Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №706/1138/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1138/25

2/706/82/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» через свого представника – Шох Іллю Володимировича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №429412531 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти з урахуванням усіх траншів у розмірі 19 000 грн, які перераховані на зазначену відповідачем банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-1484.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував відповідачу обумовлену суму кредиту, натомість ОСОБА_1 кредитні кошти та проценти за користування ними не сплатив, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 67 415,20 грн

За Договором факторингу № MB-ТП/21 від 11.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників вказаних в реєстрі, у тому числі до відповідача.

Оскільки заходи досудового врегулювання спору виявились безрезультатними, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору та просить суд стягнути із нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 315,40 грн, з яких: 18 999,60 грн – сума отриманих кредитних коштів та 38 915,80 грн – проценти за користування кредитом; 2 422,40 грн витрат на сплату судового збору та 5 000 грн – витрат на правову допомогу.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

25.11.2025 представник відповідача – адвокат Задояний Ю.В. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що погоджений сторонами строк кредитування згідно електронного договору становить 24 дні, тоді як нарахування кредитодавцем процентів здійснювалося поза межами строку кредитування, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та сформованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 правовій позиції. З огляду на це, представник позивача стверджує, що максимальна сума стягнення за умовами кредитного договору не може перевищувати 24 218,80 грн. Заперечуючи проти суми витрат на правову допомогу, що позивач просить стягнути із відповідача, представник відповідача зазначає, що вона не співмірна із складністю даної справи, а тому просить її зменшити до розумно обґрунтованого розміру.

05.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач стверджує, що відзив відповідача слід залишити без розгляду або відмовити у його прийнятті, оскільки він поданий до суду з порушенням визначеного в ухвалі суду строку, а його автор не навів доказів поважності його пропуску та не просив про його поновлення.

Водночас позивач, надаючи заперечення проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що 12.11.2024 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір кредитної лінії № 429412531, пунктом 11.1 якого передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного та належного їх виконання. У будь – якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Пунктом 7.3. Договору передбачена кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 12.12.2029. Кредитним договором визначена базова процентна ставка, що становить 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, та дисконтна – 0,31 відсотки від суми кредиту за кожен день користування ним. Розмір і базової, і дисконтної процентної ставки не перевищують максимально дозволеного розміру денної процентної ставки, що визначений ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача зазначає, що відповідач за час користування кредитними коштами вчинив конклюдентні дії щодо продовження строку дисконтного періоду, сплативши відсотки за користування кредитом в межах погодженого строку, чим продовжив строк дисконтного періоду на 30 днів під індивідуальну процентну ставку – 0,88 відсотків в день.

Відповідно до п.8.8 Договору проценти в розмірі визначеному за правилами даного договору нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором і до закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожен день користування ним за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні.

У пункті 8.9 Договору сторони визначили, що у разі користування кредитом після 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду жодних знижок на процентну ставку не надається. Перерахунок зобов`язань позичальника по оплаті процентів під базову процентну ставку (0,98%) при користуванні кредитом після спливу 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, може здійснюватися на вибір кредитодавця, за весь строк дисконтного періоду або лише за останні 30 календарних днів дії дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим договором є правом, а не обов`язком кредитодавця за винятком повного дострокового погашення кредиту позичальником протягом 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду кредитування.

Посилаючись на укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу, представник позивача зазначає про наявність у фактора права продовжувати нараховувати відсотки у межах строку кредитування. Таке нарахування позивач здійснював до повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/429412531 від 04.07.2025.

Додатково представник позивача у відповіді на відзив звертає увагу на те, що відповідач є активним користувачем кредитних послуг та має ділові відносини з первісним кредитором з 2020 року. За цей період він закрив 51 кредитний договір.

Також представник позивача зазначив про підтвердження належними та допустимими доказами понесених позивачем витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн, які підлягають стягненню із відповідача в повному обсязі, оскільки його представником не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу з детальним аргументуванням та доказами необхідності їх зменшення.

Відтак посилаючись на норми матеріального права та кредитний договір, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До заяви по суті справи, на підтвердження викладених у відповіді на відзив обставин, представник позивача долучив довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про надані і погашені ОСОБА_1 кредити та копію затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.

Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. У поданій до суду позовній заяві, та додатково надісланих до суду 08.09.2025, 28.10.2025 та 26.11.2025 заявах, представник позивач просив розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданій 16.01.2026 до суду заяві представник позивача клопотав про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів та поданих пояснень.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

16.01.2026 судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення у справі відкладено до 16 год 30 хв 26.01.2026.

Дослідивши надані сторонами та витребувані судом докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд дійшов таких висновків і такого рішення.

Судом, зокрема, встановлено, що 12.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної ліні № 429412531 (далі по тексту – Договір), за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 19 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 2.1 Договору).

Згідно приписів п. 2.3 Договору кредитодавець надав позичальнику перший транш у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 12.11.2024, що є датою надання кредиту.

За умовами п. 2.4 Договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб споживача.

За умовами пункту 3.1 Договору позичальнику надається дисконтний період користування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору період дисконтного періоду становить 24 дні від дати отримання позичальником першого траншу.

Сторони погодили можливість продовження дисконтного періоду. Так для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 24 дні дисконтного періоду проценти у розмірі 1413,60 грн та нараховану комісію за надання кредиту в сумі 950 грн.

Як слідує із наданого первинним кредитором розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 06.12.2024 сплатив 2 364 грн, з яких 1 413,60 грн позикодавець зарахував на погашення нарахованих за дисконтний період відсотків, 950 грн – на погашення комісії та 0,40 грн – на погашення тіла кредиту, тим самим продовживши дисконтний період на 30 днів.

Варість послуг кредитодавця та ціна договору визначені у розділі 8 Договору.

Відповідно до п. 8.2 Договору проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Розмір комісії за надання кредиту визначений у пункті 8.5 Договору та становить 950 грн.

У пункті 8.6 Договору визначена орієнтовна загальна вартість Кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 24 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом - 24418 грн 80 коп. Зазначена сума включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 4468,80 грн, комісію за надання кредиту у розмірі 950 грн та суму кредиту у розмірі 19 000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом дисконтного періоду зі сплатою процентів за базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 4 442,17 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого траншу за весь строк кредитування: 340951,20 грн) / (сума першого траншу за Договором: 19000 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 0,98 відсотків в день.

За умовами пункту 8.7.1 Договору за період від 12.11.2024 до 06.12.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 68,37 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,31 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 113,15 відсотків річних.

Відповідно до п. 8.7.2 Договору, у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 06.12.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10,20 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,88 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 321,93 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку.

Договір укладений сторонами із використанням позичальником одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Із розділу 15 Договору суд встановив, що цей правочин підписаний відповідачем як позичальником шляхом введення у спеціальному полі одноразового ідентифікатора, а саме: KXAV, який відправлено 12.11.2024 о 16:04:56 та введено 12.11.2024 о 16:06:03.

До Договору № 429412531 від 12.11.2024, представник позивача долучив копію паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ», який містить відомості про кредитодавця, загальні умови можливого кредитування, процентні ставки та порядок повернення кредиту.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 12.11.2024, яка містить загальну інформацію про позичальника, персональні дані та адресу ОСОБА_1 , також вказано номер банківської картки № НОМЕР_2 .

За змістом паперової копії електронної довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило, що на виконання договору № 429412531 від 12.11.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ КБ «ПриватБанк» 12.11.2024 здійснило перерахування коштів в сумі 19 000 грн на карту ОСОБА_1 за № 5168-74XX-XXXX-1484.

На підтвердження перерахування коштів в сумі 19 000 грн на картку ОСОБА_1 5168-74XX-XXXX-148 згідно договору № 429412531 від 12.11.2024 позивач також надав копію платіжного доручення від 12.11.2024.

Належність платіжної картки № 5168745022201484 ОСОБА_1 , та зарахування на неї 12.11.2024 грошових коштів у розмірі 19 000 грн підтверджено витребуваною на підставі ухвали суду у АТ КБ «ПриватБанк» інформацією.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання за ним грошових коштів відповідач не заперечує, а тому, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає зазначену обставину встановленою.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії № 429412531, зробленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 11.02.2025 за ОСОБА_1 обліковується борг за тілом кредиту в сумі 18 999,60 грн, заборгованість за проценти в сумі 12475,40 грн та 9 499,80 грн – неустойки. За даними розрахунку відповідач 06.12.2024 сплатив 2 364 грн.

Відповідно до укладеного 11.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Договору факторингу № MB-ТП/21 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, у тому числі до відповідача у справі.

Згідно із Реєстром прав вимоги до Договору факторингу № MB-ТП/21 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 по Договору № 429412531 від 12.11.2024 у розмірі 40 974,80 грн, з яких: 18 999,60 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12 475,40 грн – заборгованість по процентах, 9 499,80 грн. – заборгованість за неустойкою.

Укладений Договір факторингу відповідає вимогам законодавства, позивачем надано докази перерахування коштів первинному кредитору, договір ніким не оспорений, а відтак є дійсним.

Право відступлення грошової вимоги по Договору передбачено у його пункті 9.1.1.5, за яким товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, визначений п. 14.19 Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору.

ТОВ «Таліон Плюс», у свою чергу, також проінформувало відповідача про укладений Договір факторингу, наявну у нього заборгованість та реквізити для перерахування коштів новому кредитору.

Після набуття права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за період із 12.02.2025 по 03.07.2025 нараховував відповідачу проценти за базовою процентною ставкою – 0,98 % в день, що становить 186,20 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за договором кредитної лінії № 429412531 від 12.11.2024 станом на 11.02.2025, за ОСОБА_1 обліковується борг в загальному розмірі 67 415,20 грн, з яких: 18 999,60 грн – заборгованість за тілом кредиту, 38 915,80 грн – заборгованість за проценти та 9 499,80 грн – заборгованість за неустойкою. Грошових коштів на погашення зобов`язань за кредитним договором відповідач позивачу не перераховував.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто норма ст. 625 ЦК України конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 визначено, що правовідносини стосовно здійснення позикодавцем права на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом.

Термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 38) і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (пункти 6.20-6.24)).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею).

Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Аналізуючи умови укладеного між сторонами Договору кредитної лінії №429412531 від 12.11.2024 судом встановлено, що рекомендованою (не обов`язковою) датою дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 06.12.2024, а саме протягом 24 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначеного за правилами цього договору (п. 7.1 Договору).

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї із наступних обставин:

- 7.2.1 Договору – закінчення строку дії договору в порядку передбаченому пунктом 11.1 Договору;

- 7.2.2 Договору – ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання / припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 12.12.2029.

З огляду на викладене, суд виснує про нарахування процентів відповідачу як первісним, так і послідуючим кредитором, у межах строку кредитування та згідно процентних ставок, що погоджені сторонами. У зв`язку із чим, доводи представника відповідача щодо обрахування ОСОБА_1 процентів після закінчення строку користування кредитними коштами суд відхиляє як безпідставні.

Відомості про погашення боргу ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» про стягнення із нього заборгованості за кредитним договором в сумі 57 915,40 грн підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог ТОВ «Таліон Плюс», із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 5 000 грн, суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав: ордер про надання правової допомоги, копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, копію додаткової угоди №1208 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, якою передбачено надання Адвокатським об`єднанням позивачу правової допомоги про стягнення заборгованості із відповідача, копію акту приймання – передачі наданих послуг від 01.07.2025, та копію платіжної інструкції від 01.07.2025 № 1209 про перерахування коштів за надану правничу допомогу.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив про неспівмірність витрат на правову допомогу складності справи, проте доказів та обґрунтувань такої неспівмірності суду не надав.

На підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності, співмірності, конкретні обставини справи, її складність та ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення із відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 429412531 від 12.11.2024 у розмірі 57 915 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений та проголошений 26 січня 2026 року.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ – 39700642, місцезнаходження: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, 14017.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА