Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №200/4898/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року справа №200/4898/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року (повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року) у справі № 200/4898/25 (суддя в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення № 053130014369 від 3 липня 2025 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 24 червня 2025 року, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 до 05.06.2002.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачу безпідставно відмовлено в призначенні пенсії. Зазначає, що з 01.09.1997 до 05.06.2002 (04 роки 09 місяців 05 днів) він здобував освіту у Донецькому національному університеті на денній формі навчання та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Після закінчення навчання 12.06.2002 ОСОБА_1 видано диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 12.06.2002 та присвоєно кваліфікацію юриста. З 13.05.2014 було змінено назву економіко-правового факультету на юридичний факультет (наказ № 102/05 від 13.05.2014), який закінчив ОСОБА_1 12.06.2002.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 053130014369 від 3 липня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 про призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 до 05.06.2002 включно.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до вислуги років не зараховано половину строку навчання в Донецькому національному університеті, оскільки відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 30.12.1996.

Відповідно до диплому НОМЕР_1 , виданого 12.06.2002 Донецьким національним університетом, ОСОБА_1 у 2002 закінчив цей університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Згідно з додатком до вказаного диплому - тип навчального закладу IV рівня акредитації, форма навчання – денна.

Також позивач надав виписку з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про вищу освіту № 256453 від 04.06.2025, яка підтверджує отримання позивачем указаного диплому.

У трудовій книжці (дублікат) позивача НОМЕР_3 , заповнену 04.11.2002, наявний запис про навчання позивача в освіту в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 по 05.06.2022.

У довідці Донецької обласної прокуратури від 24.06.2025 № 07-75866и-25 зазначено, що з 01.09.1997 по 05.06.2022 (4 роки 9 місяців 5 днів) позивач здобував освіту в Донецькому національному університеті на денній формі навчання, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Тому відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання, тобто 2 роки 4 місця 20 днів. Також указано, що вислуга років, що дає право на пенсію відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» становить 25 років 2 дні (станом на 15.06.2025).

24 червня 2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 07.07.2025 № 053130014369 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутня вислуга років (25 років).

У вказаному рішенні зазначено, що стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 22 роки 7 місяців 6 днів. Вислуга років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», складає 22 роки 7 місяців 21 день. До вислуги років не зараховано половина строку навчання в Донецькому національному університеті, оскільки відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті. Для вирішення питання зарахування до вислуги років половини строку навчання в Донецькому національному університеті необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням інформації щодо назви факультету, на якому здійснювалось навчання.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років, врегульовано Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII).

Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною 6 ст. 86 Закону № 1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Відповідно до пп. 1 ст. 25 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III «Про вищу освіту», який діяв на момент отримання позивачем диплому НОМЕР_1 , було передбачено, що відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів, зокрема: університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Як установлено судом, позивач навчався у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Установлена форма диплома та додатка до нього, на момент здобуття позивачем вищої освіти, не передбачала зазначення назви факультету. У додатку до диплому позивача зазначено: напрям підготовки/спеціальність – правознавство, спеціалізація юрист.

З повідомлених позивачем обставин випливає, що він навчався на Економіко-правовому факультеті в Донецькому національному університеті, у наступному – Юридичний факультет в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Отже, у випадку сумніву щодо того, що позивач дійсно навчався на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання, пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від органів державної влади, підприємств, установ і організацій додаткових відомостей.

Проте відповідачем-1 не наведено жодних аргументів, які б ставили під сумнів те, що позивач навчався на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання.

З урахуванням установлених обставин, у суду відсутні підстави вважати що виданий позивачу диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 12.06.2002 (ураховуючи додаток до нього) виданий не за наслідками здобуття позивачем вищої освіти на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення № 053130014369 від 3 липня 2025 року, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначає, що заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років за принципом екстериторіальності розглянуто саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а не ГУ ПФУ в Донецькій області.

Судом не встановлено наявності рішень, дій або бездіяльності відповідача-2 щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

З огляду на викладене, окружний суд вірно вважав, що позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, із зарахуванням до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 до 05.06.2002.

На підставі наведеного, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/4898/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 27 січня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук