Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 26 січня 2026 р.
Справа: №620/7279/25
Суддя: Лариса ЖИТНЯК
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/7279/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Височанської сільської ради від 23.01.2023 №4-19/VIII «Про преміювання сільського голови».
В обгрунтування позову зазначає, що вказане Рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно порушує принципи законності, раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, прозорості, правової визначеності та обґрунтованості, що детально обґрунтовується у розділі ІІ цієї позовної заяви. Як громадянка України, вважає, що має право на захист публічного інтересу, що полягає в дотриманні органами місцевого самоврядування вимог законодавства при використанні бюджетних коштів та забезпеченні їх прозорості та підзвітності. Порушення, допущені відповідачем, створюють прецедент необґрунтованого та непрозорого витрачання публічних коштів, що зачіпає інтереси кожного платника податків.
Суд ухвалою від 08.07.2025 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 08.07.2025) до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
23.01.2023 на дев`ятнадцятій сесії восьмого скликання Височанською сільською радою було прийнято Рішення №4-19/VIII «Про преміювання сільського голови».
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб`єкта владних повноважень.
У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Суд констатує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, про що неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.03.2020 у справі №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016), від 15.04.2020 у справі №712/11800/17, від 11.11.2021 у справі №640/13941/20.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 зазначив, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи.
З огляду на вимоги статей 2, 6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, що свідчать про порушення інтересу. Позивач має довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
Так, відповідно до встановлених у справі обставин спірне рішення відповідача є індивідуальним актом, який стосується преміювання голови Височанської сільської ради. Також вказаним рішенням визнано такими що втратили чинність рішення Височанської сільської ради від 11.11.2020 №7-1/VIII «Про умови оплати праці голови та секретаря Височанської сільської ради» та рішення Височанської сільської ради від 16.12.2021 №28-13/VIII «Про преміювання сільського голови».
З матеріалів справи встановлено, що позивач не входить в коло осіб, зазначених у спірному рішенні, щодо яких вирішується питання про преміювання.
Так, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, а також Великою Палатою Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/489/17 та від 16.10.2018 у справі №9901/415/18.
Оскільки вказане рішення породжує певні правові наслідки, впливає на права і свободи тільки тих суб`єктів, яким його адресовано, то і відповідно не породжує для позивача і права на захист, тобто права на оскарження цього рішення.
Таким чином, рішення Височанської сільської ради від 23.01.2023 №4-19/VIII «Про преміювання сільського голови» не порушує прав, свобод та інтересів позивача, і у нього відсутнє право вимоги про його скасування.
В даному випадку, задоволення позову ОСОБА_1 призведе не до захисту її прав, а до порушення прав осіб, які зазначені у акті індивідуальної дії - рішенні від 23.01.2023 №4-19/VIII. Це буде суперечити завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті порушених прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а не порушенню позивачем прав третіх осіб.
Також за правовим висновком викладеним у постанові від 31.03.2021 у справі №640/21611/19 Верховний Суд вказав, що суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства".
Щодо необхідності дослідження спірного рішення на предмет його відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України варто зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується.
Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 10.08.2020 у справі №522/1611/17, 31.03.2021 у справі №640/21611/19 та від 28.09.2021 у справі №802/350/17-а).
З огляду на вищенаведене, відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №814/152/18.
Інші доводи позивача зазначеного вище висновку не спростовують, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.12, 72, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (с. Комарівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15046, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач – Височанська сільська рада Ніжинського району, Чернігівської області (вул. Центральна, 86, с. Високе, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16412, код ЄДРПОУ 04414810).
Повне рішення суду складено 27.01.2026.
Суддя Л.О. Житняк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua