Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №280/9632/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 січня 2026 р.

Справа: №280/9632/25

Суддя: Татаринов Дмитро Вікторович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2026 року Справа № 280/9632/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 Міністерство оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_3 Міністерство оборони України (далі – відповідач – 2) в якій позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині видачі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 731 від 26 вересня 2025 року про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 731 від 26 вересня 2025 року про призов на військову службу за мобілізацією виданий відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 Міністерства оборони України винести рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від проходження військової служби.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 731 від 26 вересня 2025 року про його мобілізацію та похідний наказ про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 є протиправними, оскільки позивач станом на час його мобілізації був заброньований згідно витягу із застосунку «Резерв+», а тому він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Також, вказує, що позивачем сформовано запит на оформлення відстрочки на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак такий запит було проігноровано уповноваженими особами відповідача 1. Позовну заяву просить задовольнити.

Також, представником позивача завлено клопотання про витребування у відповідачів доказів.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України.

17 листопада 2025 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання до суду уточненого позову.

Ухвалою судді від 24 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, а також витребувано від відповідачів докази по справі.

15 грудня 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду подано відзив, який містить заперечення проти задоволення позову та в обґрунтування якого вказано, що на підтвердження свого бронювання ОСОБА_1 надав, зокрема: копію Резерва +, який був сформований 21 листопада 2024 року 16:45, яка на день призову на військову службу не є актуальною. Тому відповідач не вважає такі документи достатніми для підтвердження наявності в ОСОБА_1 бронювання. Згідно інформації з Єдиного державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 бронювання автоматично скасовано 01 квітня 2025 року. Щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізація» . Позивач у позовній заяві стверджує, що мав підстави для надання йому відстрочки від призову, на підставі Довідки № 67 від 25 вересня 2025 року, та витягу з наказу № 49-к від 25 вересня 2025 року та скористався правом на відстрочку через застосунок Резерв+ та ІНФОРМАЦІЯ_4 було проігноровано. Однак зазначена позиція є непідтвердженою, необґрунтованою та свідчить про недобросовісне користування своїми правами, оскільки чинне законодавство чітко передбачає механізм реалізації права на відстрочку. Крім того, згідно інформації з Єдиного державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня інформація про надання ОСОБА_1 відстрочки автоматично, оскільки станом на 25 вересня 2025 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня технічна можливість оформлення відстрочки автоматично з даної категорії. Враховуючи вищевикладене, позивач не скористався своїм правом на отримання відстрочки у встановленому законом порядку, хоча мав усі можливості для цього. ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. У задоволенні позову просить відмовити.

18 грудня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача не погоджується із доводами представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладеними у відзиві на позов.

Військова частина НОМЕР_3 правом на подання відзиву у строки, встановлені ухвалою судді від 24 листопада 2025 року не скористався.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року від Військової частини НОМЕР_3 МОУ повторно витребувано засвідчену належним чином копію наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 МОУ ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

17 січня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_3 на адресу суду надійшли витребувані ухвалами від 24 листопада 2025 року та 24 грудня 2025 року докази по справі.

У період з 21 січня 2026 року по 27 січня 2026 року суддя Татаринов Д.В. перебував у щорічній оплачуваній відпустці.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 за званням солдат (номер в реєстрі Оберіг 171120201429426600013.

Згідно довідки Новотавричеської гімназії Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 25 вересня 2025 року за № 67 на витягу із наказу від 25 вересня 2025 року за № 49-к ОСОБА_1 , працює в Новотавричеській гімназії Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області на посаді вчителя фізичної культури з 02 вересня 2020 року.

З даних електронного військово-облікового документу позивача, сформованого 21 листопада 2024 року у застосунку «Резерв+», позивачу надано відстрочку до 21 листопада 2025 року. Тип відстрочки – «Бронювання».

Проте, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 жовтня 2025 року за № 2087 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27 вересня 2025 року № 281 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

Не погоджуючись з наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 вересня 2025 року за № 731 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” , командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27 вересня 2025 року № 281 позивач звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого, передусім, вказував про формування ним через застосунок «Резерв+» заяви про надання та оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте таку заяву станом на дату винесення наказів проігноровано, що і призвело до прийняття незаконного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а в подальшому – наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – Указ №65/2022). Згідно пункту 4 Указу №65/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі – Закон №3543-ХІІ у редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Саме на положення указаної норми стверджуючи про наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, питання щодо якої не було вирішено ІНФОРМАЦІЯ_6 за відповідним зверненням позивача у застосунку «Резерв+» станом на дату затримання позивача, а також прийняття оскаржуваних наказів посилається представник позивача у позові.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідно до абзаців першого-дев`ятого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до пункту 59 Порядку № 560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, перелік яких наведений в Додатку 5 до Порядку №560, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, і фактично розглянути такі документи протягом строку, встановленого пунктом 60 Порядку №560. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

У разі наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зауважує, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі уповноваженої комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язаний вивчити зміст заяви військовозобов`язаного та доданих до неї документів, якими він обґрунтовує наявність у нього права на відстрочку, оцінити законність підстав для надання відстрочки такому військовозобов`язаному, за необхідності вчинити інші дії, визначені пунктом 60 Порядку №560 (надання запитів до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використання інформації з публічних електронних реєстрів).

При цьому згідно з абзацом 9 пункту 60 Порядку №560 до ухвалення комісією рішення (в контексті змісту пункту 60 Порядку №560 мається на увазі рішення про надання або відмову у наданні відстрочки) військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27 січня 2023 року № 76 року (далі – Постанова № 76).

Відповідно до абзацу 1 – 2 пункту 3 Постанови № 76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Згідно пункту 4 Постанови № 76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків.

Разом із відзивом на позов представником ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надано інформацію з Єдиного державний реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 бронювання автоматично скасовано 01 квітня 2025 року.

Тобто, з урахуванням Постанови № 76, із 02 квітня 2025 року позивач вважається таким, що не заброньований. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Наданий представником позивача до позову витяг із застосунку «Резерв+» сформований 21 листопада 2024 року не свідчить про наявність у позивача відстрочки станом на дату призову позивача (26 вересня 2025 року), оскільки такий витяг сформований майже за півроку до її автоматичного скасування (01 квітня 2025 року).

Також, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази формування (створення) позивачем запиту на оформлення відстрочки на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів після вищезазначеного скасування відстрочки (після 01 квітня 2025 року).

В позовній заяві представник позивача не зазначає навіть дати формування позивачем запиту, який, на його думку, проігноровано відповідачем 1.

Інших доказів, які свідчили б про звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» матеріали справи також не містять.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не розглянули запит позивача про надання йому відстрочки на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу від № 731 від 26 вересня 2025 року “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” не перевірили наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у громадянина ОСОБА_1 .

Відтак, вимоги в частині скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 731 від 26 вересня 2025 року про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Оскільки наказ командира Військової частини НОМЕР_3 від 27 вересня 2025 року № 281 про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення гр. ОСОБА_1 винесено на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, та є правовим наслідком прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від № 731 від 26 вересня 2025 року “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, про правомірність якого суд вказав раніше, вимоги в частині звільнення позивача з військової служби задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що за приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 75 -76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У ході судового розгляду справи представник позивача не довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Отже, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 січня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua