Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №285/4708/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4708/25

провадження у справі № 2/0285/317/26

23 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суду Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

при секретарі судового засідання Янковій Л.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №22034000105956 від 14.01.2019 у розмірі 39880,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 730,88 грн та 3% річних у розмірі 120,54 грн.

В обґрунтовування позовних вимог зазначає, що 14.01.2019 між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22034000105956, який складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору. Кредит надано у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий у Банку.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши кошти ОСОБА_1 , яка у свою чергу не виконує свої обов`язки, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 39880,71 грн, що складається з наступного:

- Заборгованість по тілу кредиту: 20656,28 грн;

- Заборгованість по відсотках: 2923,47 грн;

- Заборгованість по комісії: 16300,96 грн.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №15/12/21, за яким до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №22034000105956 від 14.01.2019.

Посилаючись на положення Цивільного Кодексу України та умови укладених договорів, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, інфляційні втрати та 3% річних.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Позовна заява містить прохання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибула повторно, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву та клопотань про розгляд справи за її відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавала.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Судом установлено, що 14.01.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22034000105956, який складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору. Кредит надано у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку.

Умовами договору встановлено суму кредиту 21676,81 грн, строк кредитування - 24 місяці, процентну ставку 210,07% річних, щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 1018,81 грн.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши кошти ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по особовому рахунку.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №15/12/21, за яким до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №22034000105956 від 14.01.2019.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договорм 39880,71 грн, що складається з наступного:

- Заборгованість по тілу кредиту: 20656,28 грн;

- Заборгованість по відсотках: 2923,47 грн;

- Заборгованість по комісії: 16300,96 грн.

Доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором суду не надано.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту (в сумі 20656,28 грн) та процентами (в сумі 2923,47 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 16300,96 грн суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту в розмірі 1018,81 грн щомісячно.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниє обов`язком фінансової установи. Виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику. Така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог, які не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд визнає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 730,88 грн та 3% річних у розмірі 120,54 грн., з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і вн триває до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування судових витрат зі сплати судового збору та на правничу допомогу пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 3206,03 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість у розмірі 23579 гривень 75 копійок

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) судові витрати у розмірі 3206 гривень 03 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.01.2026.

Суддя А.В. Помогаєв