Рішення від 25 грудня 2025 р. у справі №760/10814/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10814/24

2/760/3048/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі -Черчукан В.О.

за участю представника позивача- ОСОБА_1

третьої особи- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа- ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа- ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 22 вересня 2023 року о 14 год. 30 хв. у місті Черкаси на перехресті вулиць Перемоги та Олени Теліги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Шевролет», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-211248040 від 26 вересня 2022 року.

При цьому згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним працівниками поліції, саме позивачу інкримінується порушення вимог пунктів 2.3 (б), 8.4 (б), 16.11 Правил дорожнього руху України, оскільки, рухаючись другорядною дорогою, він нібито не виконав вимогу дорожнього знака 3.2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Шевролет».

Разом з тим, постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі № 757/45650/23-п, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У вказаній постанові установлено, що невинуватість позивача підтверджується сукупністю доказів, зокрема відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що позивач рухався у своїй смузі руху, тоді як автомобіль «Шевролет» виїхав на його смугу, що й стало безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на це та враховуючи постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі № 757/45650/23-п, якою підтверджено відсутність вини ОСОБА_3 , та фактичні обставини ДТП, 22 січня 2024 року позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ»,як страховика іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши страховій компанії повний пакет документів, у тому числі зазначену постанову суду, яка підтверджувала невинуватість позивача та, відповідно, наявність підстав для цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, з боку іншого водія.

У подальшому ПАТ «СК «УСГ» було погоджено страхову виплату, що підтверджується протоколом-узгодження про розмір страхового відшкодування від 25 січня 2024 року.

Проте, листом ПАТ «СК «УСГ» від 02 лютого 2024 року № ДКЦВ 3117671, вже після розгляду всіх документів та погодження розміру страхового відшкодування, його було повідомлено про те, що немає підстав для виплати страхового відшкодування за Полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № ЕP-211248040.

Отже, з урахуванням установлених фактичних обставин справи та зміни стану суб`єктивних прав і обов`язків позивача як потерпілого, майно якого було пошкоджене внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також з огляду на відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права та просить стянути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 94 179,51 грн заподіяної внаслідок ДТП.

07.05.2024 на підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

27.05.2024 ухвалою Солом`янського районного суд м. Києва позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів.

14.06.2024 на вимогу ухвали суду від 27.05.2017 від позивача надійшла уточнена редакція позовної заяви та її копії для усіх учасників справи.

19.06.2024 ухвалою Солом`янського районного суд м. Києва призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачем просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що автомобіль Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_2 , був забезпеченим транспортним засобом за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а ДТП від 22.09.2023 сталася за його участю та автомобіля Toyota RAV4 під керуванням позивача. Водночас відповідач наголошує, що виплата страхового відшкодування можлива лише за умови наявності цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто встановленої вини у спричиненні шкоди, тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи або належні докази, якими було б встановлено порушення правил дорожнього руху чи вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, зокрема щодо неї не складено протокол та не ухвалено судового рішення про притягнення до відповідальності. При цьому під час розгляду адміністративної справи щодо позивача питання вини іншого учасника ДТП судом не досліджувалося і не встановлювалося, а сам факт закриття провадження стосовно позивача, на думку представник відповідача, не є автоматичним доказом вини іншого водія. У зв`язку з цим представник відповідач вважає, що позивач не довів наявності вини застрахованої особи, причинного зв`язку між її діями та заподіяною шкодою, а отже відсутні правові підстави для покладення обов`язку зі сплати страхового відшкодування, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

28.02.2025 ухвалою Солом`янського районного суд м. Києва здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

06.05.2025 ухвалою Солом`янського районного суд м. Києва залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

29.09.2025 від представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли пояснення по справі в яких він повідомляє, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яке сталося 22.09.2023 у місті Черкаси. Вважає, що факт закриття адміністративного провадження щодо позивача сам по собі не свідчить про автоматичну винуватість іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, а питання вини ОСОБА_2 судом у жодному провадженні не встановлювалося. У матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи або належні докази, які б підтверджували порушення нею правил дорожнього руху чи причинний зв`язок між її діями та заподіяною шкодою, тоді як за загальними принципами цивільного судочинства саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається. Твердження позивача про те, що за відсутності його вини винним обов`язково є інший учасник ДТП, є лише припущенням, яке не ґрунтується на доказах, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на неї відповідальності за завдану шкоду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про судове засідання, подав відзив на позовну заяву, а його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторони позивача,суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.09.2023 о 14 год 30 хв у м. Черкаси на перетині вулиць Перемоги та Теліги відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Шевролет», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ), що підтверджується копією постанови Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2023 у справі № 757/45650/23-п (а.с. 54-55).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень, а щодо ОСОБА_3 працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Водночас, постановою Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2023 по справі № 757/45650/23-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи цю постанову, суд встановив, що невинуватість ОСОБА_3 підтверджується протоколом, поясненнями, відеозаписом з місця події, оскільки ОСОБА_3 рухався у свої смузі руху, а водій автомобіля марки «Шевролет» виїхала на його смугу руху у зв`язку з чим і відбулося ДТП.

Станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-211248040 від 26 вересня 2022 року, що не заперечується сторонами.

Вважаючи ОСОБА_2 винуватою у настанні вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди, 22 січня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування.

ПАТ «СК «УСГ» ці обставини визнало та 25 січня 2024 року між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_5 було погоджено виплату страхового відшкодування у розмірі 94 179,51 грн, що підтверджується протоколом-узгодження про розмір страхового відшкодування від 25 січня 2024 року (а.с. 56).

Разом із цим, ПАТ «СК «УСГ» листом від 02 лютого 2024 року № ДКЦВ 3117671 після погодження розміру страхового відшкодування повідомила ОСОБА_3 про те, що немає підстав для виплати страхового відшкодування за Полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № ЕP-211248040 (а.с. 57).

Позиція відповідача була мотивована тим, що однією з підстав для виплати страхового відшкодування потерпілим або особам, які відповідно до чинного законодавства України мають право на таке відшкодування є наявність в діях застрахованої особи вини, проте постанови суду згідно якої винуватою у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано водія забезпеченого транспортного засобу - ОСОБА_2 , на теперішній час до ПАТ «СК «УСГ» не надходило.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відхиляючи доводи відповідача в частині недоведеності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суд зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду від 14.09.2022 по справі № 441/756/18 та від 26.01.2022 по справі № 465/674/19 суд прийшов до висновків, що відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами.

За обставинами цієї справи встановлено, що у дорожньо-транспортній пригоді 22.09.2023 о 14 год 30 хв у м. Черкаси на перетині вулиць Перемоги та Теліги участь брали лише два автомобілі: «Тойота», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та «Шевролет», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Ці обставини підтверджуються копією постанови Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2023 у справі № 757/45650/23-п.

Разом із цим, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що до цієї дорожньо-транспортної пригоди можуть бути причетні інші учасники дорожнього руху або ж про те, що дорожньо-транспортна пригода настала із незалежних від обох водіїв підстав.

Крім того, дії водія автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 були предметом оцінки у справі № 757/45650/23-п та Печерський районний суд м. Києва у постанові від 13.11.2023 дійшов висновку про його невинуватість у настанні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ОСОБА_3 рухався у свої смузі руху, а водій автомобіля марки «Шевролет» виїхала на його смугу руху у зв`язку з чим і відбулося ДТП.

Ця постанова набрала законної сили та ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Також суд враховує той факт, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди були лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тоді як дії останнього були предметом судової оцінки та встановлено, що вони не призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані вище доводи у своїй сукупності свідчить про наявність винних дій та порушення ПДР іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стверджуючи про відсутність вини ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, відповідачем та третьою особою не надано на підтвердження цього жодного доказу, тоді як однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, аналіз матеріалів справи у своїй сукупності, про що детально описано вище, свідчить про наявність вини ОСОБА_2 у настанні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а тому ці обставини суд вважає доведеними.

Звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к).

У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Закону 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України).

Відповідно до статті 33 Закону №1961-IV страхувальник, у разі настання ДТП, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово має надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.

У свою чергу, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (стаття 34 Закону №1961-IV). Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.

У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналізуючи наведені норми та встановлення факту наявності вини ОСОБА_2 у спірній ДТП, суд вважає, що у відповідача виник обов`язок сплатити страхове відшкодування на користь позивача внаслідок настання ДТП,яка сталася 22.09.2023.

Як було встановлено судом вище, 25 січня 2024 року ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_3 погодили суму страхового відшкодування у розмірі 94 179,51 грн.

У відзиві на позовну заяву та листі від 02 лютого 2024 року № ДКЦВ 3117671 ПАТ «СК «УСГ» не оспорює розмір страхового відшкодування, а лише вказує на відсутність правових підстав для його виплати, що спростовано судом вище.

Крім того, погоджений сторонами розмір страхового відшкодування покривається лімітом відповідальності страховика.

З огляду на це, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 94 179,51 грн.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15,16, 22, 525, 526, 979-984, 988, 990, 991, 992, 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа- ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (адреса місця знаходження :м.Київ, вул.. Федорова Івана,32, літ.А, код :ЄДРПОУ: 30859524) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування у розмірі 94 179,51 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (адреса місця знаходження :м. Київ, вул.. Федорова Івана,32, літ. А, код: ЄДРПОУ: 30859524) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.12.2025.

Суддя О.М. Букіна