Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №279/3897/25 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3897/25

Провадження № 2/279/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/3897/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 20.12.2024 року ОСОБА_2 позичила кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, та зобов`язалась їх повернути протягом чотирьох місяців, тобто до квітня 2025 року.

30.12.2024 року ОСОБА_2 додатково позичила кошти в сумі 11400 ( одинадцять тисяч чотириста) гривень, про що було укладено боргову розписку, згідно якої ОСОБА_2 визнала, що отримала в борг грошові кошти в розмірі 31400 (тридцять одну тисячу чотириста) гривень. Однак, з моменту укладення угоди відповідач, всупереч домовленостям так і не здійснила жодного платежу і не повернула отриману в позику суму коштів. Він неодноразово звертався до відповідача про повернення боргу, проте дана вимога відповідачем була проігнорована. Просив стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 31400 грн.,

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про розгляд справи повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади. Відзив на позовну заяву не надала.

Дослідивши письмові матеріалами справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо виконання договору позики, який регулюється положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

20.12.2024 року позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за яким позивач як позикодавець передав у власність відповідача як позичальника кошти в сумі 20000 грн., строком до квітня місяця 2025 року. Додатково 30.12.2024 року позивач позичив відповідачу 11400 грн. На підтвердження укладення договору позику та отримання коштів відповідачем власноручно видано розписку.

Згідно положень п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 207 ч. 2 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статтей 509, 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання не допускається

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Досліджуючи боргову розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі 31400 ( тридцять одна тисяча чотириста) гривень.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, наведені в позовній заяві, та додані до неї докази не спростовані відповідачем, яка не скористалась своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн., від сплати якого позивач звільнений.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 527, 529, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в розмірі - 31400 (тридцять одна тисяча чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації/проживання/находження: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом