Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №160/23340/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23340/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя А.О. Коренев) у справі № 160/23340/25 за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно позивачки стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати її середнього грошового забезпечення за весь час затримки з урахуванням перерахованої остаточного розрахунку, індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 05 червня 2019 р. по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 15 липня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити позивачі середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 05 червня 2019 р. по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 15 липня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач не провів під час звільнення позивачки зі служби остаточного розрахунку, а здійснив такий лише 15.07.2025 року на виконання судового рішення, то позивачка, відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь час

затримки такого розрахунку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені;

- стягнуто з 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 80376,59 грн. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у передбачені строки є підставою для відповідальності, визначеної ст.117 КЗпП України, а тому суд зазначив, що позивачка має право на отримання середнього заробітку, відповідно до ст.117 КЗпП України, за період з моменту звільнення і до проведення з нею фактичного розрахунку.

Суд з`ясував, що спірним у цих правовідносинах є період з 09.06.2019 (перший день після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення) до 14.07.2025 (враховуючи те, що 15.07.2025 день остаточного розрахунку із позивачем).

Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом.

Керуючись принципом розумності, справедливості та пропорційності, суд вважав за необхідне зменшити відшкодування до суми, співмірної з порушенням, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 80376,59 грн., що відповідає 100% розміру недоотриманої суми грошового забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є визнання протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, що полягає в не нарахуванні та невиплаті позивачці суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення з 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 80376,59 грн. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції без відповідних підстав самостійно змінив позовні вимоги позивачки, які напевно стосувались періоду з 01.03.2018 р. по 08.06.2019р., рішення по справі №160/25006/24 та оплати за рішенням суду по справі №160/25006/24, що отримана позивачкою від відповідача 09.04.2025. Вважає, що суд першої інстанції всупереч КАС України самостійно вийшов за межі позовних вимог. Зауважує, що суд не має порушувати принцип диспозитивної та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду, який визначено ст. 233 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка проходила службу у 14 державній пожежно-рятувальній частині 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та на теперішній час позивач виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Після виключення позивачки зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій не здійснено виплату індексації грошового забезпечення позивача за період проходження служби у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 160/25002/24 позов ОСОБА_1 до 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області було задоволено:

визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

зобов`язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення суду від 18 листопада 2024 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 року по справі №160/25002/24 залишено без змін.

На виконання рішення суду від 18 листопада 2023 у справі № 160/25002/24 відповідачем проведено остаточний розрахунок 15 липня 2025 року, що підтверджується випискою по картці, яка міститься в матеріалах справи.

Оскільки відповідач здійснив повний розрахунок із позивачкою при звільненні, виплативши всі належні суми лише 15.07.2025 року, позивачка вважаючи, що має право на середній заробіток у зв`язку з затримкою повного розрахунку при звільненні, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Щодо застосування до спірних відносин положень законодавства про працю, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, в якому визначені основні трудові права працівників.

Оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано проходження служби цивільного захисту, не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають положення трудового законодавства, якими такі питання врегульовані.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби цивільного захисту.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно статті 117 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Вказана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Суд враховує, що у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого, зазначила, що статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Отже, індексація грошового забезпечення, на яку мала право позивачка, повинна була бути виплачена у день звільнення позивачки, а факт її несвоєчасної виплати є підставою для застосування наслідків, які передбачені ст. 117 КЗпП України.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачка проходила службу у 14 державній пожежно-рятувальній частині 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, на теперішній час позивачка виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, однак відповідач здійснив повний розрахунок із позивачкою при звільненні, виплативши всі належні суми, зокрема індексацію грошового забезпечення, лише 15.07.2025 року, що підтверджується випискою по картці, яка міститься в матеріалах справи.

З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку наявні підстави для застосування ст.117 КЗпП України.

Суд першої інстанції розрахував, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивачки згідно ст.117 КЗпП України складає 80376,59 грн. Доводи щодо здійсненого судом першої інстанції розрахунку в апеляційній скарзі відсутні, скаржником не наведені, правильність розрахунків суду першої інстанції скаржник не спростовує.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції здійснив розгляд адміністративний справи саме в межах позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності позивача стосовно не нарахування та не виплати позивачці середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені по 15 липня 2025 року. Відтак, аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції хибно вийшов за межі позовних вимог, є безпідставними.

Апеляційний суд звертає увагу, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком (частина п`ята статті 122 КАС України).

Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові 320/26833/23 від 30 січня 2025 року у справі № 320/26833/23.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачці 15 липня 2025 року виплачено індексацію грошового забезпечення по справі №160/25002/24. В свою чергу, позивачка звернулась до суду з позовом 13 серпня 2025 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що строк, визначений ч.5 ст. 122 КАС України, позивачкою дотримано.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 160/23340/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 27.01.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров