Додаткове рішення від 26 січня 2026 р. у справі №240/20407/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/20407/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 30.05.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши їх із розмірів посадового окладу, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

16.01.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки ухвалення рішення у справі №240/20407/25 здійснено у письмовому провадженні, суд вважає за доцільне розгляд цієї заяви здійснити у порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, судом враховано таке.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Як встановлено із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.08.2025 за №18/08, акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 13.01.2026, додаткової угоди від 13.01.2026, адвокатом Ясинецькою-Писаревською Н.М. було надано послуги позивачу на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до акту наданих послуг, підписаного Адвокатським об`єднанням та позивачем, послуги оцінено в загальній сумі 10 000 грн., зокрема:

- складання та подання до суду позовної заяви у справі №240/20407/25 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення - 5 500 грн;

- складання та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву у справі №240/20407/25 - 2 000 грн;

- складання та подання до суду заяви про поновлення строків на звернення з позовом по справі №240/20407/25 - 500 грн;

- надання юридичних консультацій з питань нарахування і виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, аналіз рішень Верховного Суду, сформованих у релевантних правовідносинах - 1 000 грн;

- моніторинг руху та стану розгляду по справі №240/20407/25 - 1 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що позовні вимоги у цій справі задоволені частково, а тому судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, що виключає висновок про можливість відшкодуванню відповідачу повної суми заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючись з розміром суми, що підлягає розподілу, суд зауважує, що розгляд справи відбувався в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження. Виходячи з положень частини 4 статті 159 КАС України подання відповіді на відзив є правом, а не обов`язком учасника справи.

Відтак, суд не вбачає підстав для розподілу витрат по оплаті послуг адвоката із складання відповіді на відзив в сумі 2000,00 грн.

Що стосується витрат на надання юридичних консультацій з питань нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, аналіз рішень Верховного Суду, сформованих у релевантних правовідносинах, а також моніторингу руху та стану розгляду справи №240/20407/25, суд дійшов висновку, про відсутність зв`язку таких витрат з розглядом цієї адміністративної справи та відсутності ознаки їх неминучості. Оскільки мова йде про надання професійної правничої допомоги, витрати щодо надання консультацій та аналізу судової практики не є такими, що були необхідними для позивача. Крім того, вся інформація щодо стану розгляду справи знаходиться у публічному доступі, зважаючи на що витрати на моніторинг руху справи не мають оплачуватись іншою стороною як витрати, що пов`язані з розглядом цієї справи.

Також безпідставним є заявлення стороною позивача окремих витрат, як-от вартості послуг адвоката щодо складання та подання до суду заяви про поновлення строків на звернення з позовом по справі №240/20407/25. Суд зауважує, що такі витрати виникли у зв`язку з неналежним оформленням позовної заяви, а тому не повинні відшкодуватись відповідачем як частина витрат на правничу допомогу.

Таким чином, розподілу в якості судових витрат підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. за складання та подання до суду позовної заяви. Враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2750,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Заяву представника ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2 750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко