Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №280/10485/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Справа № 280/10485/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не видачі позивачці посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, і повернення без реалізації документів позивачки;

зобов`язати відповідача повторно розглянути документи позивачки та видати позивачці, у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби за формою згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366).

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у серпні 2025 року вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби - ОСОБА_2 . Зазначає, що до заяви було надано рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09.12.2022 у справі №322/824/22, яким встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 17.09.2013 по 04.08.2022 (дата смерті останнього). Позивач зазначає, що пакет документів був повернутий відповідачем без реалізації з посиланням на те, що позивач проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , але не перебували у шлюбі із загиблим військовослужбовцем, у зв`язку з чим для видачі посвідчення немає підстав. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки посвідчення видається тим особам, які відповідно до законодавства належать до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця і мають право на передбачені для них державою гарантії, компенсації та пільги. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09.12.2022 року про встановлення факту проживання однією сім`єю Позивачки з ОСОБА_2 без укладення шлюбу. На думку Позивачки це надає право отримати відповідне посвідчення. Однак, на думку Відповідача, вказане рішення тільки підтверджує правомірність відмови Позивачу в її проханні, оскільки рішення суду підтверджує проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Зазначене рішення не надає Позивачці статусу дружини, оскільки підтверджує відсутність шлюбу. Відповідач вважає свої дії правомірними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 21.06.1997 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Веселогаївською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області, актовий запис №03.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17.09.2013 по справі №322/739/13-ц розірвано шлюб, зареєстрований 21 червня 1997 року Веселогаївською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №03.

01.07.2022 ОСОБА_2 вступив до Збройних Сил України та проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.08.2022.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09.12.2022 по справі №322/824/22 встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 17 вересня 2013 року і по 4 серпня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

26.08.2025 позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

В подальшому пакет документів позивача щодо отримання посвідчення передано на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2025 №2/3/2379 ОСОБА_1 повідоялено про те, що її пакет документів був розглянутий та повернутий ІНФОРМАЦІЯ_6 без реалізації. В якості підстав прийнятого рішення зазначено про те, що виходячи з наданих документів, ОСОБА_1 , згідно рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09.12.2022, проживали однією сім`єю з ОСОБА_2 , але не перебували у шлюбі із загиблим військовослужбовцем, тому видати посвідчення немає законних підстав.

Позивачка, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця стало те, що ОСОБА_1 не перебувала у шлюбі із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. №379 затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, який визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

Відповідно до пункту 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту 4 Порядку №379 посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: ІНФОРМАЦІЯ_7 - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Пунктом 11 Порядку №379 визначено, що посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.

Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.

Суд зазначає, що ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для видачі позивачці посвідчення «члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби».

При цьому, суд зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у ВЕРХОВНОМУ СУДІ. Зокрема, у постанові від 19.03.2021 у справі №1840/2940/18 ВЕРХОВНИЙ СУД погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого)» та видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого», так як позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

Суд не вбачає підстав для незастосування цього правового висновку у справі, що розглядається.

Посилання позивача на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області у справі №322/824/22 є безпідставними, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу дружини.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і колегія суддів Верховного Суду в постанові від 06.07.2022 року в справі № 809/1346/17 не вбачала підстав для відступу від таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною 4 ст.3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Як вже було зазначено вище, згідно з пунктом 4 Порядку №379 посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Окрім цього, відповідно до п.6 Порядку №379 разом із заявою для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку, заявник, окрім іншого подає документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб).

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, встановлення рішенням факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу дружини загиблого військовослужбовця.

Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 по справі №120/17960/23 суд відхиляє, оскільки правові висновки у зазначеній постанові стосувалися інших правовідносин, а саме права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а не посвідчення члена його сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова