Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №291/1008/19 — Ружинський районний суд Житомирської області

Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1008/19

1-кп/291/2/26

Україна

Ружинський районний суд Житомирської області

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2026 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

потерпілої – ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

законного представника малолітнього потерпілого – ОСОБА_8

представника малолітнього потерпілого ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_10

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у с-щі Ружин Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060000000117 від 08 квітня 2019 р. за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ружин Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10 08 квітня 2019 року близько 00 год. 03 хв. в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 автомобілем «OPELVIVARO» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався ним по правій смузі проїзної частини автодороги «Кременець - Біла Церква - Ржищів - Софіївка - Канів» по вул. Київській смт. Ружин Житомирської області в напрямку м. Козятин Вінницької області, перевозячи пасажирів ОСОБА_11 та ОСОБА_12

На 267 км + 50 м указаної автодороги водій ОСОБА_10 в силу свого алкогольного сп`яніння, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку і в порушення вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху, маючи технічну можливість запобігти наїзду з моменту виявлення перешкоди для руху, яку об`єктивно спроможний був виявити з місця водія, в момент виникнення небезпеки для руху своєчасно негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу не вжив та на смузі свого руху передньою частиною керованого ним транспортного засобу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка рухалась по проїзній частині у попутному з автомобілем напрямку.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, відкритого лінійного перелому лобної кістки, забійної рани лобної ділянки голови, крововиливів під оболонки головного мозку, закритої травми грудної клітини (закритих непрямих переломів 1-4 ребер зліва, травматичного пошкодження верхньої долі легені), закритої травми черевної порожнини (поверхневих розривів діафрагмальної поверхні правої долі печінки, забою лівої нирки), саден та крововиливів голови, тулуба і кінцівок, які за своєю сукупністю відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з її смертю.

Порушення водієм ОСОБА_10 вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 «б», 2.9 «а» та 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_10 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

16.01.2026 року між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_10 у присутності захисника ОСОБА_5 та за письмової згоди потерпілої ОСОБА_6 , законного представника потерпілого ОСОБА_8 в приміщенні Житомирської обласної прокуратури укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. ч. 2 ст. 286 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке повинен понести за ч. 2 ст. 286 КК України у виді п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Разом з тим, з урахуванням особи обвинуваченого, зважаючи, що покарання має на меті не лише кару, але і виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, сторони погодили застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди та просить затвердити вказану угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену міру покарання.

Захисник ОСОБА_5 просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Потерпіла та законний представник потерпілого в судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Також, потерпіла та законний представник потерпілого надали заяви, в яких надають згоду прокурору у кримінальному провадженні на укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10 , що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків,нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України); угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України).

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що своїми необережними діями які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_10 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним. Умови угоди відповідають вимогам КПК України.

Потерпіла та законний представник потерпілого проти укладення угоди про визнання винуватості не заперечили, підтримали заяву про надання добровільної згоди на укладення такої.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Узгоджена між сторонами угоди міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, інтересам суспільства не суперечить.

При затвердженні угоди суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має постійне місце проживання, ставлення останнього до вчиненого, необережний характер діяння, наявність обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків та, як наслідок, відсутність у потерпілих, претензій матеріального та морального характеру, позицію останніх щодо необхідності застосування покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі, молодий вік, наявність обтяжуючої обставини у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам закону, суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, яке з врахуванням таких пом`якшуючих обставин, як щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків та обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_10 , а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння, буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У порядку ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування.

У відповідності до ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.

Від представника потерпілого ОСОБА_8 надійшла заява про відмову від цивільного позову поданого ним в інтересах малолітнього сина ОСОБА_15 до ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з тим, що обвинуваченим добровільно повністю відшкодовано завдану шкоду. Просить судовий розгляд проводити за його відсутності.

Крім того, від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява, в якій вона відмовляється від цивільного позову поданого нею до ОСОБА_10 , про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із відшкодуванням їй заподіяної шкоди. Також, просить судовий розгляд проводити у її відсутності.

Прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечили щодо залишення цивільних позовів без розгляду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із вимогами статті 129 цього Кодексу за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Зважаючи на заяви цивільних позивачів про відмову від цивільних позовів та відсутність підстав для їх неприйняття, суд приймає таку відмову цивільних позивачів від позовів та приходить до висновку про закриття провадження за цивільними позовами.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16.01.2026 року між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_10 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060000000117 від 08 квітня 2019 року.

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 16.01.2026 року покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_10 :

- повідомляти уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир від 15.04.2019 року в межах кримінального провадження № 12019060000000117 на автомобіль марки "OPEL VIVARO", реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 належить ОСОБА_10 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир від 12.04.2019 року в межах кримінального провадження № 12019060000000117 на верхній одяг та взуття пішохода ОСОБА_13 - скасувати.

Речові докази:

-автомобіль марки "OPEL VIVARO", реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути власнику;

-верхній одяг та взуття пішохода ОСОБА_13 – знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 - не застосовувався.

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.к. НОМЕР_4 на користь держави судові витрати по справі в загальній сумі 4867 грн. 16 коп. за проведення судових експертиз.

Закрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні №12019060000000117 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Закрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди у кримінальному провадженні №12019060000000117 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1 .