Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №521/3429/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/80/26

Номер справи місцевого суду: 521/3429/24

Головуючий у першій інстанції Засядьвовк О. Д.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду Котелевський Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тьосової Я.В.,

представника Одеської митниці – Ревенко Т.А.,

захисників – Пудлінської Л.І. та Фальчука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Пудлінської Л.І. на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року,

встановив:

Оскарженою постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року відмовлено в задоволенні заяви представника Пудлінської Л.І. про виправлення описки та приведенні резолютивної частини у відповідність до закону постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.471 МК України по справі №521/3429/24.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник Пудлінська Л.І. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою привести резолютивну частину постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року по справі про адміністративне правопорушення №521/3429/24 у відповідність до вимог п.2 ч.1 ст.3, ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», зазначивши службову особу митного органу чи представника цієї особи, яка зобов`язана повернути монети, та конкретизувати вилучені предмети, які підлягають поверненню ОСОБА_1 .

Мотивуючи вимоги скарги захисник вказує, що місцевим судом не враховані обставини, що мають значення для розгляду справи, а також неправильно застосовані норми процесуального права. При розгляді заяви, місцевий суд не перевірив відповідність постанови від 07.05.2024 року вимогам п.2 ч.1 ст.3, ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Захисник вказує, що місцевий суд встановлював обставини, на які вона не посилалася в своїй заяві, зокрема: вона не зверталась із заявою про внесення змін до резолютивної частини постанови від 07.05.2024 року; не просила уточнити резолютивну частину зазначеної постанови; не ставила питання щодо допущених суддею порушень при накладенні адміністративного стягнення. На думку апелянта, висновок суду про те, що вимога щодо приведення постанови місцевого суду у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», про що просив захисник, призведе до порушень гарантії правової визначеності судового рішення, суперечить положенням п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено право суду привести виконавчий документ, у даному випадку постанову суду, у відповідність до зазначених вимог закону.

В апеляційні скарзі захисник також просила: витребувати з Одеської митниці вилучені у ОСОБА_1 монети у кількості 12 одиниць (відповідно до наявного в матеріалах справи акту опису предметів), оглянути їх в судовому засіданні та повернути їй, як представнику власника майна ОСОБА_1 .

Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копії постанови вона отримала в суді 21.10.2025 року, після ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні захисники Пудлінська Л.І. та Фальчук В.П. підтримали доводи апеляційної скарги та заявлені в скарзі клопотання.

Представник митниці Ревенко Т.А. заперечувала проти задоволення клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, а також просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та клопотань, зазначених в скарзі.

Заслухавши пояснення захисників, які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, просили їх задовольнити; думку представника митниці, яка заперечували проти задоволення клопотання та апеляційної скарги захисника; дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та перевіривши доводи викладені в клопотаннях та апеляційній скарзі, суд дійшов до висновку про таке.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення, відсутня норма, яка б передбачала порядок виправлення описки в постанові місцевого суду про адміністративне правопорушення та відповідно оскарження такого рішення.

Натомість, згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Відповідно до п. 3.4 Рішення КСУ №10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року з аналізу положень міжнародних актів не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У цьому ж рішенні КСУ поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому з метою додержання принципу законності в необхідних випадках слід застосовувати принцип аналогії закону найбільш близького до адміністративно-деліктної галузі права кримінального процесуального законодавства.

Отже, у даному випадку доцільно буде застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві, а саме положення Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України).

Також, законодавець визначив, що у разі коли положення законодавства про адміністративні правопорушення не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються загальні (основні) засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах.

Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено наступне.

Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

Як вбачається з матеріалів судової справи, захисник Пудлінська Л.І. приймала участь у судовому засіданні місцевого суду під час розгляду її заяви, однак копію повного тексту постанови від 02.10.2025 року вона отримала 21.10.2025 року. Захисник стверджує, що з урахування дати отримання копії повного тексту постанови, вона не була обізнана щодо мотивів прийнятого судом рішення, що позбавляло її можливості подати скаргу в межах строку на оскарження.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про поважність причини пропуску строку на оскарження, з метою забезпечення захиснику та особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне поновити захиснику строк на апеляційне оскарження.

Вимоги захисників щодо витребування від митного органу монет вилучених відповідно до акту опису предметів, який долучений до справи, апеляційний суд визнає необґрунтованими з огляду на таке.

Положеннями ч.2 ст.511 МК України передбачено випадки, коли тимчасове вилучення товарів є обов`язковим, зокрема, в разі порушень митних правил, передбачених ч.3 ст.471 МК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 511 МК України, тимчасово вилучені товари повинні бути перелічені в протоколі або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги й особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

Із матеріалів судової справи вбачається, що вилучені предмети перелічені в протоколі про порушення митних правил №037/50000/24 від 16.01.2024 року, складеного за ч.3 ст.471МК України (а.с.3-6), відображені у фототаблицях, долучених до протоколу (а.с. 9-13) та зафіксовані згідно опису предметів (а.с. 14-15), що відповідає приписам ст.511 МК України.

Будь-яких зауважень щодо складання та змісту зазначених документів матеріали судової справи не містять. Кількість та ознаки вказаних у протоколі та описі монет ніким не оспорюється. Сумнівів, що саме вказані монети були вилучені у ОСОБА_1 згідно протоколу про порушення митних правил у суду не виникає, тому підстави для їх огляду в судовому засіданні відсутні.

Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу сторони захисту, що огляд вилученого майна, а також його повернення власнику, або уповноваженій ним особі, не відноситься до компетенції апеляційного суду в провадженні щодо перегляду постанови суду за результатами розгляду скарги на постанову про виправлення описки в судовому рішенні місцевого суду.

Суд також звертає увагу апелянта, що у разі незгоди власника майна, або його представників з діями чи бездіяльністю посадових осіб митного органу, яка полягає в неповернені вилученого за протоколом про порушення митних правил майна на виконання рішення місцевого суду, власник майна не позбавлений права оскаржити такі дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень у порядку КАС України, або подати в порядку ст.214 КПК України відповідну заяву до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.

Вимоги захисників щодо витребування інформації про службову особу митниці в повноваження якої входить повернення вилучених монет, апеляційний суд також визнає безпідставними, оскільки ці обставини не є предметом апеляційного розгляду на постанову суду про відмову у виправленні описки.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови місцевого суду, з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування процесуального права, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 486 МК, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Положення ст. 487 МК передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Апеляційним судом встановлено, що 07.05.2024 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси, громадянку ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Також постановою вирішено, що вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0037/50000/24 предмет підлягає поверненню власнику або його представнику у встановленому законом порядку.

21.07.2025 року постановою Одеського апеляційного суду клопотання захисника Пудлінської Л.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року по справі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.471 МК України залишено без задоволення, апеляційна скарга повернута особі, яка її подала. Також вказаною постановою рекомендовано місцевому суду виправити описку в постанові суду щодо дати її ухвалення.

05.08.2025 року постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси виправлено описку в постанові Малиновського районного суду м. Одеси та вказано, що вірною слід вважати дату її ухвалення - 07.05.2024 року.

26.08.2025 року, тобто після набрання постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року законної сили, захисник Пудлінська Л.І. звернулась до місцевого суду з заявою про виправлення описки та приведення резолютивної частини постанови від 07.05.2024 року у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції дослідивши заяву захисника, в якій ставилися вимоги щодо виправлення описки щодо дати ухвалення постанови місцевого суду та приведення резолютивної частини постанови у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, мотивуючи його тим, що описку стосовно дати ухвалення постанови вже виправлено постановою місцевого суду від 05.08.2025 року, а внесення змін до резолютивної частини постанови від 07.05.2024 року, про що фактично просить захисник, може призвести до порушення гарантії правової визначеності судового рішення.

Апеляційний суд погоджується з таким рішенням місцевого суду, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів судової справи, при складанні постанови від 07.05.2024 року місцевим судом була допущена описка щодо дати ухвалення постанови, а саме зазначена дата 07.05.2023 року.

Вказана описка виправлена постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.08.2025 року.

Положеннями ч.4 ст.527 МК передбачено, що постанова у справі про порушення митних правил повинна містити приписи щодо вирішення питання про тимчасово вилучені товари, транспорті засоби комерційного призначення та документи.

Положеннями ст.283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, зокрема частиною 8 зазначеної статті, передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Як вбачається з постанови від 07.05.2024 року, місцевий суд дотримався зазначених вимог закону, зокрема між іншим, прийняв рішення щодо долі вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил предметів, зазначивши в абзаці другому резолютивної частини постанови, що «предмет, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0037/50000/24 повернути власнику або його представнику у встановленому законом порядку».

Апеляційний суд, не може не погодитись з тим, що використане місцевим судом синтаксичне формулювання рішення суду в частині вирішення долі вилучених предметів, не можна визнати досконалим, зокрема з огляду на те, що відповідно до протоколу про порушення митних правил були вилучені не один предмет, яка зазначено в резолютивній частині постанови, а 12 предметів (монет).

Однак, водночас вочевидь не можна стверджувати, що використане судом в постанові формулювання рішення в цій частині, як для сторони захисту, так і для митного органу, може викликати будь-які вагомі сумніви в сприйнятті його суті та алгоритму виконання. Зокрема відповідно до постанови місцевого суду, вилучене майно, відповідно до його переліку в протоколі про порушення митних правил, митний орган зобов`язаний повернути власнику або його представнику, оскільки в цій частині судом зазначено правильні реквізити протоколу про порушення митних правил, а сама постанова містить інші реквізити справи про адміністративні правопорушення, що нівелює сумніви стосовно того, яке саме майно та кому саме воно має бути повернуто у передбаченому законом порядку.

При цьому, суд також звертає увагу, що сторона захисту або митний орган, у разі виникнення труднощів щодо розуміння суті постанови в цій частині, або алгоритму її безпосереднього виконання, не позбавлені права звернутися до місцевого суду з клопотанням про роз`яснення судового рішення.

У цьому ж контексті, з урахуванням наведеного вище, апеляційний суд також визнає необґрунтованими вимоги заяви захисника щодо приведення резолютивної частини постанови місцевого суду від 07.05.2024 року у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки формулювання вимоги заяви вказують на фактичне бажання сторони захисту змінити/доповнити певними відомостями резолютивну частину постанови, яка набрала законної сили, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, суд визнає слушними заперечення представника митного органу щодо неможливості в рамках апеляційного перегляду постанови місцевого суду про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки в цьому рішенні, привести резолютивну частину постанови місцевого суду від 07.05.2024 року у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», про що просить захисник. Так, представник митного органу звернула увагу, що Порядком роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №627 (далі Порядок №627) урегульовані вимоги до складу митниці, визначені засади роботи завідувача складу, врегульовані питання розміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складі митниці, питання оцінки таких товарів, визначений порядок проведення операцій із цими товарами, прописані строки зберігання та порядок видачі таких товарів і транспортних засобів зі складу митниці тощо.

Відповідно до положень ст. 242 МКУ та п. 9.1 Порядку №627, товари можуть бути видані лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Так, відповідно до положень ч.3 ст.243 МК України, якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 МК України, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися.

Тобто, слід констатувати, що рішення суду про повернення вилучених товарів, яке набрало законної сили, надає право власнику товару або уповноваженим ним особам повернути тимчасово вилучені товари зі складу митниці з дотриманням умов, передбачених Митним Кодексом України та Порядком №627.

На думку апеляційного суду, той факт, що за повідомленням учасників судового провадження, постанова місцевого суду в частині повернення власнику або його представнику вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил №0037/50000/24 речей, до теперішнього часу митним органом не виконана, не є законною підставою для задоволення вимог заяви сторони захисту про приведення постанови місцевого суду до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в рамках розгляду питання щодо виправлення описки в судовому рішенні.

Із змісту заяви захисника до суду першої інстанції та апеляційної скарги, а також пояснень учасників судового провадження в суді апеляційної інстанції вбачається, що сторона захисту фактично не погоджується з певними діями та бездіяльністю митного органу щодо неповернення власнику вилучених предметів, які у відповідності до рішення місцевого суду підлягають поверненню.

Апеляційний суд звертає увагу, що порядок повернення вилучених предметів визначено положеннями Митного Кодексу України та Порядком №627, тому питання щодо можливих протиправних дії чи бездіяльності посадових осіб митного органу, які пов`язанні з неповерненням вилученого майна можуть бути вирішені в порядку адміністративного судочинства з урахуванням положень КАС України, або у разі наявності підстав для цього, шляхом ініціювання стороною захисту в порядку ст.214 КПК України реєстрації в Єдиному реєстрі досудового розслідування відомостей про вчинення посадовими особами митного органу кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.

Враховуючи викладене, вимога сторони захисту щодо повернення у судовому засіданні апеляційного суду представнику ОСОБА_1 – Пудлінській Л.І. вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил монет у кількості 12 одиниць відповідно до акту опису предметів, також не ґрунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові та були підставою для її скасування або зміни постанови суду, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, суд визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,

постановив:

Поновити захиснику Пудлінській Л.І. строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Пудлінської Л.І. на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року – залишити без задоволення.

Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви представника Пудлінської Л.І. про виправлення описки та приведенні у відповідність до закону резолютивної частини постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.471 МК України по справі №521/3429/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський