Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №160/25654/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25654/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року

у адміністративній справі № 160/25654/25 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною і скасуванні постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Півника Максима Андрійовича про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн у виконавчому провадження ВП №78975171 від 02.09.2025.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав неповного з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи та невірного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити інше рішення про задоволення заявлених у цій справі позивачем вимог.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що ухвалюючи рішення у цій справі дійшов помилкового висновку, що п.3 ч.5 ст.27 Закону № 1404 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Наголошуючи на положення частини п`ятої та дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, якими чітко визначено вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується, позивач вказує на те, що відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII обов`язок державного виконавця при відкритті виконавчого провадження вирішити питання про стягнення виконавчого збору кореспондується з його обов`язком встановити чи примусове виконання передбачає справляння виконавчого збору і врахувати визначені законом випадки, коли виконавчий збір не стягується, а суд першої інстанції повинен був врахувати під вирішення спору у цій справі, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, як боржник у виконавчому провадженні ВП №78975171- є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, і у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя"), відповідальними виконавцями за якою є територіальні управління ДСА України, апеляційні та місцеві спеціалізовані суди, що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2023 рік, затвердженим наказом ДСА України від 15.02.2023 року №88, паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженим наказом ДСА України від 12.02.2024 року №61 та на 2025 рік, затвердженим наказом ДСА України від 11.02.2025 року №53. При цьому, бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону № 4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року № 845 передбачено саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», відповідно, на переконання позивача у даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не повинен стягуватися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повному встановлення судом першої інстанції фактичних обставин спірних правовідносин, їх правову оцінку та застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні відповідача по цій справі перебуває виконавче провадження ВП № 78975171 з примусового виконання виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом виконавчого листа по справі № 160/26432/24, яким Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області зобов`язано провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в сумі 3 028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, надбавки за науковий ступінь у розмірі 15% від посадового окладу, відпускних, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, з урахуванням виплачених сум, і у цьому ж виконавчому провадженні ВП №78975171 02.09.2025 виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн з боржника, тобто, з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, що і є предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції правильно спирався на положення: частини другої статті 19 Конституції України; частини першої статті 1, частини першої статті 18, пункту першого частини першої і частини п`ятої та шостої статті 26 і статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) – суд першої інстанції обгрунтовано акцентував увагу на тому, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), і за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, який перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

При цьому, судом правильно наголошено, що виконавчий збір не стягується виключно у випадках, що визначені частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404, тобто, тільки: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; та за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Разом з тим, аналізуючи положення ст.2 і ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 з урахуванням закріплених у частині 5 статті 26 Закону №1404 норм, суд першої інстанції цілком обгрунтовано наголошено, що частиною 5 статті 27 Закону №1404 передбачені випадки, у яких виконавчий збір не стягується, зокрема, за виконавчими документами якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», проте у даному випадку виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 № 160/26432/24 носить виключно зобов`язальний характер (зобов`язати нарахувати і виплатити) та не передбачає стягнення грошових коштів, також як і не передбачає зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, що у сукупності свідчить про те, що виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні ВП №78975171 не відбувається у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому положення п.3 ч.5 ст.27 Закону № 1404 не можуть бути застосовані до спірних у цій справі правовідносин, що повністю узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, вже раніше висловленою у постановах від 23 травня 2018 року по справі №286/125/17, від 26 липня 2018 року по справі №286/382/17, від 31 січня 2019 року по справі №161/502/17, від 20 лютого 2019 року по справі №161/7037/17, від 25 червня 2020 року по справі № 286/84/17.

Підсумовуючи встановлені у цій справі і описані вище по тексту постанови апеляційної інстанції фактичні обставини, які не спростовані доводами апеляційної скарги позивача, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов