Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №260/10339/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/10339/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трунілов Ярослав Олександрович, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , в якій просить суд:

1. Визнати протиправними дії відповідача, що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмір 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

2. Зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 27.02.2024 року був призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України. Свої службові обов`язки він виконував у складі військової частини НОМЕР_4 . У подальшому, у зв`язку з прийнятим рішенням про розформування військової частини НОМЕР_4 , її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_2 , яка перебрала на себе всі функції, обов`язки та повноваження розформованої частини. На момент укладення контракту Позивач досяг 24 повні роки. Контракт було укладено в умовах дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX. 14.05.2024 року під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області отримав бойове травмування: Вибухова травма. АБТ наслідки. Пошкодження зв`язок правого гомілково-ступневого суглобу. (довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2031 від 27.05.2024 року). Представник позивача – адвокат Трунілов Ярослав Олександрович – засобами електронного зв`язку через Міністерство оборони України звертався до військової частини НОМЕР_4 , у складі якої проходив військову службу позивач. Було направлено адвокатський запит та заяву, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153. Станом на дату подання цього позову від відповідача надійшла відповідь №1464/10900 від 23.12.2025 року, в якій зазначено, що пакет документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сформовано не було. До відповіді додано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 про зарахування відповідача до списків особового складу №112 від 21.04.2024 року, а також інші матеріали, що підтверджують проходження служби. Таким чином, станом на дату подання позову Відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на нарахування та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, що свідчить про відсутність належного оформлення права на таку виплату. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

12.01.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що на підставі рапорту командира 2 стрілецької роти (вх.№1322) командиром військової частини НОМЕР_4 було видано наказ від 08.05.2025 №108 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 молодшим сержантом ОСОБА_1 ». Службовим розслідуванням було встановлено, що позивач 08.05.2025 року не повернувся з відпустки за станом здоров`я, яка йому була надана на підставі висновку ВЛК строком на 30 діб. За результатами проведеного службового розслідування за даним фактом командиром військової частини НОМЕР_4 було видано наказ від 19.05.2025 №196 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 молодшим сержантом ОСОБА_1 », у відповідності до якого позивача вважати таким, що самовільно залишив пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 , увільнити від займаної посади та вивести у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . За неналежне виконання службових обов`язків та порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 17, 30, 37, 49, 65, 68, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України тим же наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Заяву про вчинення кримінального правопорушення та матеріали службового розслідування було направлено до територіального управління ДБР у м. Полтава, яким 29.05.2025 року відносно позивача внесено відомості до ЄРДР за №62025170040009418 за ч.5 ст.407 КК України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) 27.02.2024 року був призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України. Свої службові обов`язки він виконував у складі військової частини НОМЕР_4 .

У подальшому, у зв`язку з прийнятим рішенням про розформування військової частини НОМЕР_4 , її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_2 , яка перебрала на себе всі функції, обов`язки та повноваження розформованої частини.

На момент укладення контракту позивач досяг 24 повні роки.

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14 липня 2024 №15-РС солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 .

Контракт було укладено в умовах дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX.

14.05.2024 року під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області позивач отримав бойове травмування: Вибухова травма. АБТ наслідки. Пошкодження зв`язок правого гомілково-ступневого суглобу, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2031 від 27.05.2024 року. Зазначені обставини відповідач не заперечує.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.05.2024 №2031 позивач 14.05.2024 року отримав бойове травмування в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області і яка пов`язана із захистом Батьківщини.

На підставі рапорту командира 2 стрілецької роти (вх.№1322) командиром військової частини НОМЕР_4 було видано наказ від 08.05.2025 №108 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 молодшим сержантом ОСОБА_1 ».

Службовим розслідуванням було встановлено, що позивач 08.05.2025 року не повернувся з відпустки за станом здоров`я, яка йому була надана на підставі висновку ВЛК строком на 30 діб.

