Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №766/11000/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/11000/25

Пров. №2/766/589/26

20 січня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ "Сенс Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що 02.08.2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію Відповідача, внаслідок чого між сторонами укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; назва продукту «RED»; мета отримання кредиту споживчі цілі (для особистих потреб); максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) 200 тис. грн; сума встановленої кредитної лінії 14 тис. грн; процентна ставка 35,99% для торгових операцій та/або операцій зняття готівки, тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World строком на 5 років; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом в загальній сумі 42804,60 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3960,00 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

24.10.2025 року відповідачем електронною поштою подано відзив на позов, який не підписаний електронно-цифровим підписом та в порушення вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України до нього не додані докази його надіслання позивачу.

10.11.2025 року представником відповідача через Електронний суд поданий відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що 02.08.2021 відповідач дійсно приєднався до Пропозицій на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі Пропозиції) у 14000,00 гривень, на підтвердження чого була видана банківська картка. Кошти, які він отримував, своєчасно повертав, тобто виконував умови договору, заборгованості перед банком не мав. Востаннє відповідач скористався карткою 14 березня 2022 року, що підтверджується випискою банку, згідно якого після 14 березня 2022 року кредитними коштами не користувався і кредитних коштів у розмірі 27785,39 гривень у банку не брав, і доказів отримання від банку коштів у зазначеній сумі позивач не надав. З 06 жовтня 2022 року відповідач фізично (через відсутність в Україні) не міг користуватися кредитною карткою. Та обставина, що відповідач востаннє користувався коштами банку 14 березня 2022 року підтверджується і випискою банку. Це сума 11, 99 грн. Виписка банку не містить відомостей про зняття відповідачем коштів з банківського рахунку після 14 березня 2022 року, а тільки містить відомості про нарахування процентів, списання процентів, про овердрафт, погашення овердрафту, списання процентів з овердрафту, нарахування процентів за прострочений несанкціонований овердрафт тощо. Вказала, що умовами кредитного договору не передбачений овердрафт, а відтак, вважає, що банком неправомірно він нараховувався відповідачу. Згідно банківської виписки банк 03 березня 2022 року самостійно збільшив кредитний ліміт за карткою і почав нараховувати відсотки на суму кредитного ліміту. Після 03.03.2022 банк самостійно, без наявності для того підстав, постійно неодноразово збільшував кредитний ліміт, а саме: 03 червня 2022 року, 03 серпня 2022 року і т.д. І це при тому, що в цей період відповідач жодного разу не користувався кредитною карткою, тобто не брав кошти у банку, і за збільшенням кредитного ліміту не звертався. Банк збільшував кредитний ліміт, грубо порушуючи умови кредитного договору, визначені п.5.4 Пропозицій. За збільшенням кредитного ліміту відповідач не звертався, жодної із дій, необхідних для законності збільшення ліміту кредитної лінії, Банк не вчинив, зокрема, повідомлень про збільшення кредитного ліміту відповідачу не направляв, інформації щодо зміни розміру кредитного ліміту у кредитному договорі на сайті не розміщував. За вказаних обставин відповідач не міг знати про збільшення кредитного ліміту, а при повідомленні про його збільшення ніколи б не погодився на нові умови договору. Крім цього, відповідно до п.3 угоди про обслуговування кредитної картки та відновлювальної лінії (саме так іменує договір між сторонами позивач у позовній заяві) строк дії договору – 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору. Автоматична пролонгація договору можлива тільки на тих умовах, на яких було укладено договір. Автоматична пролонгація договору не передбачає зміни жодної з умов договору. У разі зміни хоча б однієї із умов договору пролонгація договору можлива виключно за домовленістю сторін шляхом укладання нового договору або додаткової угоди до договору. Оскільки Банк в порушення умов договору самостійно в односторонньому порядку змінив умови договору (кредитний ліміт), то пролонгація договору не відбулася і її за таких умов не могло бути. При зверненні до суду з даним позовом позивач пропустив строк позовної давності, що підтверджується наступним. Строк дії кредитного договору був визначений в один рік, тобто до 02.08.2022. Банк, самовільно збільшивши 03.03.2022 розмір кредитного ліміту, припинив дію укладеного 02.08.2021 договору, оскільки зміна умов кредитного договору в односторонньому порядку, договором не передбачена, про що зазначалось вище. Просила застосувати строки позовної давності. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представником відповідача подано заяву про розгляд справи у відсутність, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію Відповідача, внаслідок чого між сторонами укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; назва продукту «RED»; мета отримання кредиту споживчі цілі (для особистих потреб); максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) 200 тис. грн; сума встановленої кредитної лінії 14 тис. грн; процентна ставка 35,99% для торгових операцій та/або операцій зняття готівки, тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World строком на 5 років; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 було підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 1453: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту, акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої АТ «Сенс Банк», клієнт ОСОБА_1 підписав угоду №631745504 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», позичальником здійснено ОТП-пароль- аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора – 1453.

12 серпня 2022 року рішенням загальних зборів змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за договором, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору №631745504 та погасити заборгованість у загальному розмірі 43082,30 грн.

Із копії розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 42804,60 грн, з яких: 27785,39 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15019,21 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

За положеннями частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 02 серпня 2021 року №631745504.

Звертаючись до суду з позовом, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду в якості доказів: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, підписану електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «1453»; акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття приватного клієнта; досудову вимогу з доказами її направлення позичальнику; паспорт споживчого кредиту; розрахунок заборгованості.

Проводячи аналіз зазначених доказів, суд зазначає, що долучена до матеріалів справи копія Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, не містить підпису відповідача, а в преамбулі зазначено, що АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом.

Згідно змісту вказаного вище Акцепту АТ «Альфа-Банк», зокрема, угода надана позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди. Проте, позивачем не представлено доказів заповнення відповідачем та підписання пропозиції (волевиявлення) - Оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо, яка відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» мала передувати акцепту АТ «Альфа-Банк», як і не було надано будь-якої іншої її заяви, яка б містила волевиявлення укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.

Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору на умов зазначених в акцепті.

Долучена позивачем довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб також не може вважатися пропозицією (офертою) та бути складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер. Вказаний документ складено самим банком, у ньому відсутні вказівки на те, що вони разом складають угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Отже, наявність довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб свідчить про попереднє переддоговірне ознайомлення особи з необхідною інформацією перед укладенням правочину. Саме по собі підписання її відповідачем не може свідчити про погодження сторонами умов кредитного договору.

Надані позивачем довідка про ідентифікацію, в яких зазначено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікована банком, не містить дати її підписання та реквізитів кредитного договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, що надані документи у своїй сукупності становлять Угоду обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії та погодження умов, на яких укладено кредитний договір, у тому числі і відсотків у розмірі 35.99%, сплати овердрафту, комісій, а тому вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом є безпідставними.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Встановлено, що долучені до матеріалів справи докази не містять умов про нарахування комісії, не зазначено, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником, не надано доказів вчинення позивачем будь-яких дій, за які позивачем нараховувалася комісія та оскільки сторонами не було погоджено комісію за розрахунково-касове обслуговування, тому позивачем безпідставно було нараховано та списано комісію РКО з рахунку позичальника у сумі 3681,60 грн, а відтак вказана сума повинна бути зараховано до сплати за тілом кредиту.

Можливість самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на незаконність нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником), відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01 лютого 2023 року справа № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене вище законодавство та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зменшення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3681,60 грн (згідно розрахунку заборгованості: нараховано та сплачено комісії РКО).

Разом з тим, надані позивачем докази свідчать, що ОСОБА_1 висловив однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогічний правовий висновок навів Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 виснував, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що надана позивачем виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 02 серпня 2021 року по 10 квітня 2025 року відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом факту отримання відповідачем кредитних коштів, що самим відповідачем і не оспорюється.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по рахунку ОСОБА_1 після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також частково погашав заборгованість, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору.

З виписки по рахунку вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 вніс 14.03.2022 року в розмірі 30 грн.

Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення з відповідача на користь позивача за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 7514,32 грн, на підставі наступного розрахунку: 24625,92 (використано відповідачем), 13430,00 грн (внесено коштів на рахунок відповідачем), 3681,60 (нараховано та сплачено комісії РКО).

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що в останнє він користувався карткою 14.03.2022 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом із виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем 14.03.2022 року було останнє поповнення картки, шляхом зарахування переказу в розмірі 30,00 грн., а з позовом до суду банк звернувся через Електронний суд 21.07.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року, №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року, №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року, в подальшому неодноразово продовжувався і діє станом на день розгляду справи в суді.

З огляду на викладене, враховуючи введення у країн воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022, який у подальшому продовжувався та діє на час розгляду справи, суд дійшов висновку щодо неможливості застосування строків позовної давності, які були зупинені.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 7514,32 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційна задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 42804,60 грн, задоволено позов в сумі 7514,32 грн, що складає 17,55%, а тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 425,13 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу до позову додано договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року укладений між АТ "Сенс Банк" та адвокатським об`єднанням "СмартЛекс", за умовами якого замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) у розмірі за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн, за отримання рішення суду 225,00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Велика Палата Верховного Суду, у справі № 910/12876/19, звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.

Проте, всупереч вищезазначеному, представником позивача не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 20 січня 2026 року.

Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) заборгованість за кредитом в розмірі 7514,32 грн. (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень тридцять дві копійки).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) судовий збір в розмірі 425,13 грн. (чотириста двадцять п`ять гривень тринадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус