Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №567/2015/25 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/2015/25

Провадження №3/567/33/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 20.02.1998 року Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2 , -

за ст.173 КУпАП , -

встановив :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №754080 від 12.11.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення дрібного хуліганства при наступних обставинах – 08.11.2025 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , виражався відносно ОСОБА_2 нецензурною лайкою чим вчинив дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, як і заперечив обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі. Пояснив, що він працює водієм ОКП "Водоканал" та 08.11.2025 року близько 12 год. він разом із колегою ОСОБА_3 перебували в м.Острог на вул.Бельмаж, 5 та забирали сміття із сміттєвих контейнерів, при цьому в одному з них вони виявили будівельне сміття, штукатурку, що заборонено викидати у сміттєві контейнери. В цей момент на подвір`я будинку АДРЕСА_2 вийшов ОСОБА_2 та викинув сміття у контейнер, після чого між ними сталася словесна перепалка, яка тривала до 5 хв. Зазначив, що під час конфлікту він не висловлював на адресу ОСОБА_2 будь-яких нецензурних слів та не ображав його, як і не порушував громадський порядок та спокій громадян, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Просив провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З метою всебічного та повного з`ясування обставин справи, судом вживались, передбачені законом заходи, шляхом виклику в судове засідання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в м.Острозі та працює підсобним працівником в ОКП "Водоканал". Вказав, що 08.11.2025 року близько 12 год. він із ОСОБА_1 перебували за адресою в м.Острог по вул.Бельмаж поблизу будинку №5 Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області, де забирали сміття із сміттєвих контейнерів, в яких виявили будівельне сміття, штукатурку. В цей момент до них наблизився ОСОБА_2 , який викинув сміття у контейнер. ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 - хто наповним контейнер будівельним сміттям ? Потім до них підійшла дружина ОСОБА_2 , яка почала до них безпричинно кричати та повідомила, що вона знає хто викинув будівельне сміття та вона "сусідів не здає". Свідок зазначив, що він у розмову не втручався та не чув, що будь-хто висловлювався вульгарними та нецензурними словами. Він запропонував ОСОБА_2 поїхати, на що останній погодився, та на цьому спілкування із ОСОБА_2 закінчилося.

Потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_4 неодноразово викликались у судове засідання, проте не з`явилися. Від потерпілого ОСОБА_2 до суду не надходило будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який заперечив обставини справи, пояснення свідка, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи. Тобто в такому документі фактично фіксуються беззаперечні дані про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 13.11.2025 року ОСОБА_2 звернулася до ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області із скаргою, в якій просив прийняти міри до ОСОБА_1 та притягнути його до відповідальності, який 08.11.2025 року біля 12 год. за адресою м.Острог, вул.Бельмаж, 5 Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області приїхавши забирати сміття до ящиків, став кричати грубими матюками в його адресу, звинувачуючи його в тому, що це він викинув будівельне сміття. Вказав, що він ніякого сміття не викидав, адже ніякого ремонту в їхньому будинку не проводилось.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлення адміністративним законом сукупність суб`єктивних та об`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність складу адміністративного правопорушення визнається КУпАП обставиною, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров`ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих.

До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії, протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Для визначення поняття громадський порядок суд виходить із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та встановленої судової практики про те, що громадський порядок - це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП є вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у формі прямого або непрямого умислу. При цьому особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Саме за цими ознаками дрібне хуліганство відрізняється від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як правопорушення проти громадського порядку та моральності від правопорушення проти особи.

Зазначені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.

Водночас хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства.

У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла короткочасна словесна суперечка з приводу виявленого у смітттєвому контейнері будівельного сміття.

Як було встановлено в судовому засіданні дії ОСОБА_1 не були спрямовані на порушення громадського порядку та спокою громадян та не вчинялися з хуліганських мотивів.

Разом з тим, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення дрібного хуліганства, в розумінні вимог ст.173 КУпАП.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що в ході словесної суперечки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушувався спокій інших громадян. Фактично всі наявні в справі докази підтверджують лише словесну суперечку між ними.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечним доказом, обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, фактично ґрунтується лише на поясненнях потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які є суперечливими між собою. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, що позбавляє суд можливості усунути такі суперечності, оскільки при відібранні в пояснень в останніх вони не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

Згідно із ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З урахуванням наведеного, на переконання суду, в даному випадку відсутні такі ознаки правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, як мотив вчинення і направленість умислу, котрі є основними критеріями, які відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень, а також відсутні дії, які згідно ст.173 КУпАП становлять об`єктивну сторону даного правопорушення.

Окрім того, конкретна дія щодо можливих висловлювань на адресу сторін конфлікту, за відсутності інших обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, може бути розцінена як особиста образа. Особиста образа, у тому числі з вживанням нецензурної лексики, може бути розцінена як приниження честі і гідності особи, захист яких здійснюється у порядку цивільного судочинства.

До протоколу не додано доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, а тому констатація факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в протоколі є припущенням, яке не ґрунтується на зібраних доказах.

При цьому наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі не встановлено.

В поведінці ОСОБА_1 судом не встановлено хуліганських дій чи хуліганських мотивів, що в свою чергу не дає підстав кваліфікувати його дії як дрібне хуліганство.

Надані на розгляд матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження ознак дрібного хуліганства, вчиненого саме з метою порушення громадського порядку та спокою громадян.

Нормами КУпАП не передбачено компетенцію суду щодо зміни суті правопорушення, його редагування, збору доказів, тощо. Такі дії порушили би принцип рівності сторін та фактично свідчили б про прийняття судом сторони обвинувачення, що є неприпустимим.

Разом з цим, суд досліджує обставини виключно в межах складеного протоколу відносно ОСОБА_1 не вправі виходити за його межі.

Частиною 3 ст.62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно п.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04), в яких серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" п.43).

Також суд при постановленні по адміністративній справі процесуального рішення приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі "Веренцов проти України" п.86).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини").

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21 липня 2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява №25).

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а тому суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.283 КУпАП, -

постановив :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.