Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №285/5962/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/5962/25

провадження у справі № 2/0285/646/26

26 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………….....Літвин О. О.,

секретаря………….....................Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28.03.2023 в розмірі 89816,14 грн, яка станом на 06.10.2025 складається з тіла кредиту та прострочених відсотків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2022 році відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту. 28.03.2023 вона підписала на планшеті власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, погодила умови кредитування, отримала кредитну картку Універсальна GOLD та користувалася кредитним лімітом, встановленим їй до 200000 грн строком на 12 місяців із пролонгацією, вчиняла операції.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а позичальником, у свою чергу, порушено договірні зобов`язання, не надано своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Ухвалою від 31.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов`язки виникають у кожного контрагента.

Зміст поняття «користування кредитом» був визначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові №910/4518/16 від 05.04.2023, згідно якої це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами договору.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами.

У справі встановлено, що 18.01.2022 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, де вказані основні умови кредитування, зокрема, тип кредиту – відновлювана кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; строк договору – місяців 12 місяців з пролонгацією; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту та усі інші важливі правові аспекти.

Підписанням паспорту ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування; всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором.

28.03.2023 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, де вказано опис фінансової послуги: відкриття та обслуговування поточного рахунку, емісія та обслуговування платіжного інструменту, споживче кредитування.

Підписанням Заяви відповідач приєдналася до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Автоплатежі», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка» та прийняла всі права та обов`язки, встановлені в Договорі та зобов`язалася їх належним чином виконувати.

Заява містить основні умови кредитування: тип кредиту – відновлювана кредитна лінія, сума/ліміт кредиту – не перевищує 200000 грн для карт «Універсальна», «Універсальна Gold», строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією, мета отримання кредиту – споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту – безготівковий. Також в заяві зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка, відсотків річних 42,0 % – для карт Універсальна, 40,8 % – для карт Універсальна Gold, тип процентної ставки – фіксована.

Реальна річна процентна ставка, відсотків річних за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 0 % для карт Універсальна, 1,2 % для карт Універсальна Gold; за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними щомісячними платежами 51,09 % для карт Універсальна, 51,76 % для карт Універсальна Gold.

Пунктом 10.1. Заяви передбачено, що вона являє собою Генеральний кредитний договір, визначає істотні умови кредитування. При цьому сторони узгодили, що за Договором діятимуть умови та тарифи банку, чинні на дату здійснення платіжної операції, та які можуть відрізнятися від тих, що зазначені в Заяві на дату її підписання.

Перед укладенням кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування в банку, також нею повідомлено свої анкетні дані, зокрема надано копію паспорту та витяг з реєстру територіальної громади щодо місця проживання.

На підтвердження факту надання кредиту та користування відповідачем кредитними коштами позивачем було надано виписку по рахунку, з якої слідує, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

За умовами цього договору відповідач зобов`язалася повернути отримані нею грошові кошти у визначений договором строк, однак, свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 06.10.2025 становить 89816,14 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту – 70932,16 грн та заборгованості за простроченими відсотками – 18883,98 грн.

На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами) розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Банк та відповідач обумовили істотні умови договору, як то розмір кредиту та відсоткову ставку за користування кредитними коштами, строк дії договору.

Також позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу та факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань і наявності заборгованості за договором.

З наданого банком розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались за процентною ставкою, погодженою сторонами, також їх нарахування здійснювалося у межах строку кредитування.

Одночасно відповідач зазначені обставини жодними чином не спростувала. Будь-яких заперечень щодо факту отримання від банку кредиту, користування наданими кредитними коштами, розміру нарахованої заборгованості, тощо, суду не повідомила.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором (який є чинним) і оскільки вони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент його укладання ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку відповідача, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір, понесений позивачем при подачі позову, в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

заборгованість по кредитному договору б/н від 28.03.2023 у розмірі 89816,14 грн

та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.? ?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Головуюча суддя О. О. Літвин