Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №620/12441/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/12441/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді В. В. Падій, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медикосоціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.11.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, та вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Батько позивача ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 7/25/4659/В від 27.06.25. Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії № 158 від 08.07.2025, виданого КНП «Трускавецька міська лікарня» ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Разом з тим, згідно Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця № 12715 від 18.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що у позивача є рідний брат ОСОБА_3 (син ОСОБА_2 ). Враховуючи, що в позивача наявний рідний брат, тобто член першого ступеня споріднення та відсутні документи, що рідний брат потребує постійного догляду, позивачем не доведено наявність підстав для його звільнення з військової служби, у відповідності до пп. «г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю в постійному сторонньому догляду за батьком ОСОБА_2 , при відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Батько позивача - ОСОБА_2 має інвалідність ІІ (другої) групи, безстроково (загальне захворювання), згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/4659/Р.В від 27.06.2025.

Відповідно до довідки ЛКК №158 від 08.07.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

У зв`язку із зазначеним 08.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, та за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення батька на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Однак відповідачем зазначений рапорт не було погоджено, у звільненні було відмовлено.

З листа командира Військової частини НОМЕР_1 №1418/1/1/10065 від 17.10.25 вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт від 08.10.2025 під вх. № 160/р щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Під час розгляду доданих до рапорту документів було встановлено, що позивач має рідного брата ОСОБА_3 , який є членом першого ступеня споріднення, а саме: сином ОСОБА_2 . В переліку документів доданих до рапорту відсутні будь-які документи, які підтверджують факт, що брат, який є членом першого ступеня споріднення - ОСОБА_3 сам потребує постійного догляду. Беручи до уваги вищевикладене, Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що на даний час підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Спір у даній справі стосується питання чи були у позивача, передбачені Законом № 2232-XII підстави для звільнення його з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так у відповідності до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначено підстави для звільнення з військової служби.

Згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

До рапорту було додано такі документи: акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, акт про факт проживання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу, належним чином засвідчена копія рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05.06.2024; копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; довідка ЛКК; висновок ЛКК №158; нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб, довідка форми 5 про проходження військової служби ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , довідка форми 5 про проходження військової служби ОСОБА_3 , копія посвідчення УБД.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є батьком позивача, особою з інвалідністю IІ групи, який потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (висновок ЛКК №158 від 08.07.2025).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу від 09.07.2024, серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 розлучений із ОСОБА_4 (мати позивача).

Проте листом №1418/1/1/10065 від 17.10.25 командир Військової частини НОМЕР_1 відмовив позивачу у звільненні зі служби з підстав, що під час розгляду доданих до рапорту документів було встановлено наявність у позивача рідного брата ОСОБА_3 , який є членом першого ступеня споріднення та сином ОСОБА_2 , проте в переліку документів, доданих до рапорту, відсутні будь-які документи, які підтверджують факт, що брат, який є членом першого ступеня споріднення - ОСОБА_3 сам потребує постійного догляду, а тому Військова частина НОМЕР_2 повідомляє, що на даний час підстави для звільнення з військової служби відсутні.

При цьому відповідачем, при розгляді рапорту позивача та поданих ним документів, не враховано, що брат позивача - ОСОБА_3 проходить військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 14.11.2025 №1178, посвідченням серії НОМЕР_5 , виданого 19.04.2024, посвідченням офіцера серії НОМЕР_6 , наявних у матеріалах справи.

Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що брат позивача ОСОБА_5 звертався до керівництва Військової частини НОМЕР_4 , в якій він проходить військову службу, із рапортом про звільнення його з військової служби на тій же підставі, яку позивач зазначив у своєму рапорті у спірних правовідносинах.

Також рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 05.06.2024, яке набрало законної сили 05.07.2024 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є єдиною особою, який зайнятий постійним доглядом за батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є особою з інвалідністю другої групи, у зв`язку з відсутністю інших працездатних осіб та осіб, які не є військовозобов`язаними, які можуть та зобов`язані відповідно до закону його утримувати.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутності члена сім`ї першого ступеня споріднення, оскільки в контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.

У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов`язків, не пов`язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім`ї.

З огляду на це, проходження військової служби братом позивача не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні іншого військовослужбовця, оскільки такий член сім`ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд.

Звільнення одного з військовослужбовців для забезпечення належного догляду за особою з інвалідністю IІ групи у цьому випадку є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту.

Отже відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).

Таким чином при ухвалені рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби повинно бути забезпечено належний баланс між інтересами держави та правами людини.

Ураховуючи встановлені судом обставин справи, підтверджених відповідними доказами, щодо необхідності позивачем здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю IІ групи, відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечити та погодились здійснювати відповідний догляд, відсутності заяви іншого сина про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за батьком суд дійшов висновку про не доведення Військовою частиною НОМЕР_1 правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення, за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025, про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медикосоціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 ).

Суддя В.В. Падій