Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №541/2730/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2730/25

Номер провадження 2/541/101/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 січня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,

встановив:

11.07.2025 року до Миргродського міськрайонного суду Полтавської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 квітня 2024 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено письмову розписку, згідно з якою остання отримала від позивача грошові кошти в сумі 31 000 грн з умовою повернення до 26 квітня 2025 року. Факт укладення розписки та передачі грошових коштів підтверджено підписами свідків: - ОСОБА_3 (як зазначено в розписці), ОСОБА_4 (як зазначено в розписці). Зазначені особи були присутні при укладенні розписки. їхні дані та підписи містяться безпосередньо у тексті розписки, яка додається до цієї заяви. Станом на дату подання цієї заяви вказана сума боргу позивачу не повернута. Крім того, згідно з умовами розписки, у разі прострочення виконання зобов`язання, відповідач зобов`язався сплачувати 12% від суми боргу за кожен місяць прострочення, що розцінюється як пеня за домовленістю сторін. 02 червня 2025 року позивач направила відповідачу письмову претензію з вимогою добровільного повернення боргу. Однак лист було повернуто з відміткою «не отримано» / «не вручено», що підтверджується копією конверта з відповідною відміткою та описом вкладення. Згідно з умовами розписки, у разі прострочення виконання зобов`язання відповідач зобов`язався сплачувати пеню у розмірі 12% від суми боргу за кожен місяць прострочення. Станом на 4 серпня 2025 року, строк прострочення становить повних 3 місяці та 8 днів (з 27 квітня по 4 серпня 2025 року включно). Позивач зробив розрахунок пені: Сума боргу: 31 000 грн - 12% на місяць = 3 720 грн/міс. За 3 повних місяці: 3 720 грн х 3 = 11160 грн. Пропорційно за 8 днів серпня (із 30 днів серпня): 3 720 грн / 30 х 8 = 992 грн. Загальна пеня станом на 4 серпня 2025 року: 11 160 + 992 = 12 152 грн. Таким чином, загальна сума до стягнення станом на 04.08.2025 року складає: Основний борг: 31 000 грн; Пеня: 12 152 грн; Судовий збір: 1 211,20 грн. Всього: 44 363,20 грн. Остаточний розмір пені підлягає уточненню станом на день ухвалення судового рішення. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: суму основного боргу за розпискою - 31 000 грн; пеню у розмірі 12% щомісячно, нараховану за період з 27 квітня 2025 року по 4 серпня 2025 року включно - 12 152 грн, а також пеню у розмірі 12% щомісячно від суми боргу - 31 000 грн - за весь подальший період прострочення до дня фактичного виконання грошового зобов`язання (на день фактичного повернення боргу); судовий збір, сплачений при подачі позову - 1 211,20 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.07.2025 року визначено головуючого суддю ОСОБА_5 (а.с. 17).

Ухвалою суду від 07 серпня 2025 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом)сторін (а.с. 49).

Розпорядженням керівника апарату Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Іванко Л.С. № 243/25 від 17 жовтня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи в зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 із займаної посади згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 14.10.2025 № 2100/0/15-25 (а.с. 61).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.10.2025 року визначеного головуючого суддю Морозовську О.А. (а.с. 62).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року дану справу було прийнято до свого провадження суддею Морозовською О.М. (а.с. 63).

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання повторно не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи відсутність заперечень позивача проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.04.2024 року між сторонами був укладений договір позики у відповідності до якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 31000,00 гривень, які зобов`язувалася повернути до 26.04.2025 року. На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останньою. (а.с. 83).

Зі змісту вказаного документу боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов`язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Позичальник відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку суму боргу не повернула.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України

Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Крім того, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем ОСОБА_2 жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договором позики, до суду не подано.

Отже, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 26.04.2024 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у неї обов`язку в їх поверненні, який нею в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 31000 гривень 00 копійок.

Згідно з умовами розписки від 26.04.2024 року, у разі прострочення виконання зобов`язання відповідач зобов`язався сплачувати пеню у розмірі 12% від суми боргу за кожен місяць прострочення.

На підставі цього, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 12% щомісячно, нараховану за період з 27 квітня 2025 року по 4 серпня 2025 року включно - 12 152 грн, а також пеню у розмірі 12% щомісячно від суми боргу - 31 000 грн - за весь подальший період прострочення до дня фактичного виконання грошового зобов`язання (на день фактичного повернення боргу) та в позовній заяві надає розрахунок пені. Відповідно до якого станом на 4 серпня 2025 року, строк прострочення становить повних 3 місяці та 8 днів (з 27 квітня по 4 серпня 2025 року включно). Розрахунок пені: Сума боргу: 31 000 грн - 12% на місяць = 3 720 грн/міс. За 3 повних місяці: 3 720 грн х 3 = 11160 грн. Пропорційно за 8 днів серпня (із 30 днів серпня): 3 720 грн / 30 х 8 = 992 грн. Загальна пеня станом на 4 серпня 2025 року: 11 160 + 992 = 12 152 грн.

Разом із цим, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 ЦК України суд дійшов висновку, що на договір позики від 26.04.2024 року поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, так як пеня позивачем нарахована після 24 лютого 2022 року у період дії в Україні воєнного стану, а тому у цій частині позивачу слід відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 31000,00 грн*100% : 43152,00 грн. ціни позову = 71,84 %, тобто 71,84 % від ціни позову 71,84 % *1211,20 грн :100%), що складає 870 (вісімсот сімдесят) гривень 13 копійок.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , згідно боргової розписки від 26 квітня 2024 року 31 000 (тридцять одну тисячу) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 870 (вісімсот сімдесят) гривень 13 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. А. Морозовська