Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №280/5563/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5563/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року

у адміністративній справі № 280/5563/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано прийняті на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 21 жовтня 2024 року №3117/04/36/07/ОБ/РРО/ НОМЕР_1 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області: форма «ПС» №00208890709 ід 13 листопада 2024 року та форма «С» №00208880709 від 13 листопада 2024 року, а також стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2082,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав його не обґрунтованості, не належної оцінки фактичних обставин, а також порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні вимог позивача.

На підтвердження вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на не врахування доводів та аргументів контролюючого органу і доказів, які були надані контролюючим органом разом із відповідними документами, чим порушено норми КАС України та Податкового кодексу України. Зокрема, зауважує на тому, що судом не враховано пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за судовим захистом, також і не враховано обгрунтованність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 13.11.2024 року №00208880709 на суму 206 205, 00 грн., та від 13.11.2024 року №00208890709 на суму 2 040, 00 грн., які були належним чином направлені ФОП ОСОБА_1 в електронний кабінет платника податків ще 14.11.2024 року через факт того, що податкова адреса платника податків є тимчасово окупованою територією, і змінена не була, а фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області було зроблено все можливе задля того, щоб платник податків ФОП ОСОБА_1 була обізнана стосовно винесених оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про належність вручення позивачу зазначених податкових повідомлень-рішень ще 14.11.2024 року

Стосовно суті порушень, які слугували підставою для винесення позивачу податкових повідомлень-рішень, відповідач наголошує на тому, що Запорізький окружний адміністративний суд обмежився одним фактором, який і постав для прийняття незаконного й необґрунтованого Рішення, при цьому ніяким чином не проаналізувавши наведені податковими органами факти та аргументи, які доводять, що фактична перевірка проведена в межах чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтовано винесеними стосовно позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважаючи її необґрунтованою та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції вказує на законність та обгрунтованність судового рішення, яке просить залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача та про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення: №00208880709 від 13 листопада 2024 року на суму штрафу у розмірі 206205,00 грн. та №00208890709 від 13 листопада 2024 року на суму штрафу у розмірі 20140,00 грн. були винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі Акту фактичної №3117/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 21 жовтня 2024 року, складеного за результатом проведеної на підставі виданого згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Наказом №4865-п від 09 жовтня 2024 року про проведення фактичної перевірки, яким зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як вбачається зі змісту зазначеного Акту №3117/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 21 жовтня 2024 року, перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання кабелю Apple на суму 999, 00 грн., а особі яка проводила розрахункові операції було вручено копію наказу №4865-п від 09 жовтня 2025 року та відповідні направлення на проведення фактичної перевірки, натомість особа яка проводила розрахункові операції відмовилась від отримання наказу та надання особистих даних, внаслідок чого було складено відповідні акти: про відмову від підписання у направленнях №№ 8854, 8856, 8858 від 09 жовтня 2024 року та ознайомлення з наказом, також відмова була зафіксована актом № 000864/1 від 09 жовтня 2024 року.

У зазначеному Акті перевірки також зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в об`єкті господарської діяльності магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 порушено наступні вимоги: пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Крім того, у звязку з тим, що представник ФОП ОСОБА_1 – особа, що здійснила розрахункову операцію за наслідками перевірки відмовилась від ознайомлення з Актом фактичної перевірки та від отримання його другого примірника, фахівцями податкової служби було складено Акт від 18 жовтня 2024 року №000864/2 відмови від підписання та отримання Акта фактичної перевірки.

Вирішуючи спір по суті у цій справі, суд першої інстанції проаналізувавши положення: підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, статті 80, статті 81 Податкового кодексу України, з огляду на зміст наказу в.о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4865-п від 09 жовтня 2024 року на підставі якого проводилася фактична перевірка магазину “YABLUKA” – судом першої інстанції обгрунтовано акцентовано увагу на те, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який підставою для проведення фактичної перевірки визначає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, проте разом з тим, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, що саме зумовило необхідність проведення перевірки.

З урахуванням того, що під час судового розгляду даної справи не надано жодних доказів про наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: не надано інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також з огляду правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18, від 25 квітня 2024 року у справі № 160/10828/22, від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 – суд першої інстанції правильно наголосив у цій справі на тому, що звертаючись до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки, у тому числі у випадку допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу, а суд в свою чергу установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, може не переходити до дослідження інших обставин.

Отже, зважаючи на сталу та послідовну судову практику, зокрема, зміст у наведених постановах Верховного Суду висновків, відступати від якої суд першої інстанції не визнав за необхідне відступати, у даному випадку суд обґрунтовано визнав за необхідне акцентувати увагу лише на тому, що Наказ №4865-п від 09 жовтня 2024 року не відповідає вимогам абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки в ньому не зазначено особу яку слід перевіряти, а зазначено лише адресу місця перевірки, при тому, що офіційне місце реєстрації позивача не співпадає з місцем перевірки, що також підтверджує не належне оформлення Наказу на перевірку.

За наведених у попередньому абзаці обставин та з огляду також на висловлену вже раніше Верховним Судом у постановах від 29 травня 2024 року по справі №420/19741/21, від 09 вересня 2025 року по справа № 380/11516/22, від 11 липня 2022 року по справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року по справі № 500/1331/21, від 05 червня 2025 року по справі №340/195/20 та від 29 травня 2025 року по справі №420/31410/24 правову позицію стосовно обов`язковості вимог до змісту наказу про проведення перевірки та на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на достатність зазначення в наказі на перевірку адреси об`єкта, перевірка якого проводиться, оскільки таке твердження суперечить змісту абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, у якому між вимогою вказати найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), а також вимогою вказати у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, законодавцем застосовано словосполучник “та”, отже такі вимоги не є самостійними та не можуть бути взаємозамінними.

Оскільки висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, колегія суддів повністю погоджується з тим, що фактичну перевірку позивача контролюючим органом було проведено за відсутності підстав, та без дотримання вимог абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому така перевірка є незаконною та не породжує жодних правових наслідків, і відповідно, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, Акт фактичної перевірки також не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, що є цілком обгрунтованою підставою для визнання протиправними оскаржуваних позивачем у цій справі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, які є недопустимими доказами.

Правильними колегія суддів визнає також висновки суду першої інстанції про відсутність необхідності у здійсненні перевірки зафіксованих Актом фактичної перевірки порушень позивачем податкової дисципліни, як підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), з огляду на те, що судом встановлено відсутність підстав для проведення перевірки, і такі висновки повністю узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 22 вересня 2020 року по справі № 520/8836/18, від 29 травня 2024 року по справі №420/19741/21, і від 09 вересня 2025 року по справа № 380/11516/22.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів за результатом перевірки повноти встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що при ухваленні рішення у цій справі, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, і відповідно, підстави для скасування судового рішення відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун