Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №750/15320/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/15320/25 Головуючий у 1 інстанції Рощина Т. С.

Провадження № 33/4823/151/26

Категорія - ч.5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,

з участю захисника адвоката Баланюк А. Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, так як вказаній особі не належить.

Стягнуто з ОСОБА_3 605 грн. 60 коп. судового збору.

Як установив суд, ОСОБА_3 , 02 листопада 2025 року, о 15 год. 10 хв., по пр. Перемоги, буд. 182, у м. Чернігові, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом ВАЗ 211440, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; поведінка, яка не відповідає обстановці; неприродна блідість, від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.04.2025, строком на один рік, правопорушення вчинив повторно протягом року, що підтверджується постановою ЕНА № 4331146 від 22.03.2025, згідно з якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити за відсутністю належних і допустимих доказів його винуватості.

Мотивує тим, що зупинка його транспортного засобу була здійснена без наявності законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Причина, вказана поліцейським (пошкодження автомобіля, а саме тріщина дзеркала), не передбачена законом як підстава для зупинки. Вважає, такі дії працівників поліції є протиправними та свідчать про зловживання службовими повноваженнями.

Вказує, що після того, як причини для законної зупинки не було пред`явлено, його звинуватили в тому, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння та почали лякати, якщо він не сяде в поліцейський автомобіль, його оштрафують по ст. 130 КУпАП. Він не перебував у стані ні алкогольного, ні наркотичного сп`яніння. Більше того, він сам ініціював проходження огляду на місці із застосуванням технічного засобу, однак поліцейський відмовився надати прилад та провести огляд, чим грубо порушив встановлену законом процедуру.

Натомість, було викликано мікроавтобус незрозумілих осіб у військовій формі, здійснювався психологічний тиск, проігноровано надані ним документи волонтера критично важливої інфраструктури, а також документи які свідчать, що у нього самотня мати після інсульту, якій терміново потрібно підвозити ліки.

Зазначає, що на місці події йому було вручено лише протокол за ст. 126 КУпАП. Водночас згодом він отримав виклик до суду за ст. 130 КУпАП, без належного процесуального оформлення та пояснення походження відповідних матеріалів.

Суд першої інстанції повністю проігнорував подані ним клопотання, а саме: визнання зупинки транспортного засобу незаконною; витребування первинних (оригінальних) відеофайлів; клопотання щодо перевірки сертифікації та метрологічної повірки засобів відеофіксації.

Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Баланюк А. Ю. підтримала доводи апеляційної скарги її підзахисного ОСОБА_3 та його і своє клопотання про закриття провадження на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, так як дії по керуванню автомобілем і відмова від проходження огляду були вчинені у стані крайньої необхідності.

Заслухавши аргументи захисника адвоката Баланюк А. Ю., переглянувши відеозаписи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 суд в повній мірі дотримався вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

На відеозапису добре видно, що автомобіль ОСОБА_3 зупинений на дорозі, до нього підходять поліцейські, повідомили про причину зупинки та попросили документи на право керування транспортним засобом. За кермом зупиненого автомобіля перебував ОСОБА_3 , який не заперечував, що їхав на автомобілі та на вимогу поліцейського надав документи. Поліцейський відразу повідомив ОСОБА_3 , про те, що останній позбавлений права керування, оскільки вже притягувався до адміністративної відповідальності.

Під час спілкування працівників поліції із водієм, виникли підозри про перебування останнього з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; поведінка, яка не відповідала обстановці; неприродна блідість обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовився.

Те, що ОСОБА_3 заперечував факт вживання ним наркотичних засобів, не звільняло його від обов`язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження.

Виявлення ознак наркотичного сп`яніння у водія стало правовою підставою для направлення працівником поліції цього водія для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в ЧОПНЛ.

У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_3 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.11.2025.

З переглянутих в апеляційному суді відеозаписів з камер патрульних поліцейських вбачається, що водій ОСОБА_3 на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_3 та занесені до протоколу ті ознаки наркотичного сп`яніння, які помітили поліцейські, і які надавали їм право вимоги від водія проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку не було.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Із змістом протоколу ОСОБА_3 був ознайомлений, в якому зазначено, що йому роз`яснювалися права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_3 про те, що відеозапис не може бути допустимим доказом, є необґрунтованими, так як хронологія подій була зафіксована з використанням спеціальних технічних засобів (бодікамери), на одному файлі, за часом безперервно, і при його огляді у суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованої на відеозаписі інформації, а тому відеозапис є належним та допустимим доказом.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2025 року ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього було накладене стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Аналіз змісту оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що суд дотримався вимог законодавства, та в результаті ретельного дослідження зібраних у справі доказів та їх аналізу в сукупності з встановленими у судовому засіданні обставинами, поза розумним сумнівом встановив винуватість ОСОБА_3 у грубому порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Незгода ОСОБА_3 з такою оцінкою не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 5 ст. 126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 02.11.2025, водій ОСОБА_3 , 02 листопада 2025 року, о 15 год. 10 хв., по проспекту Перемоги, 182, у м. Чернігові, керував транспортним засобом ВАЗ 211440, державний номерний знак НОМЕР_1 та при цьому будучи позбавленим права такого керування, згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.04.2025, строком на 12 місяців, адміністративне правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою ЕНА № 4331146 від 22.03.2025, згідно з якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та порушив вимоги п. 21. «а» Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Викладені у даному протоколі факти ОСОБА_3 власноручно підтвердив своїм підписом.

Так, ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2025 року на нього був накладений штраф у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, про що в матеріалах справи свідчить копія вказаного рішення.

Постановою серії ЕНА №4331146 від 22 березня 2025 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом.

11 грудня 2025 року його зупиняють поліцейські в м. Чернігові і він знову керує автомобілем без посвідчення водія, незважаючи на те, що майже дев`ять місяців тому був підданий стягненню за аналогічне правопорушення.

Посилання ОСОБА_3 на незаконність зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки.

Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. Більш того, водія було зупинено за те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3 мав ознаки причетності до дорожньо – транспортної пригоди.

Поліцейським була повідомлена водію причина зупинки, який заперечував факт вживання наркотичних засобів, визнавав, що був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі рішення суду, після чого керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, допустив повторне керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, є обґрунтованими і законних підстав для зміни чи скасування постановленого рішення, апеляційний суд не вбачає.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.

Клопотання ОСОБА_3 та його захисника адвоката Баланюк А. Ю.,що потреба матері водія, яка є тяжко хворою людиною, в придбанні лікарських засобів, є крайньою необхідністю, задоволенню не підлягає. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім, чого у даному випадку не було. Серед білого дня ОСОБА_3 мав можливість придбати ліки для матері і не керувати транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, а також виконати вимогу – пройти огляд на стан сп`яніння, чого не зробив, а тому підстави для застосування положень п. 4 ст. 247 КУпАП, відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

СуддяВ. М. Антипець