківки даних роботи цифрового тахографа/індивідуальну контрольну книжку водія/бланк підтвердження діяльності), складену саме на нього, незалежно від того, одним чи різними транспортними засобами керував водій, оскільки суть перевірки полягає у дослідженні дотримання режиму праці та відпочинку конкретним водієм під час його робочої зміни та протягом 28 попередніх днів.

Таким чином, на водіїв покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, які він має пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на а/д М-05 Київ-Одеса 452км+811м, проводилась рейдова перевірка.

Під час цієї перевірки був зупинений транспортний засіб марки SCANIA реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажу.

Актом №092989 від 06.03.2025 встановлено, що водій ОСОБА_1 не надав старшому державному інспектору реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) за 12.02.2025, 13.02.2025, 14.02.2025, 15.02.2025, 16.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 23.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2029, 01.03.2025, 02.03.2025, або бланк підтвердження діяльності водія.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ107207 від 22.04.2025 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції зауважив, що водієм ФГ “НЕОФІТИ” ОСОБА_1 обов`язок використання та заповнення тахокарт до аналогового тахографа за дні, в які здійснювались перевезення, виконано, що підтверджується наданими тахокартками, а саме: від 11.02.2025 (початковий кілометр - 478830, кінцевий - 478900), від 18.02.2025 (початковий кілометр - 478900, кінцевий - 479220), від 20.02.2025 (початковий кілометр - 479220, кінцевий - 479380), від 22.02.2025 (початковий кілометр - 479380, кінцевий - 480010), від 04.03.2025 (початковий кілометр - 480010, кінцевий - 480430), від 06.03.2025 (початковий кілометр - 480430, кінцевий - 480700), від 07.03.2025 (початковий кілометр - 480700, кінцевий - 480715), від 08.03.2025 (початковий кілометр - 480715, кінцевий - 481170) (а.с.11-19).

Суд першої інстанції вважав, що лише у вказані дні водій виконував перевезення, оскільки кінцеве значення пройдених транспортним засобом кілометрів збігається із початком наступного робочого дня, а перевізник наділений правом та може, але не зобов`язаний, складати бланк підтвердження діяльності водія за кожен день, коли останній не виконує перевезення вантажу.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що такий документ не є тим документом, що необхідний для пред`явлення під час перевірки відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” та, відповідно, про протиправність постанови.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення внутрішніх перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 06 березня 2025 року на автодорозі М-05 Київ-Одеса 452 км + 811 м посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР092989, яким встановлено, що під час перевірки транспортних засобів марки Scania, Lueck (причіп), номерні знаки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які належать ФГ «Неофіти», під керуванням водія ОСОБА_1 , виявлено порушення, яке полягає у тому, що під час перевезення вантажу згідно з ТТН № 66 від 06.03.2025 перевізник не забезпечив водія ТЗ документами, визначеними статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обладнаному аналоговим тахографом, а саме відсутні тахокарти водія ОСОБА_2 , до аналогового тахографу за 12.02.2025, 13.02.2025, 14.02.2025, 15.02.2025, 16.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 23.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2029, 01.03.2025, 02.03.2025, або бланк підтвердження діяльності водія, що є порушенням положень Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 (а.с.8).

Постановою в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 22 квітня 2025 року № ПШ107207 з ФГ «Неофти» стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення вантажів за відсутність на момент проведення перевірки документів.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом частини сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Міністерством транспорту та зв`язку України наказом від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385) та наказом від 07 червня 2010 року № 340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385, перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Пунктом 3.3. Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 Інструкції № 385 з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 1.1 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 3,5 т.

Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, мають бути обладнані діючим та повіреним тахографом. Для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, обов`язковою також є наявність роздруківку даних роботи тахографа ТЗ обладнаного цифровим тахографом або бланк підтвердження діяльності згідно з ЄУТР (Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення).

При цьому приписи пункту 6.1 Положення № 340 щодо обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн діючими та повіреними тахографами носять імперативний характер, не містять будь-яких виключень із встановленого правила щодо обов`язковості обладнання транспортного засобу тахографом, а передбачене пунктом 6.3 Положення № 340 зауваження щодо можливості ведення водієм, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, індивідуальної контрольної книжки водія, стосується випадків керування водієм транспортними засобами, які не визначені у пункті 6.1 Положення № 340.

Таким чином, до документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа, а уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21, від 14 грудня 2023 року в справі № 340/5660/22.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважив, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія, інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, абзацом третім частини першої якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, за відсутності документів, зокрема, роздруківку даних роботи тахографа ТЗ, обладнаного цифровим тахографом, або бланку підтвердження діяльності згідно з ЄУТР застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти ( у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Відповідно до п.1.4. Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За обставинами цієї справи водієм ФГ «Неофіти» ОСОБА_1 обов`язок використання та заповнення тахокарт до аналогового тахографа за дні, в які здійснювались перевезення, виконано, що підтверджено наданими під час рейдової перевірки тахокартками: від 11.02.2025 (початковий кілометр - 478830, кінцевий - 478900), від 18.02.2025 (початковий кілометр - 478900, кінцевий - 479220), від 20.02.2025 (початковий кілометр - 479220, кінцевий - 479380), від 22.02.2025 (початковий кілометр - 479380, кінцевий - 480010), від 04.03.2025 (початковий кілометр - 480010, кінцевий - 480430), від 06.03.2025 (початковий кілометр - 480430, кінцевий - 480700), від 07.03.2025 (початковий кілометр - 480700, кінцевий - 480715), від 08.03.2025 (початковий кілометр - 480715, кінцевий - 481170) (а.с. 11-19).

Суд погоджує висновок суду першої інстанції, що лише у вказані дні водій виконував перевезення, оскільки кінцеве значення пройдених транспортним засобом кілометрів збігається із початком наступного робочого дня.

За позицією Укртрансбезпеки водій ОСОБА_1 не надав в ході рейдової перевірки реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) за 12.02.2025, 13.02.2025, 14.02.2025, 15.02.2025, 16.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 23.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2029, 01.03.2025, 02.03.2025 або бланк підтвердження діяльності водія, що є порушенням положень Інструкції №385.

Суд визнає таку позицію відповідача хибною.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340: відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні; змінний період керування - сумарна тривалість періодів керування за робочий день (зміну) змінна перерва - сумарна тривалість перерв за робочий день (зміну), період, протягом якого водій не керує автомобілем та не виконує іншої роботи і який використовується для відпочинку; робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності (зміна), який може бути як безперервним, так і розділеним на частини; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 2.5 Положення №340 передбачено, що графік змінності на обліковий період доводиться до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку облікового періоду.

Згідно з пунктом 6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).

Отже, на перевізника не покладено імперативного обов`язку із складання бланку підтвердження діяльності водія за кожен день, коли водій не виконує перевезення вантажу.

Відповідно, такий документ не відноситься до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, та який має надаватися водієм Укртрансбезпеці при проведенні перевірок.

Враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність стягнення з ФГ «Неофти» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн постановою № ПШ107207 від 22 травня 2025 року.

Доводи апелянта про наявність у водіїв та перевізників обов`язку зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, а також обов`язку з пред`явлення посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки, суд відхиляє.

Так, пунктом 6.4 Положення № 340 установлено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Тобто на перевізника не покладено імперативного обов`язку із заповнення бланку підтвердження діяльності у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Відповідно, відсутність такого обов`язку у разі незаповнення бланку підтвердження діяльності за період, коли водій не здійснював перевезень, не утворює склад порушення перевізником статті 48 Закону № 2344-ІІІ, за яке установлена відповідальність абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в справі №340/4067/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в справі №340/4067/25 за позовом фермерського господарства «Неофіти» до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 27 січня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко