Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №697/3335/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3335/25

Провадження № 1-кп/697/72/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів кримінальне провадження № 1 2025 250 34 0000369 від 01.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліпляве, Черкаського району, Черкаської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2025, у справі №697/469/25, яка набрала законної сили 31.03.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Однак ОСОБА_5 , після отримання 23.03.2025 постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі № 697/469/25, яка набрала законної сили 31.03.2025 та була направлена рекомендованим повідомленням на адресу проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік та те, що постанова суду набрала законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і вона ним до Черкаського апеляційного суду не оскаржувалась, 14.04.2025 близько 18:26 год. діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, знаючи про те, що рішення суду у справі № 697/469/25 від 18.03.2025, яким його позбавлено права керування транспортними засобами набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, маючи реальну можливість його виконувати, всупереч вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», не виконав вищевказану постанову суду та керував транспортним засобом марки «Honda Dio», без номерних знаків неподалік будинку №30 по вул. Шевченка, в с. Келеберда Черкаського району Черкаської області, де був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, якими в подальшому відносно ОСОБА_5 було складено протокол серії ЕПР1 № 247417 від 14.04.2025 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.06.2025 у справі № 697/1016/25, яка набрала законної сили 30.06.2025, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Позиція учасників процесу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 369 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, тобто умисно не виконував постанову суду, що набрала законної сили, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить або щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочинів, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, неодружений, непрацюючий, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи зазначені обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, з застосування вимог ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 – не обиралась.

Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

З цих підстав, керуючись статтями 100, 349, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази: DVD-R диск, в кількості 1 (одна) шт., на якому маються відео-файли з відео реєстратора та нагрудної бодікамери працівника поліції, який зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляціної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий ОСОБА_1