Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №156/1592/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1592/25

Провадження № 2/156/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Улибіна-Вельгус М.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати укладений між сторонами шлюб, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 09.10.2010 сторони перебувають у шлюбі. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя між сторонами не склалось через несумісність характерів, різними поглядами на життя, сім?ю та майбутнє. Подружні відносини припинились з вересня 2025 року, наразі шлюб існує лише формально. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 29.12.2025 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

У судове засідання позивач не з`явилась, проте представник позивача адвокат Улибіна- Вельгус М.В. подала заяву про розгляд справи без її та позивача участі. Позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просив розглядати справу без його участі, проти розірвання шлюбу не заперечував.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_1 , сторони перебувають у шлюбі, що зареєстрований 09.10.2010 виконавчим комітетом Бужанківської сільської ради Іваничівського району Волинської області, актовий запис №7.

Від вказаного шлюбу подружжя має дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 04.05.2012 та серії НОМЕР_3 від 03.06.2021.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільне життя між сторонами не склалось через несумісність характерів, різними поглядами на життя, сім?ю та майбутнє. Подружні відносини припинились з вересня 2025 року, наразі шлюб існує лише формально. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Відповідач дані обставини не заперечував, бажання зберегти шлюб не виявив.

Згідно з положеннями ст.51 Конституції України та ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв?язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У судовому засіданні об`єктивно встановлено, що подальше спільне життя із збереженням шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Зі змісту позову слідує, що позивач не бажає відновлювати дошлюбне прізвище.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (ст.24 СК України). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (ст.104 СК України). Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).

Суд дійшов висновку, що шлюб сторін носить формальний характер, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вважає, що укладений між ними шлюб підлягає розірванню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила 1211,20 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією АТ «Таксомбанк» №233-8018-0842-4674 від 23.12.2025.

Враховуючи, що відповідач фактично визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому, на підставі ч.1 ст.142 ЦПК, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати на сплату судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, тобто 605,60 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3500,00 грн витрат понесених за надану правову допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Понесені позивачем судові витрати за надану правничу допомогу підтверджуються:

- копією свідоцтва серії ВЛ №628 від 21.03.2012 про право на зайняття Улибіною- Вельгус М.В. адвокатською діяльністю;

- ордером про надання адвокатом Улибіною-Вельгус М.В. правничої допомоги ОСОБА_1 №1143346 від 24.12.2025;

- копією договору про надання правової допомоги від 22.12.2025, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Улибіною-Вельгус М.В., предметом якого є надання юридичної допомоги у питанні розірвання шлюбу. Відповідно до п.4.1 договору, розмір гонорару адвоката є фіксованим і складає 3500,00 грн;

- квитанцією до прибуткового касового ордера серії І №04-12 від 22.12.2025 відповідно до якого адвокат Улибіна-Вельгус М.В. прийняла від ОСОБА_1 3500,00 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним факт надання позивачу правової допомоги за умовами вищевказаного договору від 22.12.2025, а також понесення нею фактичних витрат за надання такої допомоги у розмірі 3500,00 грн.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, при вирішенні даного питання, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 №910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі №910/20792/20.

З огляду на те, що дана цивільна справа не є справою значної складності, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, позивач визнав позовні вимоги, а також враховуючи, що об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадовольнити.

Шлюб, зареєстрований 09.10.2010 виконавчим комітетом Бужанківської сільської ради Іваничівського району Волинської області, актовий запис №7, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 605,60 грн. відповідно квитанції АТ «Таксомбанк» №233-8018-0842-4674 від 23.12.2025 на рахунок UA218999980313141206000003484, ГУК у Волин.обл./смтІваничі/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, призначення платежу - судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп - НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.Н. Комзюк