За результатами проведеного службового розслідування за даним фактом командиром військової частини НОМЕР_4 було видано наказ від 19.05.2025 №196 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 молодшим сержантом ОСОБА_1 », у відповідності до якого позивача вважати таким, що самовільно залишив пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 , увільнити від займаної посади та вивести у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . За неналежне виконання службових обов`язків та порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 17, 30, 37, 49, 65, 68, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України тим же наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».

Заяву про вчинення кримінального правопорушення та матеріали службового розслідування було направлено до територіального управління ДБР у м. Полтава, яким 29.05.2025 року відносно позивача внесено відомості до ЄРДР за №62025170040009418 за ч.5 ст.407 КК України.

Представник позивача засобами електронного зв`язку через Міністерство оборони України звертався до військової частини НОМЕР_4 , у складі якої проходив військову службу позивач. Було направлено адвокатський запит та заяву, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Зі змісту відповіді №1464/10900 від 23.12.2025 року, вбачається, що пакет документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сформовано не було. До відповіді додано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 про зарахування відповідача до списків особового складу №112 від 21.04.2024 року, а також інші матеріали, що підтверджують проходження служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє на момент розгляду справи судом.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналізуючи вказані вище положення пункту четвертого Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням змін) суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані певні умови, зокрема:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64;

- така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом 5 пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

В той же час, аналізуючи вказані вище норми законодавства та вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для виплати спірної грошової винагороди ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, з 27 лютого 2024 позивач під час дії воєнного стану у віці 24 років був призваний на військову службу за мобілізацією, що відповідає вищевказаним умовам, визначеним Постановою №153.

Зі змісту наявної в матеріалах справи довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1464/230 від 06.01.2026 встановлено, що ОСОБА_1 в період із 16.05.2024 по 16.05.2024, з 15.11.2024 по 17.11.2024, з 21.11.2024 по 24.11.2024, з 05.12.2024 по 05.12.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області, Краматорському районі; Сумській області, Конотопському районі, Путивльській міській об`єднаній територіальній громаді. Всього брав безпосередню участь у бойових діях 9 (дев`ять) днів. Станом на 27 травня 2025 за молодшим сержантом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності: номер кримінального провадження в ЄРДР 62025170040009418 від 29.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не обліковано. Дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: наказ від 19.05.2025 «Сувора догана». Безпосередню участь позивача у бойових діях підтверджено також наданими витягами із журналів бойових дій №1464/395 від 10.01.2026 та №1464/394 від 10.01.2026.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що, в свою чергу, також відповідає вищевказаним умовам, визначеним Постановою №153 для отримання спірної виплати.

Суд зазначає, що наявність письмового наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни жодним чином не впливає на право позивача отримати дану допомогу, оскільки абзацом п`ятим п.4 Постанови №153 передбачено, що винагорода не виплачується військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, однак, позивач відноситься до категорії військовослужбовців, зазначених в абзаці четвертому пункту 4 Постанови №153, тобто є військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у нього поранення (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни. Відтак, обмеження, встановлене п`ятим абзацом п.4 Постанови №153, прямо не передбачає позбавлення права на отримання винагороди військовослужбовців, зазначених абзацом четвертим пункту згаданої постанови.

Суд зазначає, що самовільне залишення позивачем військової частини також не впливає на право позивача отримати дану допомогу, оскільки на момент набрання чинності Постановою №153 та набуття права на отримання грошової допомоги позивачем, він проходив службу у відповідача і саме у військової частини НОМЕР_2 виник обов`язок її виплати.

Посилання відповідача щодо наявності відносно позивача кримінального провадження номер в ЄРДР 62025170040009418 від 29.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, суд також оцінює критично, оскільки на момент розгляду цієї справи сторонами не надано відомостей щодо наявності відносно позивача вироку суду, який набрав законної сили, а тому позивач не може вважатися таким, що притягався до кримінальної відповідальності.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, що регулюють спірні відносини у даній справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, позивачем дотримані умови та критерії для отримання винагороди, передбаченої Постановою №153. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої и статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд керується такими мотивами: порядок розподілу судових витрат регламентовано в статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмір 1 млн грн (один мільйон гривень), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн (один мільйон гривень), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич