Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №160/20275/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20275/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (суддя К.С. Кучма) у справі № 160/20275/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування періодів роботи позивача з 06.11.2000 р. по 12.11.2000 р., з 13.11.2000 р. по 10.12.2000 р., з 23.01.2001 р. по 12.02.2001 р., з 07.06.2001 р. по 18.06.2001 р., з 17.09.2001 р. по 22.09.2001 р., з 09.01.2002 р. по 23.01.2002 р., з 24.01.2002 р. по 12.02.2002 р., з 17.05.2002 р. по 30.05.2002 р., з 18.09.2002 р. по 30.09.2002 р., з 10.01.2003 р. по 15.06.2003 р., з 23.05.2016 р. по 21.10.2016 р., з 01.10.2024 р. по 31.12.2024 р. до пільгового стажу за Списком №1 та відповідно до постанови КМУ №202 і проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 та відповідно до постанови КМУ №202 періоди згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , виданої від 16.07.1997 року: з 06.11.2000 р. по 12.11.2000 р., з 13.11.2000 р. по 10.12.2000 р., з 23.01.2001 р. по 12.02.2001 р., з 07.06.2001 р. по 18.06.2001 р., з 17.09.2001 р. по 22.09.2001 р., з 09.01.2002 р. по 23.01.2002 р., з 24.01.2002 р. по 12.02.2002 р., з 17.05.2002 р. по 30.05.2002 р., з 18.09.2002 р. по 30.09.2002 р., з 10.01.2003 р. по 15.06.2003 р., з 23.05.2016 р. по 21.10.2016 р., з 01.10.2024 р. по 31.12.2024 р.;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незарахування спірних періодів до пільгового стажу суттєво впливає на розмір пенсії позивача та відтермінує право на перерахунок пенсії з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії», тобто порушує право на законність пенсійного забезпечення. Окрім того, позивач вважає, що пенсійний орган не провів індексацію пенсії позивача з 01.03.2025 року належним

чином.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів, які не мають дефектів їх вчинення.

Суд врахував, що період навчання може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

Щодо не зарахування періоду роботи/навчання позивача з 06.11.2000 по 12.11.2000 у зв`язку з відсутністю спусків у шахту за час роботи учнем, суд вказав, що згідно із записами його трудової книжки даний період роботи позивача містить повну інформацію про роботу на пільгових умовах. Також містить повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірний період він працював учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею.

Суд з`ясував, що в трудовій книжці позивача є відповідні записи про його роботу на відповідних посадах, а саме підземних професіях та наявними довідками підтверджується те, що в період навчання позивача йому нараховувалась оплата праці виходячи із середнього заробітку, як підземного робітника.

Відтак, суд вважав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періодів роботи/навчання позивача з 06.11.2000 р. по 12.11.2000 р., з 13.11.2000 р. по 10.12.2000 р., з 23.01.2001 р. по 12.02.2001 р., з 07.06.2001 р. по 18.06.2001 р., з 17.09.2001 р. по 22.09.2001 р., з 09.01.2002 р. по 30.01.2002 р., з 31.01.2002 р. по 12.02.2002 р., з 17.05.2002 р. по 30.05.2002 р., з 18.09.2002 р. по 30.09.2002 р., з 10.01.2003 р. по 15.06.2003 р., з 23.05.2016 р. по 19.10.2016 р., з 01.10.2024 р. по 31.12.2024 р. до пільгового стажу за Списком №1 та відповідно до постанови КМУ №202.

Суд також дійшов висновку, що відповідач не здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, суд вказав про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що до пільгового стажу позивача правомірно не зараховано періоди роботи з 06.11.2000 по 12.11.2000, з 23.01.2001 по 12.02.2001, з 07.06.2001 по 18.06.2001, з 17.09.2001 по 22.09.2001, з 24.01.2002 по 12.02.2002, з 17.05.2002 по 30.05.2002, з 18.09.2002 по 30.09.2002, з 10.01.2003 по 15.06.2003, з 23.05.2016 по 21.10.2016 відповідно до пільгових довідок №402 та №5. Зазначає, що період роботи з 01.10.2024 по 31.12.2024 правомірно не зараховано позивачу до пільгового стажу через відсутність відомостей про сплату страховий внесків. Зауважує, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 01.01.2025 року, а отже підстав для індексації пенсії позивача згідно постанови КМУ №209 немає.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває з 04.12.2024 на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, як отримувач пільгової пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України від 20.02.2025 вх. № ВЕБ-04001-Ф-С-25-031893, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про надання відомостей про пільговий стаж роботи.

Листом від 27.02.2025 за вих. № 10214-6897/С-01/8-0400/25 “Про надання відповіді”, відповідач направив на адресу позивача копію розрахунку страхового та пільгового стажу за Списком № 1.

Відповідно до форми РС-право, станом на 01.01.2025 року, позивачу враховано страховий стаж 29 років 10 місяців 25 днів, а робота за Списком №1 – 11 років 9 місяців 11 днів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування періодів роботи позивача з 06.11.2000 р. по 12.11.2000 р., з 13.11.2000 р. по 10.12.2000 р., з 23.01.2001 р. по 12.02.2001 р., з 07.06.2001 р. по 18.06.2001 р., з 17.09.2001 р. по 22.09.2001 р., з 09.01.2002 р. по 23.01.2002 р., з 24.01.2002 р. по 12.02.2002 р., з 17.05.2002 р. по 30.05.2002 р., з 18.09.2002 р. по 30.09.2002 р., з 10.01.2003 р. по 15.06.2003 р., з 23.05.2016 р. по 21.10.2016 р., з 01.10.2024 р. по 31.12.2024 р. до пільгового стажу за Списком №1 та відповідно до постанови КМУ №202 і проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За правилами п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить наступні відомості:

ДВАТ «шахта «Степова» ДПІ ДХК «Павлоградвугілля»

- 06.11.2000 - прийнято учнем підземного гірничого робітника з повни робочим днем в шахті на УРВР. Наказ 68к від 06.11.2000;

- 13.11.2000 - направлено на курси підземних гірничих робітників з відривом від виробництва. Наказ № 2989 від 16.11.2000;

- 11.12.2000 - направлено на виробничу практику учнем підземного гірничого робітника з повним робочим днем в шахті на УРВР. Наказ № 3179 від 12.12.2000;

- 05.01.2001 - переведено підземним гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем в шахті на УРВР. Наказ № 31 від 15.01.2001;

- 09.01.2002 - направлено на курси гірничих робітників з ремонту гірничих виробок. Наказ № 67 від 17.01.2002;

- 31.01.2002 - переведено учнем підземного гірничого робітника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті на УРВР на час практики. Наказ № 167 від 29.01.2002;

- 03.04.2002 - переведено підземним гірничим робочим 4 розряду з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті на УРВР. Наказ №438 від 28.03.2002;

- 16.05.2004 - звільнено за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Наказ №36к від 17.05.2004;

ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське»

- 02.06.2015 - прийнято гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем у шахті на дільницю стаціонарного обладнання. Ри664к від 02.06.2015;

- 23.05.2016, 01.09.2016 направлено до філії «УКК» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для навчання за професією «електрослюсар підземний» з відривом від роботи. Розпорядження №1708 від 18.05.2016р. 02.09.2016;

- 19.10.2016 - переведено учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті на період виробничої практики дільниці стаціонарного обладнання. Розпорядження № 3163 від 02.09.2016 року;

- 01.11.2016 - переведено електрослюсарем підземним 3 розряду дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем у шахті. Розпорядження № 1969-к від 01.11.2016 року;

Колегія суддів зауважує, що згідно відомостей трудової книжки позивач у період з 06.11.2000 по 12.11.2000 працював учнем підземного гірничого робітника з повни робочим днем в шахті.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Апеляційний суд з`ясував, що у періоди з 06.11.2000 по 12.11.2000, з 13.11.2000 по 10.12.2000, з 23.01.2001 по 12.02.2001, з 07.06.2001 по 18.06.2001, з 17.09.2001 по 22.09.2001, з 09.01.2002 по 30.01.2002, з 31.01.2002 по 12.02.2002, з 17.05.2002 по 30.05.2002, з 18.09.2002 по 30.09.2002, з 10.01.2003 по 15.06.2003, з 23.05.2016 по 19.10.2016 позивач перебував на навчанні за фахом.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до матеріалів справи вищевказані спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1 та постановою КМУ №202, оскільки після відповідного навчання позивач працював за професією, що передбачена Списком №1 та постановою КМУ №202 без перерви, що перевищує 3 місяці.

Стосовно зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 01.10.2024 по 31.12.2024.

Апеляційний суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Колегія суддів зазначає, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій. Позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Відтак, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що позивачу правомірно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 постанова КМУ №202 період роботи з 01.10.2024 р. по 31.12.2024 р.

Стосовно індексації пенсії позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

На реалізацію положень ст.42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Приписами пункту 1 та 2 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 5 Порядку №124, у 2019 р. перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Отже, в силу приписів пункту 5 Порядку №124, у 2019 р. при перерахунку пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 р.

Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №160/28752/23 (постанова від 13.01.2025), у справі №200/5836/24 (постанова від 16.04.2025).

Пунктом 1 Постанови КМУ від 25 лютого 2025 р. № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Отже, перерахунок та індексація пенсій відповідно до Постанови № 209 проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Оскільки положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, то суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних відносинах положення постанови КМУ №209, а Порядок 124 виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право на перерахунок пенсії, у зв`язку з щорічною індексацією, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 у 2025 році.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу пенсія була призначена з дати досягнення пенсійного віку у 2024 році, він має право на її індексацію згідно постанови КМУ №209.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій, бездіяльності) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у цьому спорі є належним відповідачем, адже на обліку саме в цьому пенсійному органі перебуває позивач та саме відповідачем не зараховано спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 160/20275/25 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 27.01.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров