Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №420/37713/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37713/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи “Електронний суд”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 23.08.2017 року по 23.08.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Проте у період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення. Для вирішення спору позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.08.2017 року по 28.02.2018 рік включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Сума заборгованості складає 25 549,50 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4099,65 гривень за період з 01.03.2018 року по 23.08.2020 року включно в сумі 121799,35 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

Загальна сума заборгованості на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 складає: 25 549,50 грн. + 121 799,35 грн. = 147 348,85 грн. Загальна сума виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 складає: 66104,88 грн. + 17371,52 грн. + 36495,96 грн. = 119 972,36 грн.

При цьому, як вказує позивач, відповідачем було утримано із нарахованої на виконання рішень суду суми: податок на доходи фізичних осіб 18%, військовий збір 1,5%. Проте у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” не виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

25.11.2025 року відповідачем за допомогою системи “Електронний суд” подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач щодо задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 передбачає компенсацію ПДФО лише одночасно з виплатою грошового забезпечення у складі поточних виплат військовослужбовцям. Компенсація не передбачена у разі, коли виплата здійснюється на виконання судового рішення через тривалий час після звільнення, а саме у 2025 році, після втрати позивачем статусу військовослужбовця. Компенсація ПДФО не є безумовним обов`язком установи без наявності асигнувань. Виплати на виконання рішень суду здійснювалися виключно в межах бюджетних асигнувань, отриманих за програмою Міністерства Оборони України. Отже, як стверджує відповідач, відсутні підстави вважати дії військової частини протиправними.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , з 23.08.2017 року по 23.08.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2017 року №173, з 23.08.2017 року солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2017 року №71 – РС призначений на посаду старшим оператором 5 зенітної ракетної батареї 2 зенітного ракетного дивізіону. ВОС – 072810А.

Згідно витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.08.2020 №181, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування 5 зенітної ракетної батареї 2 зенітного ракетного дивізіону, звільненого наказом командира НОМЕР_5 зенітного ракетного полку (по особовому складу) №75-РС від 15.06.2020 року з військової служби за пунктом “а” (у зв`язку з закінченням строку контракту), пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” (зі змінами), з 23.08.2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з безкоштовного котлового забезпечення (обід) з 26.08.2020 року.

Згідно обставин справи, між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, які вирішені у судовому порядку (справа №420/23183/21).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.08.2017 року по 28.02.2018 рік включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4099,65 гривень за період з 01.03.2018 по 23.08.2020 включно в сумі 121799,35 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

02.05.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 відповідачем виплачено позивачу частину індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.08.2020 року у загальній сумі 66104,88 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією №1452 від 01.05.2025 року.

09.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 відповідачем виплачено позивачу частину індексації грошового забезпечення у сумі 17371,52 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією №2345 від 08.07.2025 року.

31.10.2025 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 відповідачем виплачено позивачу частину індексації грошового забезпечення у сумі 36495,96 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією №4115 від 30.10.2025 року.

Загальна сума виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 складає: 66104,88 грн. + 17371,52 грн. + 36495,96 грн. = 119 972,36 грн.

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для відшкодування утриманого податку на доходи з фізичних осіб з отриманої виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 ЗУ №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ із змінами (далі ЗУ №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі – Порядок №260).

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вирішуючи позовні вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з суми, виплаченої на виконання судового рішення у справі №420/23183/21, суд зазначає, для вирішення вказаного спірного питання з`ясуванню підлягає питання щодо правової природи нарахованих та виплачених позивачу коштів, що безпосередньо впливає на можливість компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Згідно обставин справи, між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, які вирішені у судовому порядку (справа №420/23183/21).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.08.2017 року по 28.02.2018 рік включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4099,65 гривень за період з 01.03.2018 по 23.08.2020 включно в сумі 121799,35 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

При цьому, на виконання рішень у справі № 420/23183/21 військовою частиною НОМЕР_2 було виплачено позивачу суму коштів у розмірі 119 972,36 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку (а.с. 6,7).

Тобто, на виконання судового рішень у справі № 420/23183/21 військовою частиною НОМЕР_2 було перераховано та виплачено позивачу саме грошове забезпечення.

При цьому, з суми донарахованого грошового забезпечення було відраховано податок на доходи з фізичних осіб.

Враховуючи, що виплата коштів на виконання рішення суду у справі № 420/23183/21 є виплатою, право на яку військовослужбовець набув у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби, то при її виплаті позивач має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що відповідає умовам пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо компенсації сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відпустці у період з 02.01.2026 року по 23.01.2026 року, в силу положень ст. 120 КАС України, рішення суду складено 26 січня 2026 року (перший робочий день).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №420/23183/21.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук