Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №162/1261/25 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1261/25

Провадження № 2/162/83/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., за участі секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши у підготовчому провадженні справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визначення частки у спадковому нерухомому майні,

встановив:

І. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

Представниця позивачки адвокатка Дмитрук Л.І. звернулася з цим позовом до суду 22 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Сторони у підготовче судове засідання не з`явилися.

Від представниці позивачки ОСОБА_1 адвокатки Дмитрук Л.І. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду письмову заяву про визнання позовних вимог та про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача.

Представниця позивачки адвокатка Дмитрук Л.І. просить визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємицею за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_3 , право власності на частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Здійснити поділ між двома співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах, по частині кожній, вказаного нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що чоловік позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті чоловіка позивачка, як спадкоємець першої черги, звернулась до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, де отримала свідоцтво про право на спадщину на окреме спадкове майно. Разом з тим, нотаріусом Конончук Т.В. постановою від 21 листопада 2025 року відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на частину житлового будинку, що розташований у селищі Любешів Волинської області. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності покійному чоловіку позивачки ОСОБА_3 та його сестрі ОСОБА_2 згідно з договором дарування, що посвідчений державним нотаріусом Любешівської райдержнотконтори Волинської області 12 серпня 2004 року. У зв`язку з наведеним позивачка не має можливості в повному обсязі реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку, тому змушена звернутися до суду.

ІІІ. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідачка ОСОБА_2 у поданій до суду заяві позов визнала.

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пунктом 11 частини першої статті 346 ЦК визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 ЦК співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до статей 1216-1218 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з частиною першою статті 1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

V. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з частиною третьою статті 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наявні у справі письмові докази, суд вважає, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а рішення суду слугуватиме підставою для державної реєстрації прав ОСОБА_1 на спадкове нерухоме майно.

VІ. Питання розподілу судових витрат.

Позивачка при поданні позовної заяви сплатила 1211,20 гривень судового збору.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.

Представниця позивачки у позовній заяві клопотала про покладення на позивачку судових витрат, що не суперечить положенням частини третьої статті 13 ЦПК.

Частиною першою статті 142 ЦПК встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з врахуванням клопотання представниці позивачки, а також у зв`язку з визнанням позову відповідачкою до початку розгляду справи по суті, у цьому випадку 50 відсотків сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з державного бюджету, решта – залишити за позивачкою.

VІІ. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 200, 206, 264, 265 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

У порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 визнати співвласницею у спільній сумісній власності щодо нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 .

В порядку виділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності кожної на частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку «А-1», веранди «а», погреба «Б», сараю «б», сараю «В-1», огорожі «1».

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.

Ім`я позивачки: ОСОБА_1 ; місце проживання позивачки: АДРЕСА_2 ; РНОКПП позивачки: НОМЕР_1 .

Ім`я відповідачки: ОСОБА_2 ; місце проживання відповідачки: АДРЕСА_3 ; РНОКПП відповідачки: НОМЕР_2 .

Суддя В.Д. Глинянчук